Експропріація права на винагороду

Які гроші? Ви, здається, запитали мене про якісь гроші? Остап Бендер

Ілля Ільф і Євген Петров. "Дванадцять стільців"

У статті "Панове доопрацювальники, схаменіться!" (DT.UA, № 2 від 19.01.2019) було оглянуто "мінне поле" авторського права, закладене законопроектом №7539 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав".

Дальша робота над проектом закону вилилася в нову редакцію проекту закону "Про авторське право і суміжні права". Однак члени робочої групи, вносячи зміни до проекту закону, обмежили у праві на винагороду авторів фотографічних творів, письменників, художників, скульпторів, архітекторів, журналістів та інших авторів, які творять у порядку особистої ініціативи або працюючи за наймом на підприємстві чи в органі державної влади.

Найпоширеніший об'єкт авторського права - фотографічний твір, автором якого може стати будь-який громадянин України, що має фотоапарат, смартфон або інший пристрій із відеокамерою та здійснює фотозйомку. Зараз фотографу треба тільки клацнути, і авторське право на фотографію відразу виникає.

Проте всього одне слово у проекті закону (ст.1) здатне позбавити фотографа авторського права на фотографічні твори, бо пропонується вважати фотографічний твір художнім, тобто твором образотворчого мистецтва. Оскільки поняття "художній фотографічний твір" у проекті закону не розкривається, то мільйони фотографічних творів, які щодня з'являються на світ Божий, позбавляються охорони авторським правом.

Така зміна дозволить будь-кому використовувати фотографічний твір без згоди фотографа і безкоштовно в будь-якому друкованому виданні, в Інтернеті тощо.

На ці зміни слід звернути увагу Національній спілці фотохудожників України.

Новації стосуються і розширення сфери вільного використання творів без виплати винагороди авторам літературних та художніх творів, скульпторам, архітекторам і авторам творів технічного характеру.

Чинним законодавством передбачається вільне використання творів для задоволення потреб членів суспільства в галузі освіти, культури та інформації. Але те, що пропонується, в жодні ворота не лізе.

Розглянемо наявні можливості для вільного використання літературних і художніх творів у сфері освіти, закріплені в чинному Законі про авторське право (п.2 ч.1 ст. 21). Вільне використання творів обмежується виданнями, передачами мовлення, звукозаписами та відеозаписами навчального характеру.

Так, згідно з чинною нормою закону, літературні і художні твори використовуються вільно у виданнях навчального характеру, до яких належать навчальні видання (п. 4.8 ДСТУ 3017-95 "Видання, основні види. Терміни та визначення"), що містять систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення та викладання, і розраховані на учнів різного віку та ступеня навчання і з систематизованим викладом навчального матеріалу. Такими навчальними виданнями є посібники (пп. 12.12 ÷ 12.18 ДСТУ 3017-95), підручники (п. 12.19 ДСТУ 3017-95) і хрестоматії (п.19.20 ДСТУ 3017-95).

У новій нормі закону "вільне використання твору цільового призначення (навчального характеру)" заміняють на "мету використання (з навчальню метою)".

Згідно з новою редакцією статті про вільне використання творів (п. 2 ч.1 ст. 22 проекту закону), цільове призначення друкованого видання може бути яким-завгодно. Головне - аби була навчальна мета. Під такі видання можна підвести будь-яке видання, наприклад книжку про гру в карти або кулінарну книгу.

Запропоновані зміни про вільне використання творів дозволять використовувати літературні і художні твори в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій за межами сфери освіти, тобто в будь якому виданні, передачі мовлення, звукозапу та відеозапису з будь-якою навчальною метою.

Гадаю, що на ці зміни слід звернути увагу національним спілкам письменників і художників України, оскільки після оприлюднення літературного або художнього твору його може використовувати хто-завгодно і де-завгодно без дозволу автора і без виплати винагороди.

Слід зазначити, що від нової редакції статті про вільне використання творів також постраждають скульптори й архітектори.

Річ у тому, що, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 22 нової редакції закону, допускається, без дозволу суб'єкта авторського права і безоплатно, але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення, відтворення засобами малювання, фотографування, відеозапису, публічне сповіщення або публічний показ творів архітектури і скульптури, які постійно розташовані у громадських місцях, доступних для широкої публіки, за умови, що відтворене зображення не буде використовуватися як окремий об'єкт із комерційною метою. Тобто, допускається вільне використання твору, наприклад, скульптури, яка зображена на фотографії, за умови що зображення скульптури не буде використовуватися як окремий об'єкт із комерційною метою. Зрозуміло, що ніхто при здоровому глузді не буде окремо від фотографії використовувати зображення скульптури, оскільки її окремо від фотографії використати неможливо.

Якщо цю норму закону буде прийнято, то будь-яка особа для будь-яких потребу використовуватиме твори скульптури й архітектури у двомірній формі без виплати винагороди скульпторам і архітекторам.

Панове доопрацювальники, зверніть увагу на п. 4 ч. 1 ст. 21 чинного Закону про авторське право, згідно з яким передбачено вільне відтворення творів з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення у формі творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.

Ця норма закону забезпечує потреби членів суспільства в інформації. А які потреби суспільства забезпечують запропоновані зміни?

На ці зміни слід звернути увагу Національній спілці художників України, оскільки після набрання чинності новою нормою закону про вільне використання творів скульптори будуть отримувати гроші тільки за тиражування скульптур у тримірній формі.

Архітекторам слід чекати ще одного обмеження авторського права на об'єкти архітектури, оскільки, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 нової редакції закону, допускається, без дозволу суб'єкта авторського прав та безоплатно, використання твору у вигляді макету, креслення чи плану будинку з метою реконструкції цього будинку, за умови, що обсяг такого використання відповідає зазначеній меті.

Ця новела суперечить розділу VI "Авторське право на об'єкти архітектурної діяльності" Закону "Про архітектурну діяльність".

Інженерів та інших технічних фахівців так само чекає обмеження авторського права на твори технічного характеру. Та й авторам службових творів теж не позаздриш, оскільки їх позбавляють винагороди за створення службових творів. Відповідно до чинного Закону про авторське право (ст. 16), автору службового твору виплачується винагорода за його створення і використання.

Нагадаємо, як зараз працює ця норма закону.

У редакціях газет, журналів, інших ЗМІ, видавництвах, установах мистецтва, в яких застосовується погодинно-відрядна система оплати праці авторів творів, винагорода за створення твору є гонораром, який нараховується штатним працівникам за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди.

Слід зазначити, що скасування гонорару призведе до ліквідації погодинно-відрядної системи оплати праці творчих працівників, наприклад журналістів, яка використовується ще з часів Російської імперії і яку навіть більшовики не намагалися ліквідувати.

Остап Бендер знав "чотириста порівняно чесних способів відбирання грошей". Розглянуті законодавчі ініціативи є нічим іншим як новітніми способами відбирання грошей у авторів творів, до яких Остап Бендер навряд чи додумався б.