НЕСЛУХНЯНИХ БУДЕ ОШТРАФОВАНО

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) знову пропонує силовими методами сконцентрувати торгівлю цінними паперами стратегічно важливих підприємств на організованому ринку. Ідея не нова, і свого часу ДКЦПФР намагалася реалізувати її у вигляді власного положення. Щоправда, документ було скасовано, а наступні спроби вирішити цю проблему на законодавчому рівні успішно провалилися. Але настирливості Комісії слід віддати належне — черговий законопроект уже перебуває в парламенті. Причому він встиг заручитися підтримкою профільного комітету.

Треба сконцентруватися

Суть законопроекту зводиться до того, щоб заборонити учасникам ринку цінних паперів укладати угоди з цінними паперами стратегічно важливих підприємств поза організованим ринком. Для цього пропонується надати Комісії право штрафувати юридичних осіб-непослухів на суму від 85 до 170 тис. і фізичних осіб — до 17 тис. грн. Не потраплять під санкції лише операції дарування, переходу в спадщину, внесення цінних паперів у статутний фонд, а також операції, сума по яких не перевищує 2550 грн.

До стратегічних пропонується зарахувати підприємства, які мають стратегічно важливе значення для економіки і безпеки країни. Водночас у проекті не вказано, хто має формувати, затверджувати і публікувати цей список. Окрім того, проект закону не містить механізму визначення цін, за якими враховуватимуться в угоді цінні папери, що створює можливості для відхилення від норм цього проекту.

Довідка. На цей час в Україні зареєстровано сім фондових бірж і дві торгово-інформаційні системи. За даними ДКЦПФР, у другому кварталі частка організованого ринку в загальному обсязі торгів цінними паперами в Україні знизилася до 5,2% (близько 1,2 млрд. грн.). При цьому 62% всіх угод було укладено з державними облігаціями.

У цілому запропонована в законопроекті ідея містить зріле зерно, і це розуміють більшість учасників ринку. Ситуація, коли частка організованого ринку не перевищує 7% від загального обсягу торгів і при цьому на 2/3 забезпечується торгівлею державними облігаціями, не може вважатися нормальною. Це є ознакою непрозорості і неліквідності ринку, а також того, що фондовий ринок України перебуває у стадії перерозподілу сфер впливу між стратегічними інвесторами. Все це не дозволяє адекватно оцінити ринкову вартість акцій, перешкоджає появі інституціональних інвесторів тощо.

Запровадження ж примусової концентрації торгівлі на біржах дозволить збільшити обсяг організованого ринку, підвищити його прозорість та ліквідність, збільшити доходи учасників ринку цінних паперів (насамперед організаторів торгівлі, торговців та зберігачів). Слід також зазначити, що торгівля на організованому ринку приведе до зниження технічних ризиків і зменшення кількості порушень законодавства на ринку цінних паперів, дозволить більш реально визначати вартість цінних паперів і ринкову вартість емітентів у цілому.

Операції ж, на які пропонується не поширювати штрафних санкцій, навряд чи можна розглядати як реальні шляхи відхилення від норм цього законопроекту. Розбивати угоду на дрібніші, щоб купити великий пакет, утомливо і найчастіше дорожче, ніж просто провести її через організатора. Дарування, успадкування і внесення в статутний фонд також не є масовим явищем. Таким чином, поза організованим ринком залишаться тільки справді малі чи явно «тіньові» угоди.

Привабливі наліво, решта на...

Однак у документа є ряд «підводних каменів». Перший із них полягає в мінливості списку та його непублічності. Проект закону не визначає органу чи особи, що відповідатиме за формування цього переліку, його затвердження та публікацію. Не визначено й механізму, за яким підприємства включатимуться у список і виключатимуться з нього.

Таким чином, будь-який учасник ринку мимоволі ризикує нарватися на штраф, не знаючи, що підприємство, акції якого він купив-продав, стратегічне. У найскрутнішому становищі можуть опинитися фізичні особи, а також непрофесійні учасники ринку.

Друге питання полягає у визначенні вартості угоди. Оскільки ліквідного вторинного ринку з більшості «стратегічних» підприємств немає. Теоретично один і той самий пакет акцій можна оцінити як у 1000 грн., так і в 1 млн. грн. Відповідно видається проблемним визначити: чи перевищує угода допустимий поріг у 17 тис. грн., чи ні? Цей момент може бути лазівкою, що дозволить ухилятися від норм проекту. У зв’язку з цим у документі не завадило б визначити, на базі якої ціни ДКЦПФР визначатиме суму угоди.

Батіг на місці, де пряник?

Нарешті у тексті пояснювальної записки до законопроекту ДКЦПФР посилається на постанову КМУ, що зобов’язує її розглянути доцільність розробки законопроектів, які передбачали б у ряді випадків скасування держмита за реєстрацію інформації про випуск цінних паперів. Зокрема йдеться про реєстрацію нового випуску цінних паперів у частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії, а також про плату за реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, розміщення яких передбачається здійснювати на організованому ринку. Останній пункт міг би стати щонайсильнішим каталізатором розвитку ринку облігаційних позик. Професійні андеррайтери сходяться на думці, що сплата держмита в розмірі 0,1% від реєстрованого обсягу емісії облігацій є однією з найістотніших перешкод на шляху розвитку ринку облігацій.

Як бачимо, ДКЦПФР почала реалізовувати вимоги постанови КМУ з боку надання собі права штрафувати, тоді як про законопроекти, які передбачають зниження ставок податків, ніхто не заявляв. Попри те, що проект закону про концентрацію торгівлі на біржовому ринку в цілому радше позитивний, Держкомісії варто було б подумати і про «пряники», наприклад про зниження держмита за реєстрацію емісії.