Мобільні «витребеньки». Насичення ринку призводить до появи технологічних «єресей» типу 3G

На українському телекомунікаційному ринку спостерігається черговий сплеск інтересу до технології CDMA. Про амбітні плани будівництва мережі мобільного зв’язку і купівлю інших CDMA-операторів заявила компанія «Телесистеми України», ліцензію на CDMA-450 одержала компанія «УМЗ». Існуючі CDMA-оператори розширюють зони покриття і набір послуг, зростає кількість абонентів. Крига скресла. Тільки в якому напрямі? Досі ці оператори займали нішу дешевого зв’язку для балакучих міських мобільних абонентів. «Телесистеми України» мають намір позиціонуватися як оператор мобільного зв’язку третього покоління і розвивати послуги передачі даних і продажу контенту, котрі затребувані лише обмеженою аудиторією. Невже новачки ринку знову збираються працювати за правилами, що їх диктують виробники і постачальники обладнання?

3G чи не 3G

Отже, «Телесистеми України» оголосили, що збираються розвивати мережу в стандарті CDMA2000 1x EV-DO у діапазоні 800 МГц. Формально цей стандарт, який досить поширений у країнах Південно-Східної Азії й Америки, а також починає розвиватися в Європі, відповідає вимогам Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ) до стандартів мобільного зв’язку третього покоління (3G). Він дає змогу передавати дані на швидкості до 2,4 Мбіт/с. Хоча реальні швидкості передачі даних для рухомих абонентів, далеко від базової станції (БС), і в умовах прийому відбитого сигналу знижуються до 300—400 кбіт/с. Цей показник порівнянний зі швидкостями, забезпечуваними технологією EDGE у GSM-операторів.

Ліцензія, видана «Телесистемам» 8 квітня цього року, дає змогу компанії надавати послуги мобільного зв’язку «з використанням стандарту CDMA2000». З одного боку, цей стандарт входить у сімейство IMT-2000, котре об’єднує стандарти зв’язку третього покоління. Однак єдину «справжню» 3G-ліцензію видано поки що лише «Укртелекому» — на надання послуг мобільного зв’язку в стандарті WCDMA/UMTS. Це теж стандарт зв’язку третього покоління, який забезпечує аналогічні швидкості передачі даних для рухомих абонентів і працює в діапазоні 1,9—2,1 ГГц.

«Телесистеми» планують використовувати нижчий діапазон, ніж «Укртелеком» й інші оператори, котрі також мають намір одержати 3G-ліцензії на UMTS. Діючі CDMA-оператори заявляють, що радіус дії їхніх БС становить близько 50 км, тоді як радіус дії БС UMTS — зазвичай кілька сотень метрів. Навряд чи компанії, котрі розвиватимуть UMTS, вийдуть своїми зонами покриття за межі мегаполісів чи обласних центрів (якщо, звісно, китайські виробники не переконають їх зробити це своїми демпінговими цінами на обладнання). Тоді як у діапазоні 800 МГц цілком реально розгорнути покриття національного масштабу. І знадобиться на це «Телесистемам» у рази менша кількість базових станцій, ніж конкурентам.

«Укртелеком» заплатив за UMTS-ліцензію понад 30 млн. дол., і це без конкурсу, за держціною. Нові 3G-ліцензії держрегулятор обіцяв виставити на конкурс, і їхня вартість очікується на рівні сотень мільйонів доларів. «Телесистеми» 1998 року заплатили за свою першу мобільну CDMA-ліцензію тільки близько 10 млн. дол. Оскільки цього року «Телесистеми» переоформляли документ зі збереженням діапазону і до закінчення терміну раніше виданої ліцензії, вартість її не перевищила 2 млн. дол. Інші CDMA-оператори купували ще дешевші ліцензії на фіксований зв’язок із радіодоступом. Якщо «ТСУ» реалізує свої плани поглинання колег по ринку, то загальний частотний ресурс обійдеться компанії на добрі два порядки дешевше, ніж мобільним конкурентам.

Почім 3G для народу?

Ринок мобільного зв’язку в Україні наближається до насичення, якщо вже не досяг його, і поява зв’язку третього покоління — один із симптомів цього. Загальновідомо, що стандарти 3G були нав’язані мобільним операторам виробниками обладнання, які спрогнозували спад попиту на свою продукцію в зв’язку з насиченням ринку в Європі та США. У результаті спочатку виробники переконали мобільних операторів, а тепер останні переконують нас, що голосового зв’язку і SMS людству недостатньо.

Уві що це вилилося операторам — відомо: європейські компанії на тлі ажіотажного попиту виклали за 3G-ліцензії понад 100 млрд. євро, влізли в борги і опинилися в умовах фінансової кризи, котра на кілька років загальмувала розвиток галузі.

Світовий досвід показує: «токійське диво», коли кілька мільйонів власників мобільних телефонів пішли в мобільну віртуальну реальність, ніде не повторилося. Більшість європейських операторів, що розгорнули UMTS-мережі, констатують: неголосові послуги так і не стали давати їм основну частку доходу. У 3G-мережах люди досі воліють по телефону розмовляти, а не дивитися на його екрані мобільне порно. Більше того, окремі європейські 3G-оператори фактично стали мобільними дискаунтерами і почали надавати послуги дешевого голосового зв’язку. Більшість власників 3G-ліцензій уже змирилися зі збитковістю цього виду зв’язку.

Як уже неодноразово писало «ДТ», попри наближення українського мобільного ринку до насичення, у нашій країні залишається вкрай незадоволеним попит на дешевий і якісний голосовий рухомий зв’язок. Люди хочуть від мобільних операторів приблизно такого: щоб зв’язок був скрізь, щоб він був порівнянним за якістю із дротовим і щоб тарифи на нього були на рівні десятків копійок за хвилину, стали прозорими, без прихованих витрат.

Великі GSM-оператори з різних причин це соціальне замовлення виконати не можуть, щоб перебудуватися, їм бракує гнучкості. Тому вони шляхом вкладень у рекламу і PR намагаються переконати абонентів, що їм потрібні саме такі послуги. GSM-оператори другої хвилі намагаються розвиватися в ключі побажань громадськості. Їхні тарифи цілком привабливі і позбавлені недоліків, притаманних тарифам великих компаній, але зона покриття і якість зв’язку у «наздоганяючих» поки поступаються лідерам. До того ж невідомо ще, у скільки обійдеться їм будівництво мереж, і чи будуть вони взагалі колись прибутковими.

А от у мобільних операторів, які використовують технологію CDMA, є всі шанси повністю задовольнити таку суспільну заявку. Технологія забезпечує високу якість передачі голосу і високі швидкості передачі даних, низький рівень перешкод, гарний зв’язок у нерівностях рельєфу. А дешевизна розгортання мережі і використовуваних частот дає змогу встановити низькі тарифи.

До чого тут 3G, спитаєте ви? І матимете рацію: геть ні до чого.

Ні, звісно, у великих містах потихеньку формується абонентський прошарок, який потребує швидкісного мобільного доступу в Інтернет. І він навіть зростатиме. Але це лічені тисячі, у кращому разі десятки тисяч абонентів, готових платити за мегабітні швидкості у своїх мобільних телефонах і ноутбуках. Що ж стосується потенційної абонентської бази для 3G-контенту, під яким мають на увазі потокове відео (для контенту типу рингтонів, логотипів та ігор, і навіть для веб-серфінгу достатньо швидкостей, забезпечуваних існуючими технологіями GPRS і EDGE), то ситуацію ілюструє неофіційна інформація одного з московських мобільних операторів. Його представник зізнався, що постійних користувачів послуги «Мобільне телебачення» на 10-мільйонне місто з більш ніж високими доходами населення у них є... аж кілька десятків.

Отже, попит на 3G-послуги в Україні, як і в більшості європейських країн, фактично відсутній. Що ж змушує операторів цікавитися цією технологією? З одного боку, ті ж виробники обладнання, котрі переконують, що без 3G — ніяк. Наприклад, відома активність на світовому ринку 3G компанії Ericsson, яка є стратегічним партнером двох українських мобільних операторів. Або компаній Huawei і ZTE, чиї 3G-рішення порівнянні за вартістю з GSM-устаткуванням, хоч покривай UMTS сільську місцевість. Із одержанням ліцензії «Укртелекомом» у постачальників з’явилася додаткова можливість переконувати інших українських операторів, що вони не повинні відставати.

Мотивацію керівництва «Укртелекому» в розвитку 3G, можна сподіватися, ми колись дізнаємося від компетентних органів. А от 3G від «Телесистем України», швидше за все, має цілком суб’єктивне походження. Новий керівник компанії Віталій Ворожбит любить різні технологічні нововведення і не зміг не підкреслити можливості CDMA у презентації свого бачення розвитку компанії новим її власникам. А ті дали йому «зелене світло»: контролюючий оператора Вадим Шульман краще розуміється на коксохімії, ніж на телекомунікаціях, а тому насамперед звертатиме увагу на зростання капіталізації проекту. Звідки поллються гроші — від продажу голосових послуг чи мобільного відео — йому за великим рахунком байдуже. Як і нам із вами: аби ми могли зателефонувати звідки завгодно, недорого і почути в трубці не GSM-рохкання, а дзвінкий голос свого співрозмовника.

Нове конкурентне середовище

Донедавна розвиток CDMA в Україні стримувався двома чинниками: регуляторним і особистісним.

Регуляторний чинник — держава не видавала операторам ліцензій на мобільний зв’язок у стандартах CDMA, оскільки керівними документами МСЕ для європейського регіону було рекомендовано використовувати для радіослужб рухомого зв’язку стандарт GSM. А використовуваний CDMA діапазон 800 МГц виділявся для потреб цифрового мовлення. Однак ще 2003 року МСЕ змінив свої рекомендації і залишив рішення про розгортання систем рухомого зв’язку в діапазоні 800 МГц і з використанням технологій CDMA у компетенції державних регуляторів. У результаті в останні роки CDMA-мережі в європейських країнах почали рости як гриби після дощу. Як у діапазоні 800 МГц, так і в діапазоні 450 МГц, замість застарілих мереж стандарту NMT.

Раніше CDMA-оператори в Україні працювали за ліцензіями на фіксований зв’язок із радіодоступом. Це обмежувало можливості розвитку цих мереж: абонентам не надавався роумінг у містах, де працювали мережі одного й того ж оператора, були недоступні інші важливі мобільні послуги. Фактично, CDMA-оператори стали нішевими й обслуговували балакучих абонентів, які не виїжджали за межі свого міста і робили здебільшого дзвінки на міські номери.

Особистісний чинник — на CDMA-ринку було мало «справжніх буйних». Менеджмент і власників цих операторів за великим рахунком ситуація цілком влаштовувала. А якщо не влаштовувала, то лобіювати мобільність стандартів бракувало можливостей навіть у CDMA-асоціації України. До того ж більшість CDMA-операторів у своїх власників є непрофільними активами, «одним із бізнесів». А в такому разі ставлення до розвитку компанії відоме: аби приносила гроші і не потребувала витрат.

Навряд чи з появою «буйних» «Телесистем» менеджмент і власники великих CDMA-операторів зможуть швидко перебудуватися і розпочати ринкову експансію. Хоч би вибити собі «мобільні» ліцензії. А Вадим Шульман вже оголосив про цілком властиві для групи «Приват», до якої він входить, плани поглинання колег по CDMA-ринку. За деякими даними, стосовно двох компаній — дніпропетровської CST-Invest і придністровсько-одеської «Інтертелеком» — питання вже фактично вирішено. В обох випадках власники, певне, не дуже опиралися, і саме через непрофільність своїх телекомунікаційних активів. З власниками ITC («CDMA-Україна») і «Велтон телеком» Шульману, можливо, доведеться поторгуватися, однак купівля (чи навіть рейдерське захоплення) цих операторів «Телесистемами» не виглядає неймовірним. Консолідація CDMA-ринку «Телесистемам» вигідна хоча б для того, аби почати надавати послуги відразу в усіх великих містах, де вже розгорнуто CDMA-мережі. І вже потім поступово модернізувати їх під EV-DO.

До речі, нові дніпропетровські власники «Телесистем» не приховують, що розвивають компанію з метою її майбутнього продажу. Проте нам, абонентам, це байдуже. Головне, щоб у Шульмана з «Телесистемами» не вийшло, як у його «одногрупника» Мордехая Корфа з «УРС». Котру почали було розвивати, а потім довго і не «рухали», і не могли продати.

А от «УМЗ» може стати реальним конкурентом «Телесистемам». Про конкретні плани компанії з розвитку мережі CDMA-450 поки що невідомо. Логічно було б припустити, що «власник власника» «УМЗ» — «Система-Телеком» може спробувати вивести на український ринок бренд «Скайлінк» — російського оператора стандарту CDMA-450, що належить йому та надає послуги із допомогою технології ED-VO. Тоді і на CDMA-ринку ми отримаємо вигідне для абонентів конкурентне середовище з двох потужних операторів. А GSM і UMTS підуть в історію. Де їм і місце.