Мережне заманювання. Зниження доходів інтернет-провайдери компенсують зростанням кількості нових підключень

Кількість абонентів широкосмугового доступу в Інтернет торік зросла на 50%. Цього року оператори та інтернет-провайдери розраховують зберегти цю динаміку. Втім, вони навряд чи зможуть домогтися цього, якщо підуть на підвищення тарифів для масового ринку, яке неминуче знизить приплив нових абонентів.

Підключити максимум

Кількість абонентів широкосмугового доступу в Інтернет (ШСД) на початку цього року перевалила за позначку в 1,6 млн. Найбільше їх в «Укртелекому» (понад 500 тис.) і «Волі» (більш як 200 тис.). За ними йдуть Vega, «Голден Телеком», «ТЕНЕТ» (Одеса), IPNet, «Датагруп» і FreeNet (ТМ «О3»).

За даними Держкомстату, доходи операторів зв’язку, отримані від послуг доступу в Інтернет, у 2008 році становили 2 млрд. грн., що на 151% перевищує показники попереднього року. При цьому, за даними компанії iKS-Consulting, на частку dial up (комутованого доступу — з використанням модема через телефонну мережу загального користування), який сьогодні відмирає, припадає не більш як 3% ринку в грошах.

Посилення конкуренції не могло не позначитися на тарифах для кінцевих користувачів — вартість окремих тарифних планів було знижено вдвічі-втричі. Оператори стрімко розвивали свої мережі та намагалися компенсувати зниження показника ARPU (місячний дохід з одного абонента), який, за даними iKS-Consulting, за підсумками четвертого кварталу 2008 року становив 77,5 грн., підключаючи дедалі нових абонентів.

Та вже восени представники частини компаній заявили про неминучість у найближчій перспективі зростання тарифів для кінцевих користувачів. Це аргументувалося прив’язкою операційних витрат до курсу долара та необхідністю розраховуватися у валюті з постачальниками обладнання. Втім, постійно зростаюча конкуренція зробила свою справу: підвищити тарифи ніхто з провайдерів так і не ризикнув. На думку члена правління Інтернет-асоціації України (ІНАУ) Олександра Ольшанського, це також пояснюється тим, що великі компанії домовилися заморозити тарифи до січня—лютого цього року. Більш того, деякі оператори навіть пішли на зниження кінцевих розцінок або збільшення обсягу включеного в абонплату трафіка.

Цього року основна конкурентна боротьба розгорнеться в сегменті домашніх користувачів, освоєнню якого приділяють дедалі більшу увагу. Економічні реалії вже відкоригували тактику розвитку компаній, які наздоганяють двох беззастережних лідерів. Так, якщо раніше «Датагруп» прагнула заходити тільки в новобудови, то тепер буде змушена освоювати і вторинне житло. Причина проста: на освоєння новобудов оператори зазвичай використовували довгі кредитні гроші, доступ до яких вони втратили.

Ну і, природно, проблема в тому, що первинний будівельний ринок просто завмер. Це поставило багатьох великих операторів у ситуацію, коли вони навіть приблизно не можуть спрогнозувати терміни повернення завислих коштів, інвестованих у будівництво інфраструктури, наприклад, кабельної каналізації «заморожених» об’єктів.

Що ж до географії підключень, то всі оператори зроблять ставку на регіони, насамперед на міста-мільйонники, в яких проникнення послуги сьогодні помітно поступається столиці. Відсоток проникнення в перерахунку на домогосподарства на початок цього року становив близько 37% у Києві та 7,7% — у середньому по Україні.

За підсумками 2008 року майже 95% нових підключень групи Vega було здійснено за межами Києва. За оцінками представників компанії, сьогодні із загальної кількості користувачів широкосмугового Інтернету більше половини — кияни. Тепер спробують це співвідношення дещо скоригувати.

Локальна проблема

Утім, закріпитися в новій для себе ніші «вторинних» домашніх користувачів провайдерам буде вельми непросто. У цьому сегменті сильними є позиції так званих домашніх локальних мереж. Ідеться про мережі, що складаються з близько розташованих комп’ютерів, які найчастіше розміщені в одному будинку чи в тих, які стоять поряд.

Сьогодні в Києві працює понад 500 домашніх мереж, тобто трохи менше половини від усіх українських локалок. На їх частку припадає близько 30—40% усіх столичних користувачів широкосмугового доступу, або близь­ко 250—300 тис. абонентів.

Досі домашні мережі активно розвивалися на всіх житлових масивах і навіть почали заходити в деякі центральні райони. Основна їхня конкурентна перевага полягає в низьких порівняно з пропозиціями великих операторів тарифах (абонплата стартує від 50 грн.) і вищій швидкості передачі даних (стандартом є
10 Мбіт/с).

Представники мереж іще восени припускали, що виникла криза тільки активізує розвиток сегменту. Зокрема, й тому, що домашні мережі, які, на відміну від традиційних операторів, працюють лише з приватними абонентами, не зав’язані на великих корпоративних клієнтах, відхід чи різке обмеження обсягів споживання послуги якими миттєво в рази знижує доходи. Водночас приватні абоненти якщо і знижують витрати на мережу, то не так різко.

Також прогнозувалося, що набиратиме обертів процес поглинання локальних мереж. Утім, за останні місяці на ринку не було жодної великої операції, а ті, що близькі до завершення, розпочиналися ще в першій половині минулого року.

Проте інвестиційна привабливість мереж найближчим часом може істотно впасти, як і рентабельність їхньої роботи. Річ у тім, що легальність їхньої присутності в будинках викликає чимало запитань у міських чиновників. А бажання Київської міської адміністрації залатати бюджетні дірки за рахунок збільшення орендної плати телекомунікаційних компаній за використання комунальної інфраструктури може вже навесні привести до істотного збільшення їх витрат.

Наприкінці січня ц.р. Київ­рада затвердила методику стягування орендної плати за користування та прокладання телекомунікаційних мереж з використанням кабельної каналізації та комунальної інфраструктури. Це рішення змусило запанікувати представників багатьох телеком-компаній, які заявили, що використана в методиці формула розрахунку орендної плати може в рази збільшити їхні витрати.

Представники КДМА стверджують, що багато локальних мереж, які сьогодні надають послуги Інтернету з допомогою кабелю «вита пара», взагалі не мають жодних дозволів на прокладку в будинках. Місто має намір різко змінити ситуацію. Крім того, підвищенню витрат локальних мереж можуть посприяти й районні адміністрації: вони планують ініціювати підвищення орендної плати інтернет-провайдерам за розміщення телекомунікаційного обладнання в будинках не менш як уп’ятеро.

Сьогодні багато мереж і так працюють на межі рентабельності. Особливо ті, які намагалися з допомогою агресивного дем­пінгу в стислі строки максимально наростити свої абонентські бази та швидше продатися, але не встигли. У зв’язку з цим найправильніша для великих і середніх компаній стратегія — спробувати пережити час економічного спаду, після чого все-таки продатися якнайдорожче.

Традиційним же операторам доведеться докласти надзусиль, щоб перехопити у локалок значну частину нелояльних абонентів, незадоволених якістю техпідтримки та сервісу.

За підсумками 2009 року приріст абонентської бази ШСД може бути в районі торішніх 50—70%, та лише у тому разі, якщо компанії збережуть сьогоднішні тарифи. Поки ціни вдається утримувати за рахунок внутрішніх резервів, адже тарифи розраховувалися, виходячи з курсу 4,5 грн./дол. Та варто комусь зважитися на підвищення, і розпочнеться ланцюгова реакція.

Водночас експерти прогнозують, що в найближчі місяці тарифи можуть підвищитися на 30—40% незалежно від того, чи стануть витрати операторів істотно вищими. Втім, навіть за певного від­пливу абонентів у операторів, принаймні впродовж найближчих півроку, є всі шанси зберегти динаміку зростання доходів на рівні минулого року за рахунок збільшення обсягу користування послугою.