Кластери — пігулка від деіндустріалізації

Попри 20-річну присутність у вітчизняному економічному дискурсі, українські кластери досі не стали помітними суб’єктами економічної діяльності. Це дуже дисонує з економіками розвинених країн і не відповідає українським економічним викликам останніх восьми років, коли зростання ролі малих і середніх підприємств (МСП) та їхніх об’єднань у курсі на ЄС не сходить з порядку денного. Наразі, під час війни, наші кластери також мобілізуються й уперше виходять на економічну арену окремим суб’єктом.

Кластери — це галузеві територіальні об'єднання організацій, які тісно співпрацюють у ланцюжку створення доданої вартості (ЛДВ) для підвищення конкурентоспроможності продукції.

Продуктивність праці, темпи виходу нових продуктів, конкурентоспроможність, рівень інтернаціоналізації/експорту в учасників кластерів на 10–50% вищі порівняно із позакластерними акторами. Тому уряди й приділяють їм увагу, кластери — рушії економічного розвитку в ЄС. Сьогодні їх у Євросоюзі близько трьох тисяч.

Під час епідемії COVID-19 кластери проявили себе у протидії кризовим явищам, особливо стосовно стійкості ЛДВ. Розвинені країни за лічені місяці зуміли налагодити виробництво засобів індивідуального захисту, кисневого обладнання, апаратів ШВЛ. А в Україні кілька аналогічних спроб налагодити нові кооперації були практично безуспішними (аналітика тут).

Роль кластерів під час епідемії COVID-19 уважно аналізували відповідні спільноти, у вересні 2020 року платформа Industry4Ukraine випустила «Національну програму кластерного розвитку до 2027 року». Автори доводять, що кластери є потужним інструментом не тільки в промисловій політиці, вони відіграють одну із ключових ролей у регіональній та інноваційній політиках та є основним інструментом смарт-спеціалізації регіонів.

Ще до поширення COVID-19, у березні 2019-го, Асоціація підприємств промислової автоматизації України (АППАУ) обґрунтувала концепцію кластерів ІАМ (інжиніринг—автоматизація—машинобудування) і заснувала такі кластери в Запоріжжі й Харкові.

Улітку 2020 року ці напрацювання та попередні ініціативи АППАУ було конвертовано у проєкт ClusteRISE (розвиток кластерів ІАМ), підтриманий німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ. Хоча проєкт націлювався тільки на Запоріжжя та Харків, він сприяв появі промислових кластерів у Києві, Вінниці, Миколаєві та Сумах. GIZ стимулювало появу нових кластерів у Львові, Рівному, Чернігові, Донецькій і Луганській областях. Мова про легку, хімічну, агрохарчову промисловість, виробництво кераміки. Загалом у той період в Україні було зареєстровано 16 кластерів, усі — виробничого спрямування.

У березні 2021-го вийшла ще одна праця експертів платформи Industry4Ukraine — «Краща співпраця як відповідь на виклик деіндустріалізації регіонів». Вона дає чіткий сигнал низці обласних адміністрацій, що їхні регіональні стратегії до 2027 року не містять жодних серйозних відповідей на виклик деіндустріалізації регіонів. Звіт акцентує на тому, що аналіз і фіксація масової деіндустріалізації в регіональних стратегіях є, а от дій у відповідь практично немає. Численні звернення Industry4Ukraine в Мінекономіки, Мінстратегпром, Мінцифри та інші міністерства залишилися без відповіді. Не формувалися промислові та інші політики, які мали б синхронізувати дії бізнес-спільнот із урядовими.

Український кластерний альянс. Перші результати

24 березня 2022 року на загальних зборах кластерів було прийнято рішення про створення Українського кластерного альянсу (УКА). Це перше формалізоване об’єднання 30 кластерів України (1800 підприємств). Руку допомоги УКА простягнув Європейський кластерний альянс (ЄКА) і представники Єврокомісії. Спільно з ними і представниками мережі ENN-Ukraine та ТПП України був створений маркетплейс Support Ukraine. УКА виробив і розпочав реалізовувати три головні стратегії:

1. Мобілізація МСП навколо спільних цілей економічного фронту.
2. Зміцнення ЛДВ критичних індустрій.
3. Широка інтернаціоналізація кластерів.

Головні результати Українського кластерного альянсу за два місяці:

• для покращення стійкості ЛДВ кластерами запущено кілька мініпроєктів: у швейній галузі на Хмельниччині створено 110 робочих місць, окремо — виробництво аптечок для військових;
• створено експертні групи, які допомагали МСП з організацією логістики, включенням у критичний імпорт, релокацією, організацією експортних заходів, аналітикою ринків тощо;
• фактично за два місяці Альянсом досягнуто серйозного прогресу в сфері інтернаціоналізації:

1. членство в ЄКА відкрило УКА двері численних європейських структур і бізнес-асоціацій;
2. асоціація «Укрлегпром» досягла перших домовленостей щодо інтеграції в асоціацію EuraTex;
3.  АППАУ приєдналася до американо-європейської CSIA, яка відкриває свої ринки українським інжиніринговим компаніям;
4. налагоджений системний діалог із національними кластерними асоціаціями Польщі, Румунії, Чехії, Литви — проходять десятки В2В зустрічей.

Завдяки ініціативам УКА та платформи Industry4Ukraine в Україні розвивається європейська мережа Digital Innovation Hubs, яка зараз власноруч підтримує МСП. Перші гранти (60 тис. євро) отримають чотири МСП у травні, а потенціал УКА — сотні таких грантів. До спільних завдань фандрейзингу в розвитку інноваційної екосистеми промсекторів уже залучено десятки найкращих експертів від асоціацій/університетів/НДІ країни.

Розвиток цих напрямів триває у прямому діалозі та за підтримки представників Єврокомісії. Але в цьому діалозі практично відсутній уряд, і залучити чиновників до наших ініціатив важко.

Пропозиції до уряду

Створення функції GR (відносин з урядом) — на порядку денному УКА. Предметом широкого експертного обговорення мають бути системні проблеми державних політик, невирішувані роками. Сформулюємо п’ять спільних завдань.

1. Уряду та Верховній Раді необхідно вже цього року затвердити нормативно-правові положення підтримки промислових кластерів України на рівні промислової, інноваційної та регіональної політик.
2. Виробити спеціальну програму підтримки промислових МСП — пріоритетний виклик Кабміну. Сьогодні уряд пропонує чимало заходів підтримки, але є кілька вад: фрагментарність, відсутність пріоритетів, ігнорування механізмів ЛДВ. Наприклад, є риторика про післявоєнне відновлення, але як МСП дожити до цього часу? Робочі місця та замовлення потрібні вже зараз.
3. Кластери УКА готові брати на себе велику частину завдань з інтеграції в ЄС легкої промисловості, меблевої, харчової та переробної галузей, інжинірингу і машинобудування. Але ми не можемо розвивати цей індустріальний діалог без уряду, консолідація необхідна якнайшвидше, так само — вироблення держстратегії інтернаціоналізації/інтеграції українських промсекторів у європейські ЛДВ.
4. Фінансова підтримка кластерних організацій. Раніше наша держава ніколи не фокусувалася на кластерному розвитку. Між тим саме завдяки держпідтримці кластери сусідніх європейських країн отримували перший поштовх до зростання. Це мільйони євро на рік. В Україні, схоже, крім німецького GIZ, нікому наші кластери не потрібні. Уряду необхідно швидко виправляти цю ситуацію насамперед через значне розширення міжнародної фінансової допомоги.
5. Прискорений перехід промислових МСП на європейські засади подвійного цифрового та зеленого переходу також має бути серед пріоритетів. Цей перехід сьогодні отримує новий сенс — мова про виживання МСП. Держава і раніше не могла забезпечити фінансування R&D у промисловості, а зараз інвестиції впали до нуля. Отже, в рази активніша участь наших МСП у європейських грантових програмах — мало не єдиний шанс зберігати робочі місця розробників, науковців і дослідників.

УКА готовий сприяти реалізації цих ініціатив усіма своїми ресурсами, експертизою, попередніми напрацюваннями. Але уряд теж повинен рухатися назустріч бізнесу. Тільки разом ми можемо підняти наш кластерний рух на заслужений європейський рівень.

Більше статей Олександра Юрчака читайте за посиланням.