«Реіндустріалізація» країни чи годівничка для своїх?

Замість того, аби створювати нормальні умови для всіх без винятку підприємств в Україні, влада робить чергову спробу організувати «тепличні» умови для окремих із них. Так, 4 вересня набрав чинності Закон «Про індустріальні парки». Для багатьох документ асоціюється з раніше ліквідованими урядом вільними економічними зонами (ВЕЗ).

Як повідомив голова Держагентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів, в Україні вже найближчим часом має бути створено десять індустріальних парків. У кожному з них інвесторам створять особливі умови праці.

Місце для глобального ринку

За словами В.Каськіва, «введення закону в дію сприятиме активізації інвестиційної діяльності, створенню нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури. Він гарантує й захищає права інвестора, передбачає істотне спрощення процедур доступу до земельних ділянок на території індустріальних парків, одержання інвестором земельної ділянки з необхідним інженерно-технічним оснащенням. Відтак дозволить скоротити час від початку інвестування до випуску продукції до шести-дев’яти місяців».

Офіційна точка зору приблизно така: закон вигідний інвесторам, і вони прийдуть на територію України. Він дозволить вивільнити виробників із безлічі бюрократичних пут, що сьогодні існують в Україні. Їх буде звільнено від сплати єдиного мита на обладнання, яке не виробляється в Україні, але необхідне для облаштування індустріального парку. Створення в індустріальних парках виробництв бізнесменами з різних частин світу сформує для України унікальну можливість працювати на глобальному ринку.

За словами голови Держагентства, наразі ведуться перемовини з компаніями, котрі мають досвід створення індустріальних парків в інших країнах.

«Рясне-2»

Однією з перших до цього процесу долучилася Львівщина. Днями сесія Львівської міської ради прийняла Концепцію створення львівського індустріального парку «Рясне-2». За словами розробників документа, створення індустріального парку у Львові дозволить залучити інвестиції в економіку міста, покращити його інвестиційний імідж, організувати нові робочі місця, збільшити надходження до міського та державного бюджетів тощо.

«Це перший закон в Україні, який пропонує чи не найпростіший і швидкий спосіб створення індустріальних парків з можливістю стимулювання потенційних інвесторів», - вважає начальник управління інвестицій та ЗЕД Львівської міської ради Сергій Кіраль.

На його думку, закон наближений до практики, поширеної, зокрема, в Польщі, Румунії, Туреччині. Єдина його відмінність від аналогічних законів українських сусідів - земельна ділянка передається управлінській компанії в оренду, а не у приватну власність.

Земельна ділянка площею 25 га, яку Львівська міська рада передасть під індустріальний парк, лежить у межах промислової зони «Рясне-2». Там розміщуються великі промислові підприємства - «Концерн-Електрон», «Автонавантажувач», «Конвеєр». Нині вони практично не працюють. Тому, на думку С.Кіраля, реалізація цього інвестиційного проекту дозволить не тільки забудувати виробничими об’єктами земельну ділянку, а й стимулювати розвиток сусідніх виробничих зон.

Як він вважає, у промисловій зоні, запропонованій інвесторам, можна створити не менше 12 тисяч нових робочих місць. А це означає, що Львів міг би розраховувати щорічно як мінімум на 38 млн. грн. надходжень до міського бюджету від податку на доходи громадян.

На промисловому майданчику

Майже одночасно голова Львівської ОДА Михайло Костюк повідомив, що облдержадміністрація також завершує відбір провідних земельних ділянок площею від 15 до 700 га, які планує виділити під індустріальні парки. «Пріоритетною для нас, - зазначив він, - є робота зі створення індустріальних парків на території колишніх гірничо-хімічних підприємств у м. Новий Розділ та на Яворівському полігоні».

Днями у Новому Роздолі відбулася виїзна нарада з питань розвитку території та врегулювання проблем підприємств гірничої хімії, а також реалізації інвестиційних проектів на Новороздільському промисловому майданчику.

Як зазначалося на нараді, на базі Новороздільського підприємства «Сірка» інвестори планують збудувати переробний комплекс зі збагачення золотовмісної руди. У проект готові вкласти 180 млн. грн., що дасть змогу створити близько 300 робочих місць із середньою зарплатнею 5 тисяч гривень.

Індустріальні парки, або «технопарки», чи science parks, - випробуваний у світі метод стимулювання високотехнологічних виробництв та відродження економічно занепалих територій. Головна ідея в тому, щоби частково розвантажити інвестора нового проекту від витрат на інфраструктуру. Тобто на процес вибору та оформлення земельної ділянки, облаштування території й інженерних мереж, вивезення сміття, обслуговування залізничних колій тощо. Все це - умовно-постійні непрофільні затрати «старт-апу», нового бізнес-проекту. Це значні витрати, особливо коли врахувати ще й бюрократичні процедури.

В Україні ідея виношувалась уже давно. Зокрема, один із колишніх львівських губернаторів пропонував створити технопарки мало не в кожному районному центрі. Але постійні зміни владних кадрів перешкодили йому це зробити. І ось маємо закон.

«Старт-ап» для обраних

Проте експерти вже тепер відзначають різницю у підходах до індустріальних парків в Україні та в західних країнах, яка може зашкодити їхній роботі.

Наприклад, львівський експерт Олег Доскач вважає, що за кордоном індустріальні парки створюються передусім для випуску певної продукції або для цільового розвитку визначених галузей. Індустріальні парки не створюють інвестиційного клімату, це є урбанізаційний захід, орієнтований на досягнення екологічного та соціального балансу, простіше - відділення місць праці від місць проживання людей. У вітчизняному законі індустріальний парк - певні виробництва, зібрані на одній території, які мають спільну інфраструктуру. Звідси постає низка запитань, основне з яких - хто вкладатиме мільйони в розвиток інфраструктури на територіях, що належать територіальним громадам, часто - різним?

(Вартість капіталовкладень Рясне-2 у Львові становить 50 мільйонів доларів США.)

Що стосується розвитку таких територій, як колишні гірничо-хімічні підприємства, то слід знати: іноземні інвестори дуже уважно ставляться до екологічної складової розвитку територій, - і саме цей чинник буде основним обмеженням.

До того ж невідомо, на яких умовах і хто потрапить до майбутніх індустріальних парків. Для інвесторів це буде привабливо, можливо, вони отримуватимуть від держави пільги. А що самі інвестори дадуть державі, суспільству? Державна підтримка для бізнесу була б зрозумілою, якби гроші інвесторів не просто працювали у тому чи іншому регіоні, а розвивали важливі для держави й регіону економічні напрямки. Без визначення цих завдань та пріоритетів новий закон знову ризикує повторити сумний досвід із ВЕЗ.

Такої ж думки і голова Ради Львівського обласного об’єднання організації роботодавців Іван Ривак.

Він вважає, що ідея індустріальних парків цікава спрощенням, пільгами для інвесторів під час започаткування бізнесу. Проте, щоб уникнути ситуації, яка склалася у ВЕЗ «Яворів», коли чимало підприємств скористалися пільговими умовами лише для того, аби завозити в Україну продукцію іноземного виробництва, слід зробити ставку на виробництва, котрі займаються інноваційними технологіями. Тобто на те, чого в Україні бракує.

Прикро, але сьогодні наша держава випускає 95% продукції третього-четвертого технологічного укладу. Це рівень повоєнного періоду. Ще 4% випуску становлять вироби п’ятого укладу і менше 1% - продукція шостого технологічного укладу. Тому держава повинна стимулювати випуск конкурентоспроможної на світовому ринку високотехнологічної продукції. Це те, чим Україна може торгувати на Заході.

Коментар

Олег Канівець, львівський бізнесмен:

- Знаю, що ви недавно побували у Грузії, де ознайомились із роботою вільних економічних зон. Що можете сказати про принципи формування індустріальних парків в Україні?

- Технопарки ефективно працюють у країнах Заходу. Там уряди прагнуть стимулювати хайтек-виробництва, створюючи специфічно «наукові» парки. Одні з найперших і найвідоміших парків - «Софія-Антіполіс» поблизу Ніцци у Франції та «Кремнієва долина» в Каліфорнії. Там скупчено сотні сучасних компаній, назви яких знає кожен комп’ютерник світу. А раніше, в середині XX ст., це були типові курорти з проблемою сезонної зайнятості або ж узагалі занепалі території.

Дуже цікавий досвід Грузії, яка створила «вільні промислові зони» поблизу порту Поті та під містом Кутаїсі. У потійську зону вже залучено сотні мільйонів доларів інвестицій із країн Перської затоки. Такий досвід дуже актуальний для України. У нас олігархи практично зруйнували важку промисловість, а тепер починають позбуватися виробничих майданчиків, з яких уже вичавлено всі соки.

Згідно з чинним законом, індустріальні парки в Україні створюються виключно на так званих «землях промисловості». Механізм індустріальних парків заточений під «реіндустріалізацію» - відродження занепалих промислових зон. Це особливо актуально для Львівщини з її напівмертвими промзонами у Львові, Стрию, на хімічних комбінатах. Мета - запуск виробництва на території індустріальних парків.

- Є думка, що в процесі підготовки документа він змінився на гірше.

- Цей закон невеликий за обсягом, але досить детальний: він майже повністю регламентує існування «індустріального парку». Тому парламентські лобісти спробували вставити в текст напівзаконні юридичні «лазівки», аби майбутні учасники індустріальних парків отримали незаслужені пільги, а організатори - сумнівні повноваження щодо землі. Це не дивно, адже автори законопроекту багато років поєднують захист прав підприємців із енергійним наповненням власних кишень. Частину таких «закладок» вичищено з ухваленого закону, деякі, на жаль, залишилися. Проте саме собою ухвалення Закону «Про індустріальні парки» - важливий позитивний крок.

У цей закон справді закладено сумнівні положення про бюджетне фінансування конкретних парків, розпоряджання землею тощо. Причому розпорядник коштів - Держінвестпроект під керівництвом Владислава Каськіва. Я вважаю, що ані центральний, ані місцеві бюджети України найближчими роками не повинні безпосередньо фінансувати індустріальні парки. Але чинна влада використовує будь-які владні механізми «як годівницю». Тож усі спроби витрачання державних коштів на індустріальні парки слід проконтролювати через загальний бюджетний процес.