Буксуємо на загазованому узбіччі, або Чому країна відмовляється від "чистого" автотранспорту?

Минулого аномально спекотного літа українські міста пережили справжнє екологічне лихо, коли вулиці були переповнені автомобілями, що гуділи: автолюбителі намагалися сховатися від нестерпної спеки в салонах із кондиціонерами, багато хто поспішав виїхати з бетонного пекла на природу, створюючи пробки...

У великих містах і без того розпечене повітря стає надміру забрудненим: середньостатистичний автомобіль викидає в довкілля 3 т вуглекислого газу на рік. В самому тільки Києві, де зареєстровано 1,2 млн автомобілів, цифра забруднення становить страшні 3,6 млн т оксиду вуглецю на рік.

Цікаво: а що відбувалося цього літа на вулицях європейських країн?

У жителів Норвегії свої проблеми: водії громадського транспорту Осло скаржаться, що власники екологічно чистих автомобілів-електрокарів у години пік заповнюють виділені для громадського транспорту смуги, заважаючи їм працювати. Річ у тому, що місцева влада виділили електрокарам ці автобусні смуги для безперешкодного руху.

А взагалі, норвежцям гріх скаржитися: у країні на державному рівні створено такі умови, що за кілька років Норвегія вийшла на перше місце у світі за кількістю екологічно чистих автомобілів на душу населення. Країною з населенням 5 млн жителів сьогодні вже роз'їжджають 32 тис. електрокарів. Мало того, що в норвежців рівень життя - один із найвищих у світі, їм ще й створені особливі пільги: тут діє т.зв. податкова амністія. Це означає, що власники автомобілів звільнені від сплати 25% податку на додану вартість і податку на реєстрацію, який сягає десятків тисяч доларів за один транспортний засіб, а також звільнені від транспортного податку. Рай та й годі...

Схожі пільги є в багатьох країнах, які хочуть поліпшити свою екологію: в Естонії, наприклад, власникові автокара компенсують до 50% його вартості, у США - 7,5 тис. дол., у Франції - 7 тис. євро, у Китаї - 10-18 тис. дол. за легковий автомобіль і 82 тис. - за автобус. Навіть у Росії створено сприятливі умови для розвитку "чистого" автотранспорту - скасовано митний збір у 19%, а в Москві працює 130 зарядних станцій для електромобілів.

Весь цивілізований світ намагається перейти на екологічно чистий транспорт, звільнивши свої столиці від вихлопних газів. Електромобілі стали звичним транспортним засобом у муніципальних службах таксі за кордоном, а найбільші автомобільні концерни вже розробили спеціальні моделі електротаксі для Лондона, Берліна, Мадрида і Барселони. У 2020 р. одну третину парку таксі в Нью-Йорку буде замінено електромобілями.

В Україні частка екологічно чистих транспортних засобів становить усього 0,02% від обсягу продажів автомобілів. Чому ми буксуємо на загазованому узбіччі загального руху?

Заручники на колесах

Автотранспорт - це ціла індустрія. Потягнеш за ниточку - розмотається клубок. Тут і великий бізнес, і середній, і малий: виробники автомобілів, продавці, автосервіс, заправні станції, все - аж до хлопчиків, котрі миють автомобілі на вулицях...

І вся ця піраміда "посаджена на голку" імпортованого бензину, внаслідок чого вартість експлуатації "чотириколісного друга" влітає українцям у копієчку.

"За рік Україна споживає близько 4 млн т бензину. Понад 3 млн т нафти ми імпортуємо, - розповідає експерт Реанімаційного пакета реформ у галузі енергетики Костянтин Євтушенко. - Для того, щоб проїхати 150 км, середньостатистичний автомобіль потрібно заправити на
250 грн. Тим часом зарядити електрокар на пробіг на 150 км коштує близько 10 грн. Крім того, що це у 35 разів дешевше, Україна виробляє електрику сама, тобто нам не потрібно "вимивати" долари з країни.

Сьогодні ми імпортуємо приблизно 70% бензину і 80% дизельного палива. Понад 60% цієї продукції - з Росії. Ось і виходить, що українські власники автомобілів фінансують економіку Росії, вони - заручники становища, яке склалося.

Використання електроенергії, що є національним продуктом, замість бензину, дозволить щорічно залишати в українській економіці близько 1,8 млрд дол.

Спробуйте зайнятися простою арифметикою: у перерахунку на бензин 1 кВт електроенергії коштує в 42 рази дешевше. Відповідно, зарядка електромобіля середнього класу коштуватиме до 20 грн - на відміну від 900-1000 грн, які витрачає власник автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння..."

Що ж заважає всій автомобільній індустрії перебудуватися на новий лад?

Єдиний серйозний бар'єр на шляху переходу на електромобілі - високе оподаткування на ввезення таких автомобілів в Україну. Після сплати ПДВ, митного збору та акцизу ціна на автомобіль підвищується на 40%.

Підприємцям, які торгують автомобілями, це абсолютно невигідно, - вартість екологічних авто непід'ємна.

Однак життя не стоїть на місці: законопроекти, які ініціюють розвиток ринку електромобілів, уже розроблені та прийняті Верховною Радою за основу. Затвердження цих законопроектів може зрівняти в ціні електрокари з автомобілями такого самого класу, що працюють на бензині. Зрозуміло, це значно підвищить попит на електромобілі, зарядка яких набагато дешевша, ніж заправка бензинового аналога.

За прогнозами фахівців, скасування оподаткування, відповідно до нових законопроектів, збільшить частку електромобілів на українському ринку до 10% уже до 2025 р.

Є ще одна перешкода, яку, за словами фахівців, цілком можна подолати: в Україні поки що не розвинена інфраструктури для електромобілів. Це означає, що, купивши електромобіль і вирушивши на ньому в подорож, власник ризикує не знайти дорогою зарядки.

Звісно, місця зарядки вже не є в нас чимось надзвичайним, - такі станції працюють у всіх великих містах. Недавно одна з провідних українських мереж автозаправних станцій встановила
34 комплекси для зарядки електромобілів по всій території нашої країни.

Поки що тутешні зарядки - в основному іміджеві проекти, які дозволяють власникові авто заряджатися безплатно або оплачувати каву в закладі, біля якого вони розміщені (в Києві, наприклад, такі стоять біля однієї з відомих мереж ресторанів).

Аналітики стверджують, що придбати такі зарядки для електромобілів буде вигідно магазинам і точкам харчування. Ось тільки питання: чи влаштує автолюбителя тривалий простій біля електрозарядки? На відміну від електрики, бензином можна заправитися миттю. А в наше швидкісне століття, коли в людей хронічно бракує часу, - це серйозна проблема.

Попри те, що фахівці прогнозують появу розвиненої інфраструктури зарядок в Україні всього через рік-два, це твердження викликає сумніви: вартість такої установки становить близько 1 тис. євро. Чи зможе невелике кафе або магазин дозволити собі це задоволення в нинішній складний час?

Що ж до власників традиційних автозаправних станцій, які вже вклали великі кошти в їх обладнання, поки що незрозуміло: чи захочуть вони переформатувати свій бізнес на новий лад?

Вітряки і літієвий Клондайк

У противників електромобілів є ще один "козир" у рукаві: віялові відключення електроенергії, котрі стали в Україні, воюючій та економічно знекровленій, звичним явищем.

"Чому в країні, яка має чотири АЕС і посідає 9-те місце у світі та 5-те в Європі за кількістю ядерних реакторів, постійно немає світла? - коментує Костянтин Євтушенко. - Попри розмови про нестачу вугілля й т.п., відповідь проста: у нас розбалансована енергетична система. Існують два піки щоденного енергоспоживання - вранці та ввечері. Особливість атомного реактора в тому, що він довго розганяється й довго зупиняється, і коли реактор розганяється, нам нікуди діти надлишкову електроенергію. Тому доводиться опускати його потужності на нижній загальнодержавний рівень, а піки доганяти генеруючими станціями, які працюють на вугіллі або іншому твердопаливному матеріалі. Щойно трапляються перебої з поставками палива, у країні починаються проблеми зі світлом.

На Заході розбалансованість системи вирішили просто: підвищили вартість електроенергії вдень і значно знизили нічний тариф.

Крім того, доганяти піки доцільно за рахунок альтернативних джерел енергії. Поки що цей напрям зовсім не розвинений в Україні, хоча в нас для цього є унікальні природні ресурси. Фахівці виділяють ряд регіонів - Одеський, Миколаївський, Херсонський, Приазовський, Донецький та Кримський, у яких використання вітру економічно вигідне.

Загальний вітровий потенціал країни становить від 24 до
26 ГВтбгод. Це близько 24 атомних енергоблоків. За оцінками вчених, розвиток тільки вітроенергетичного сектора України зможе покрити до 20-30% потреб країни в електроенергії.

По-друге, в Україні встановлено один із найвищих у Європі "зелених тарифів", який покликаний стимулювати інвестора вкладати кошти в розвиток альтернативної енергетики".

Фахівці відзначають, що Україна має унікальні мережі для експорту альтернативної енергії, побудовані ще в радянські часи для транспортування атомної електроенергії. Їх можна пристосувати для альтернативної, але проблема в іншому: Італія, наприклад, маючи великий вітропотенціал на рівнинах поблизу моря, розміщує маленькі об'єкти потужністю від 15 МВт, які повністю забезпечують потреби конкретного регіону. Щоб побудувати об'єкти альтернативної енергетики, як в Італії, Україні необхідні інвестиції - у середньому 1 МВт потужності коштує 1-1,5 млн євро. Серйозна інвестиція для воюючої країни з нестабільною економікою...

І все-таки в України є унікальна можливість посісти достойне місце серед країн, які активно розвивають використання електромобілів.

Як свого часу нафта перетворилася на ключовий ресурс і найважливіший елемент світової економіки завдяки двигуну внутрішнього згоряння, так і розвиток ринку електрокарів може зробити маловідому сьогодні копалину - літій - регулятором ринків та світової економіки.

Основним центром видобутку цього металу на сьогодні є "Літієвий трикутник" Південної Америки, який охоплює території Чилі, Болівії та Аргентини. На ці країни припадає 70% світових запасів літію.

"Україна - одна з небагатьох країн Європи, в якій є родовища літію, - каже Костянтин Євтушенко. - Для нашої країни розробка літієвих родовищ може стати рівнозначною видобутку золота, - при правильному підході літієва промисловість не тільки принесе істотні кошти в економіку України, а й залучить до нас провідні світові інноваційні технології.

З 2000-го по 2010-й світове споживання літію збільшилося з 12,8 тис. т до 22,6 тис. т.

Згідно з підрахунками Аргонської національної лабораторії, на кінець 2030 р. попит на літій, який використовується у виробництві літій-іонних акумуляторів для електричних та гібридних транспортних засобів, сягне 28 тис. т, або зросте ще на 20%.

На думку фахівців, до 2100 р. видобуток літію становитиме 12-20 млн т. Цифри астрономічні, отже є всі шанси, що в найближчому майбутньому світові економіки охопить "літієва лихоманка".

Розвиток власної мінерально-сировинної бази літію (Полохівське родовище в Кіровоградській обл., Станковатське і Шевченківське - у Донецькій обл., а також перспективне Беганське - на Закарпатті) перетворить Україну з імпортера на експортера літієвої продукції. У нас навіть є держпрограма розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 р. Ось тільки вона, як і десятки інших програм, існує лише на папері, а свої потреби в літії (поки що це 100-200 т на рік) Україна задовольняє за рахунок імпорту з Росії. Там, до речі, родовище одне, і воно вже практично вичерпане..."

Недавно Tesla оголосила про будівництво TeslaGigafactory в Неваді. На цьому заводі вироблятимуть більше батарей, ніж зараз роблять у всьому світі сукупно, а загальний обсяг інвестицій в Gigafactory становитиме 4-5 млрд дол.

Підраховано, що будівництво заводу потужністю до 1 ГВтбгод коштує 250-400 млн дол. Для українського бюджету і бізнесу це велика сума, залишається сподіватися на глобальних гравців. Побудувати такий завод можна скоро - за рік-два. Для європейських автовиробників Україна вигідніша за логістикою, ніж Південна Америка. Тут відносно недорогий ринок праці і високий рівень підготовки фахівців.

Ну, а поки що електромобілями в нас займається команда ентузіастів, яка передала на умовах оренди муніципалітетам Києва та Львова кілька електромобілів. Ідея акції - залучити державні структури до переходу на екологічно чистий і економічний транспорт. Сьогодні в користуванні львівських чиновників п'ять електромобілів Reno Fluens ZE.

У Київський муніципалітет у травні ц.р. передано два таких самих автомобілі, оренда яких коштує на 30% дешевше, ніж оренда бензинових автомобілів.

У Львові запущено експеримент із впровадження соціального електротаксі.

Що ж до пересічних українців, то для них електрокари поки що залишаються гарною мрією: наприклад, Нісан Ліф, названий найпопулярнішим автомобілем 2012 р., коштує 25-30 тис. євро. Залишається сподіватися, що після прийняття нових законів він та інші електромобілі подешевшають, як мінімум, на 40%.