КЛІЄНТ ПРИЙДЕ ЛИШЕ НА ПРОЗОРИЙ СТРАХОВИЙ РИНОК

Статистичні дані засвідчують: протягом останніх трьох років у страховій галузі спостерігається зростання доходу у вигляді премій до 42—45%. Проте реальне зростання ринку страхування набагато менше, бо значну частину виплачених премій становить фінансове перестрахування, схеми оптимізації оподаткування і короткострокові поліси, які купують з метою зменшення оподатковуваної бази. Адже насправді страхові компанії вельми часто створюються в складі великих фінансових груп для зменшення, а то й зовсім уникнення сплати податку на прибуток підприємства, ставка якого в Україні досить висока. Нагадаємо, до 2003 р. вона становила 30%, а із січня ц.р. її знижено до 25%.

Розвиток приватного страхового ринку в Україні розпочався після розвалу Радянського Союзу та проголошення незалежності. Тому очевидно: він молодий, незрілий і значною мірою недосконалий. Не дивно, що частина страхового ринку України в загальному обсязі страхових послуг Європи досі залишається дуже незначною, попри те, що населення України перевищує 47 млн. чоловік.

Але в будь-якому разі зростання ринку залишається істотним: постійно збільшуються обсяги виплачених страхових премій (плата за страхування), створюються нові види та продукти страхування. Якщо ж говорити про показники діяльності секторів страхування, відмінні від страхування життя, то загальний рівень збитковості, за оцінними даними, торік становив приблизно 12%. Навіть з урахуванням того, що на частку «справжнього» страхування припадає лише частина виплачених премій, рівень збитковості залишається дуже низьким, коливаючись у межах 40—60%. Це засвідчує: страхові виплати здійснюються в небагатьох випадках, премії встановлюються на занадто високому рівні, і страхувальники або не знають своїх прав, або не можуть їх реалізувати. Водночас коефіцієнти витрат страхових компаній здаються занадто високими (цілком достовірні дані, на жаль, отримати неможливо, але оцінні дають цифру в 30—50%), що говорить про відносно низьку ефективність їхньої роботи. Варто зауважити: у розвинених країнах рівень збитковості компаній, котрі займаються страхуванням, досягає майже 90%, а коефіцієнт витрат — від 10 до 15%.

На сьогодні в Україні працює близько три з половиною сотні страхових компаній. Проте таким серйозним питанням, як страхування життя, займаються менш як тридцять. У більшості страхових компаній бракує коштів, аби виконати нові вимоги щодо капіталу, запроваджені ще наприкінці 2001 р.: 1,5 млн. євро для компаній, що займаються страхуванням життя, і 1 млн. євро для тих, котрі займаються іншими видами страхування. Закон України «Про страхування» дає їм три роки на доведення розміру капіталів до необхідного. Це означає — до кінця нинішнього року кількість страхових компаній має зменшитися: дрібні або почнуть об’єднуватися, або ліквідуються. Що, природно, призведе до бажаної консолідації ринку.

Як зазначалося, на сьогодні страховий ринок України займається в основному не страхуванням життя, а іншими видами страхування, на частку яких припадає 99,5% (!) сукупного валового доходу від виплачених премій. Торік частка страхування майна комерційних і промислових підприємств у загальному обсязі страхових премій дорівнювала близько 80%, страхування громадянської відповідальності — до 8%, страхування автомобілів — майже 12%. Тобто в основному страхуються ризики, пов’язані з майновими збитками й порушенням нормального перебігу виробничо-комерційної діяльності підприємства, але страхування кредитних ризиків, фінансове страхування і перестрахування також відіграють на ринку важливу роль. У цьому плані слід підкреслити: в Україні фінансове страхування і перестрахування часто застосовується для фінансового інжинірингу чи відпливу капіталу, що використовується всередині фінансово-промислової групи. У світлі сказаного стає зрозуміло, чому основні партнери-перестрахувальники наших страхувальників, котрі підтверджують їхню надійність, знаходяться в країнах Прибалтики (70%), але аж ніяк не в Західній Європі: в Англії — 4,7%, Німеччині — 1,3%, Швейцарії — 0,5%. Наявне елементарне вивезення прихованого від податків капіталу: вивозять 33 коп. із кожної страхової гривні, а повертають лише 2 коп. Із цим «ноу-хау» покликана боротися Комісія регулювання ринку фінансових послуг в Україні: припинено понад півсотні ліцензій на право займатися фінансовою діяльністю.

На початку 90-х рр., коли розвиток страхового ринку в нас лише розпочинався, кілька значних страхових компаній збанкрутували, у результаті чого чимало людей постраждали. Проте ніхто не був серйозно покараний за шахрайство з грошима застрахованих. Не вдалося довести умисел — мовляв прогоріли бізнесмени, із ким не буває. Не дивно, що договори страхування майна й відповідальності нині укладають, в основному, іноземні інвестори та великі міжнародні корпорації, котрі працюють в Україні, а також найбільш просунуті українські компанії. А більшість «пересічних громадян» так і ходять незастрахованими, за винятком короткочасних випадків подорожі поїздом або літаком, коли страховка автоматично входить у вартість квитка.

Проте в майбутньому ситуація може змінитися, якщо вдасться поліпшити репутацію страхової галузі. Отже, особисте страхування для компаній може відігравати немаловажну роль. Потенціал ринку досить високий, коли пригадати, що населення України — 47,6 млн. чоловік. Продукти страхування виявляться вельми привабливими для тих, кого цікавить довгострокове фінансове забезпечення, а приватне медичне страхування може стати ефективним способом отримання якісніших медичних послуг. Із урахуванням недавно запроваджених податкових послаблень страховики почали також пропонувати роботодавцям продукти страхування життя на користь їхніх працівників.

Страхування громадянської відповідальності власників автотранспорту має стати популярнішим у найближчі роки, адже воно необхідне й водіям, і пішоходам. Також воно має ключове значення з погляду адаптації наших законів до законодавства ЄС. А якщо врахувати, що в Росії таке страхування вже стало обов’язковим, вельми логічно припустити: не за горами це нововведення й у нас.

Страхування врожаю — ще один напрям, де нові продукти, розроблені страховими компаніями, могли б забезпечувати захист як приватним особам — фермерам, так і малим підприємствам.

Але для того, щоб потенціал роздрібного ринку можна було повніше використовувати, необхідно усунути низку перешкод. Проблему недостатньої довіри до страхових компаній із боку широких верств населення можна розв’язати з допомогою законодавчих актів і регулятивних заходів, спрямованих на посилення вимог до прозорості (для підвищення рівня поінформованості громадськості), і запровадження правил захисту прав споживачів. Зміцнення рівня юридичного захисту прав населення, у свою чергу, сприятиме розвитку страхових компаній.

Із цією метою юридичний захист власників страхових полісів має бути забезпечений як мінімум на двох рівнях.

На договірному — шляхом запровадження нових юридичних правил, які мають на меті, зокрема, моніторинг несправедливих умов договорів, складених із фізичними особами; посібник з інтерпретації стандартних форм, які встановлюють неанульовувані права клієнта на припинення дії договору; вилучення коштів; отримання інформації etc.

На рівні застосування — також шляхом запровадження нових юридичних правил, що регламентують, крім усього іншого, визначення практики розгляду вимог, впровадження альтернативних механізмів розв’язання суперечок etc.

Крім того, комплексна й систематична реорганізація чинної системи юридичних правил стосовно договорів страхування і страхових операцій приведе до того, що регулювання всієї галузі буде дедалі чіткішим, прозорішим і доступнішим для потенційних клієнтів.

Висновок: наявність відповідної нормативно-правової бази набуває дедалі більшого значення для розвитку українського ринку страхування в коротко- й довгостроковому плані, не кажучи вже про майбутню інтеграцію України в єдиний європейський ринок.