Пластикова революція. Ринок платіжних карток дозрів для якісного стрибка

Потенціал зарплатних проектів, які останніми роками забезпечували рекордні обсяги випуску пластику, вже практично вичерпано. На думку банкірів, із 2006 року головним двигуном вітчизняного пластикового ринку стане випуск кредитних карток. Вітчизняні фінансисти сподіваються, що переведення клієнтів на карткове кредитування й активний розвиток POS-термінальних мереж дозволять серйозно збільшити обороти по карткових рахунках і обсяги безготівкових розрахунків у країні. Банкіри успішно пролобіювали внесення змін у Закон «Про платіжні системи», які передбачають масове впровадження POS-терміналів по всій Україні. Під кінець року Мінекономіки з деяким запізненням оприлюднило підготовлений ним проект урядової постанови про конкретні правила і терміни цього процесу. Повністю забезпечити можливість розрахунку картками за товари і послуги в Україні планують до 2009 р.

Майже дворазове зростання

Новорічні свята дозволили вітчизняним банкам у кілька разів збільшити випуск і використання пластикових карток. Фінансисти добре заробляють на активізації кредитування під час різдвяних канікул. Як правило, обсяги карткового кредитування зростають на 20—30%. Приблизно на стільки ж зростають і обсяги емісії платіжних карток. За попередніми даними, протягом 2005 року кількість випущених карток тільки міжнародних платіжних систем VISA і MasterCard зросла з 14 млн. до 25,5 млн. штук. Безготівкові платежі через ці системи при здійсненні покупок у торгово-сервісній мережі країни зросли за рік приблизно на 30%. Відповідно до досліджень, проведених фахівцями міжнародних платіжних систем, обороти на карткових рахунках систем VISA і MasterCard у 2005 році становили 8—9% ВВП, середній розмір однієї трансакції в торговій точці — близько 18 американських доларів.

На межі збитків

Проте насправді стан нашого карткового ринку ще дуже далекий від стандартів розвинених країн. За даними компанії Europay, зростання ринку відбувається переважно за рахунок дебетних карт, частка яких на вітчизняному ринку становить близько 80%. Левова частка пластику випущена в рамках зарплатних проектів. До того ж близько 20% карток випущено на один картковий рахунок, а десь 10% можна віднести на рахунок вибулих клієнтів або на випадки перевипуску. Як і раніше, 94—95% усіх операцій із пластиковими картками — це зняття готівки у банкоматах, 4—4,5% — розрахунки в торговій мережі (для порівняння: у країнах Західної Європи й Америки ці показники становлять від 30 до 60%) і тільки на 1—1,5% припадають найприбутковіші для банків міжнародні трансакції.

У результаті багато банкірів стверджують, що практично не заробляють на картках чи навіть зазнають збитків. На банкоматних трансакціях, через специфіку наших співвітчизників, які воліють знімати гроші в банкоматах біля прохідної підприємства, банки справді заробляють небагато. Невеликі й прибутки від торгової комісії (у системах VISA і MasterCard вона становить 2,5—3% від суми покупки). Щоправда, наші банки непогано заробляють на залишках коштів на карткових рахунках. Середньорічні залишки — приблизно 5 млрд. грн.

POS-термінальна мережа на всю країну

Проте без кардинального зростання оборотів на карткових рахунках розвиток цього ринку вже практично неможливий. Щоб збільшити свій прибуток, банкіри ще рік тому дуже вдало пролобіювали зміни до ст. 14 Закону «Про платіжні системи». Усіх торговців законодавчо зобов’язали не тільки забезпечити розрахунки картками трьох платіжних систем (VISA, MasterCard і НСМЕП), а й придбати касові апарати, об’єднані з POS-терміналами. Втім, магазинам удавалося проігнорувати вимоги закону через відсутність підзаконних нормативів, які б регламентували цю процедуру. У листопаді уряд затвердив нарешті підготовлену Міністерством економіки постанову про порядок встановлення POS-терміналів підприємствами торгівлі та послуг. Масове встановлення карткових терміналів, відповідно до постанови, має розпочатися з Києва у червні 2006 року. Насамперед планується охопити супермаркети, великі торгові комплекси та гастрономи. Постанова велить встановлювати термінали у підприємствах роздрібної торгівлі з оборотом понад 5 млн. грн. або з торговою площею від 400 кв. метрів. Усю кампанію розраховують здійснити протягом чотирьох років. Кількість терміналів при цьому передбачають підвищити з нинішніх 40 тис. до 480 тис. одиниць.

Єдина поступка, яку спробував зробити уряд для приречених на додаткові витрати торговців, — щадні комісії за обслуговування платежів через термінали. За дорученням Кабміну, НБУ повинен був попросити банки знизити комісію до 2% обсягу проведених операцій. Щоправда, в НБУ відразу засмутили. «Нацбанк не може зобов’язувати фінустанови встановлювати низькі комісії. Їхня робота з торгово-сервісними точками — це договірні відносини, і тут можна тільки агітувати, а не примушувати», — заявив виконавчий директор Нацбанку з питань платіжних систем і розрахунків Віктор Кравець. Очевидно, розраховувати, що банки відгукнуться на прохання уряду і Нацбанку, не доводиться. У середньому по ринку банківська комісія за обслуговування POS-терміналів тепер становить 2,5—3%. Можливості знизити тариф у фінустанов практично немає, оскільки наявна система взаєморозрахунків між банками-емітентами і банками-екваєрами й так дозволяє працювати лише з мінімальною маржею.

Продавці не в захопленні

Проте без серйозних поступок продавцям та їхньої зацікавленості в безготівкових розрахунках постанова уряду може бути виконана ними лише формально і не відіграє значної ролі в розвитку цивілізованих принципів розрахунків у торговій мережі. Причин неохоче брати картки на оплату своїх товарів у торгових підприємств предосить. Окрім 3% комісії, яку банки стягують із кожної операції, підприємства торгівлі не влаштовують терміни зарахування коштів на рахунок підприємства (3—4 дні). Часто виникають як технічні неполадки (погана якість ліній зв’язку, відмови устаткування та програмного забезпечення), так і проблеми, пов’язані з шахрайством. Велике значення має й ціна POS-терміналів. Залежно від комплектації, можливостей і фірми-виробника, вартість їх може варіюватися від 200 до 2 тис. доларів. До набрання чинності вищезгаданою постановою банки брали на себе видатки з купівлі і встановлення терміналів. Як поводитимуться банкіри тепер — невідомо. Мабуть, вони намагатимуться максимально перекласти витрати на плечі торговців.

З іншого боку, використання POS-терміналів дозволяє істотно скоротити час обслуговування в багатолюдних місцях — супермаркетах, великих магазинах. У перспективі приймання до оплати кредитних карток може підвищити і обороти торгівлі. До речі, саме з ширшим використанням кредитних карток банкіри пов’язують сподівання на розвиток цього ринку. У Росії, наприклад, зараз справжній бум карткового споживчого кредитування. Там традиційне кредитування стає вже рідкістю. Російські банкіри в найрізноманітніші способи намагаються привернути увагу клієнта до карткових продуктів. За кредитними картами ставки нижчі, ніж за традиційною паперовою розстрочкою. Також відсотки з кредиту не нараховуються, якщо він гаситься протягом 30—50 днів. Наші банки зараз активно впроваджують досвід своїх колег, правда поки що кредитні програми на цих принципах працюють найчастіше лише в рамках зарплатних проектів.

Спроба парламентаріїв і уряду законодавчими важелями примусити українців перейти з розрахунків готівкою на карткові цілком може зазнати чергового фіаско. Зацікавити комерційні підприємства в обслуговуванні карток можна, тільки довівши переваги від цих нововведень, причому бажано в конкретних цифрах. Досить розумними, наприклад, видаються пропозиції деяких фінансистів про зниження ставки ПДВ при безготівкових розрахунках або інші податкові пільги. Закордонні фахівці також здивовані політикою наших чиновників у сфері обігу готівки. За різними підрахунками, український Нацбанк витрачає понад 10 мільйонів доларів на субсидування готівково-грошового обігу. Якби НБУ підвищив комісії за обробку готівки, а банки по ланцюжку підвищили ці комісії торговцям, то ті були б більше зацікавлені приймати картки, а не працювати з готівкою. Поки що наші чиновники покладають надії на адміністративні постанови і свідомість наших громадян.