ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ TURKCELL

Турецька телекомунікаційна компанія Turkcell робить другу спробу вийти на український ринок. У середу було оголошено про намір створити спільне турецько-українське підприємство, 51% акцій якого належатиме дочірній компанії турецького оператора — Turktell, а інша частка — українському ЗАТ «Цифровий стільниковий зв’язок України» (торгова марка DCC). Повідомляється також, що внесок турецької сторони в СП становитиме 50 млн. дол. Одночасно про намір інвестувати у нове СП 400 млн. дол. заявив холдинг Chukurova Group, одна з найбільших у Туреччині фінансово-промислових груп, активи якої сягають 20 млрд. дол.

Це вже друге пришестя Turkcell на український ринок. 25 січня 2001 року було створено українсько-нідерландське СП ЗАТ «Новаселл». Його засновниками виступили «Фінтур Холдинг Б. В.» і ТОВ «Стайлс», а статутний фонд становив 147,5 тис. грн. (пізніше він виріс майже до 5 млн. грн.). Попри голландське походження, капітал був турецьким — одним із засновників фонду «Фінтур», який інвестував у телекомунікаційні галузі ряду країн, є Turkcell. Компанії виділили смугу частот у діапазоні 1800 МГц, за яку вона мусила заплатити 12 млн. дол. Лобіював той вихід Turkcell на ринок тодішній голова Держкомзв’язку Олег Шевчук. Після його відставки діяльність «Новаселлу» вщухла, тим більше що грошей за частоти компанія так і не внесла. Правда, у листопаді 2002 року компанія заявила, що планує збільшити статутний фонд до 9,88 млн. грн. Однак уже в січні 2003-го збори акціонерів ухвалили рішення про її ліквідацію.

Turkcell — провідний турецький мобільний оператор. На 30 вересня ц.р. компанія мала 18,2 млн. абонентів і уклала угоди про роумінг із 352 операторами в 141 країні. Доход компанії за 9 місяців поточного року становив 1839,4 млн. дол. Turkcell разом з Chukurova Group через «Фінтур» є також великим інвестором у мобільні компанії Азербайджану, Грузії, Казахстану та Молдови.

ТОВ «Цифровий стільниковий зв’язок України» засновано 1995 року. Структуру власності компанія ніколи не розкривала. Однак, за деякими даними, на середину минулого року її статутний фонд становив 11,4 млн. грн., а засновниками були: ісландська фірма Telnet Holding Ltd (41,2%), ЗАТ «Систем капітал менеджмент» (30,3%), яке на 90% належить Рінату Ахметову, відомий у Донецьку інвестор ТОВ Embrol Ukraine (15,9%), засновник одного з донецьких ринків ТОВ «ТКО Меркурій» (8,4%), одним з засновників якого є одна з фірм президента DCC Валерія Степаненка, а також ТОВ із гордою назвою «Телеком Україна» (4,2%). Влітку 2003 року компанія змінила форму власності, ставши ЗАТ, і запланувала збільшення статутного фонду до 13,4 млн. грн. (порівняйте цю суму із внеском Turktell за 51% СП із DCC) за рахунок емісії акцій на суму 2 млн. грн. У зв’язку з цим склад і частки акціонерів могли змінитися. Даних про це немає, однак вищенаведений розклад цілком адекватно відбиває нинішню структуру власності в ЗАТ.

1996 року компанія почала надавати послуги рухомого телефонного зв’язку, використовуючи американський стандарт DAMPS/IS-136. Специфіка її роботи полягає в тому, що вона ніколи не мала ліцензії на мобільний зв’язок. Однак на сьогодні мережі компанії розгорнуті в російськомовних регіонах України — Києві, Донецьку та Донецькій області, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Луганську, Запоріжжі, Сімферополі і Великій Ялті. Кількість абонентів компанія також не розкриває, за оцінками різних джерел, вона коливається від 60 до 140 тис. чоловік. У лютому 2003 року DCC купила 100% власності оператора мобільного зв’язку «Астеліт», який мав ліцензії на частоти в діапазоні 1800 МГц. Досі DCC заявляла про намір перейти на використання цього діапазону до 2010 року. У листопаді 2002-го компанія також подала заявку на частоти в діапазоні 900 МГц, однак її досі не задоволено. На початку 2003 року DCC вела безуспішні переговори про купівлю ЗАТ «Українські радіосистеми».

Перша інформація про проведення між DCC і Turkcell переговорів про початок спільного бізнесу в Україні прозвучала наприкінці листопада з вуст... президента «Київстару» Ігоря Литовченка. На його думку, висловлену вже на прес-конференції з приводу шестиріччя «Київстару», українська компанія, що отримала підтримку й інвестиції від великого міжнародного телекомунікаційного оператора, має більші шанси залишитися на ринку в ролі «третього мобільного оператора», ніж та, яка спирається на банківський капітал (натяк на DCC із турками і «УРС» із «Приватом» усі зрозуміли). За інформацією прес-служб Кабміну та Держкомзв’язку, 1–2 грудня в Туреччині з офіційним візитом перебувала українська урядова делегація на чолі з прем’єр-міністром Віктором Януковичем. До складу делегації входив і перший заступник голови Держкомзв’язку Леонід Нетудихата, до квітня 2003 року — віце-президент DCC. За неофіційними даними, в той час у Туреччині перебував і Литовченко. Тоді й було проведено переговори про повторні турецькі інвестиції в українську телекомунікаційну галузь, у яких брали участь усі вищезгадані особи. А вже минулого четверга відбулася зустріч прем’єр-міністра України Віктора Януковича з головою ради директорів Cukurova Group Мехметом Емін Карамехметом, який є також головою ради директорів Turkcell. На ций зустрічі й була названа сума в 400 млн. долл. Наступна зустріч українського прем’єра з турецькими бізнесменами відбудеться у квітні у Туреччині.

Отже, висновки. Перший. Турецька компанія для повторного виходу на український ринок заручилася політичною підтримкою на рівні прем’єр-міністра, нового керівництва Держкомзв’язку, а також донецьких ділових кіл. Донецькі ж ділові кола заручилися підтримкою великої фінансової структури перед президентськими виборами. Ні, звичайно, іноземна компанія не зможе напряму фінансувати виборчу кампанію сьогоднішнього прем’єра. Але українські бізнесмени завжди зможуть «вірно» використати хоча б частину таких величезних інвестицій…

Ще один момент. До угоди відносно DCC виявлявляє щіру зацікавленість Ігор Литовченко, а значить — акціонери «Київстара» (докладніше про них див.матеріал «Шість років у цифрах та фактах» на стор. 11). Здавалося б, не в інтересах «Київстара» поява на ринку сильного третього гравця. Але ж Литовченко підігріває інтерес до угоди з турками, а можливо, виступає у ній посередником. Проте, враховуючи інтереси в компанії президентської «сім’ї», можна припустити, що там таки дали «зелене світло» фінансуванню «операції «Наступник» за рахунок турецьких коштів...