ХТО ЗАХИСТИТЬ ІНВЕСТОРІВ ВІД ЇХНЬОЇ ВЛАСНОЇ ЖАДІБНОСТІ?

Мильна булька фондового ринку, так гучно лопнувши в Америці, залишила без роботи багатьох брокерів. Зате додала клопоту юристам. Вірні своїй традиції американці, втративши заощадження, завалили суди позовами. Проти тих, хто їх розорив. А саме — проти брокерів. Що робити з брокерами, котрі вже «реалізували» себе, поки будуть розбиратися компетентні органи. А от визначити, як правильно навчати наступне покоління представників цієї професії, намагаються фінансисти, у тому числі і разом із журналістами.

Отже, майже типова історія: 70-річний інвестор, почувши по радіо рекламу конкретного брокера, швиденько побіг до нього з півмільйоном доларів. На які брокер відразу накупив акцій телекомунікаційних компаній. І сталося це буквально за кілька днів до обвалу 2000 року, після чого на руках у горе-інвестора залишилися менш як 200 тисяч доларів. Суд обіцяє взяти до уваги той факт, що здоров’я інвестора відтоді різко погіршилося й у нього практично не залишилося коштів на лікування. Запитання для студентів: чи повинен брокер відмовляти своєму клієнту через його похилий вік? Якщо так, то як на це відреагують активісти боротьби проти вікової дискримінації? Чи потрібно вимагати від клієнта довідку про його фінансове становище і про плани на розміщення іншого капіталу? Чи потрібні при оформленні угоди довідки про стан здоров’я і наявність медичної страховки?

У ролі психологічної розрядки пошук відповідей на ці запитання діє безвідмовно. Однак уся ця фінансова гуморина усе ж залишає відкритим головне питання: яку ціну має заплатити суспільство в умовах вільного ринку, щоб знайти вірний баланс між сукупністю прав, відповідальностей і засобів їхньої реалізації як окремих особистостей, так і цілих структур? І як ця ціна узгоджується з основним принципом дії фондового ринку, відповідно до якого капітал, неодноразово переходячи з рук у руки, зрештою, має залишитися у найбільш успішних інвесторів: агресивних, але не хижих, які готові ризикувати і не бояться відповідальності за ризик, амбітних, але не безрозсудних. І, найголовніше, ведених не імпульсивною жадібністю, а тверезим розрахунком.