Бізнес знову на гачку Держспоживстандарту

Здавалося б, нічого особливого: понеділок, 10.30, прес-конференція в УНІАН із нудною назвою «Реформа системи технічного регулювання як важлива передумова підвищення рівня захисту споживачів і зростання економіки». Аж раптом — інформація про революцію в Держспоживстандарті. Радше, схожу на контрреволюцію. Адже, зважаючи на сказане народним депутатом Ксенією Ляпіною, до влади в цій всесильній структурі знову повернувся її колишній глава Леонід Школьник. Той самий, котрого на демократичній хвилі помаранчевої революції під тиском підприємців дивом вдалося позбавити тепленької посади. Зробити це було непросто, деяким активістам після цього навіть довелося давати свідчення в прокуратурі. Та результат був вартий того — бізнес зітхнув із полегшенням, зменшилася частота безглуздих перевірок і невиправданих поборів, які проводилися, звісно, виключно для захисту споживачів. Розтанули, як страшний сон, тонни копій горезвісних сертифікатів відповідності з обов’язковим голографічним захистом та інші ініціативи діяльного голови. Нарешті з’явилася надія, що на зміну неефективній архаїчній прийде струнка європейська система контролю якості продукції. Але не встигли. Тепер доводиться влаштовувати прес-конференції, щоб відбивати паперові атаки пана Школьника навіть на законопроекти президента: №1363 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стандартизації та обов’язкової сертифікації)» і №1365 «Про ринковий нагляд».

Дорадилися

Запитую у виступаючого на прес-конференції В’ячеслава Биковця, генерального директора Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України: «Що сталося, чому Громадська рада (ГР), членом якої ви є, торпедує ініціативи президента України, спрямовані на встановлення на ринку цивілізованих умов як для виробників, так і для споживачів?» У відповідь звучить: «Я вже не член ГР при Держспоживстандарті. Її розігнав сьогоднішній голова Держспоживстандарту, звинувативши в корупції попередній склад ГР, куди входила Спілка підприємців, Конфедерація роботодавців, асоціації «Укрпиво» і «Укролія», Європейська бізнес-асоціація, Американська торгова палата...»

Зрозуміло, щось тут не так, адже рада на те й громадська, щоб бути незалежною. Як у такому разі її можна розігнати? Але інформація підтвердилася. У наказі від 27.02.08 р., виданому нинішнім главою Держкомітету з питань технічного регулювання і споживчої політики Ларисою Лосюк, сформульовано: «У зв’язку з незабезпеченням прозорого громадського контролю за діяльністю Держспоживстандарту, що призвело до корупції та хабарництва керівництва Держспоживстандарту в сфері діяльності Комітету, відсутністю належного впливу громадськості на незаперечне виконання Конституції, законів... наказую:

1. Положення про Громадсь­ку раду при Держ­спо­живстандарті, затверджене наказом №28 від 28.01.08 р., скасувати, а склад ГР розформувати».

Оце так. Але ж так можна звинуватити український народ у тому, що він допустив корупцію і хабарництво в органах державної влади. До того ж ГР не є контролюючим органом. Це консультативно-дорадча структура для проведення консультацій із громадськістю. Її рішення мають рекомендаційний характер. А склад, між іншим, затверджується на два роки. Голова теж призначається на два роки і з урахуванням думки членів ГР. Як же глава Держспоживстандарту міг на власний розсуд призначити нового голову ГР? Тому дуже дивно, що все так сталося. Тим більше з формулюванням, більше схожим на рішення суду, адже тільки він має право визнати провину і призначити міру покарання.

Школьник повернувся. Не пускає в СОТ?

Зважаючи на настрої у бізнес-колах, хмизу у вогонь підкинув другий пункт наказу, яким на звільнене місце раптом призначили Леоніда Школьника. Його ініціативи ще добре пам’ятають: це і «концентрація величезних повноважень в одному органі, що дозволило перетворити Держспоживстандарт на інструмент тиску на бізнес»; «навмисне створення колізій у законодавчих і нормативних актах із метою тиску на бізнес»; «безглузда і витратна примусова голографізація копій сертифікатів відповідності»; «необгрунтоване обмеження строку придатності українського алкоголю», яке не скасували, попри відповідне доручення Кабміну; «повальний контроль хлібобулочних, кондитерських і макаронних виробів», хоча достеменно було відомо, що практично вся забракована на ринку хлібопродукція припадала на частку міні-хлібопекарень; «складності і дорожнеча процедур стандартизації та сертифікації, при проходженні яких 22% підприємців зазначали, що у них вимагали неофіційних платежів». (Це все цитати зі статті «Здати портфелі!..» у «ДТ» № 4 від 5.02.2005 р. представників бізнесу, які готові були вийти ще раз на вулиці, аби повністю очистити авгієві стайні влади від тих, хто ще вчора використовував державну машину для підтримки «свого кандидата», а потім перефарбувався в помаранчевий колір.)

Пам’ятають і асоціацію «Укрінтерстандарт», вступивши до якої (за 5% річного доходу плюс вступний внесок) підприємство перетворювалося на повноправного партнера держструктури і могло розраховувати на спільне вирішення питань.

Ще один оригінальний спосіб боротьби за права споживачів — добровільне страхування відповідальності виробника за якість продукції. Мало було сертифікувати продукцію, потрібно було ще й застрахуватися, причому не в першому-ліпшому місці... А натомість — звільнення від перевірок, спрощена сертифікація (?) і додаткові бали в конкурсі «100 найкращих товарів», за участь у якому підприємці платили за кожен вид продукції до 3 тис. грн. на рахунок ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

Де ж результат? Ні, не розміри і кількість штрафів, а якість продукції, за яку затято борються, попри чужі витрати. Може, все ж таки щось не те із системою, і її потрібно змінювати, а не підганяти життя під архаїчну структуру?

Але повернімося до прес-конференції.

За державний кошт

«Ми вважали, що реформа сфери технічного регулювання дістане розуміння і підтримку принаймні серед депутатів коаліції. Що для цього досить політичної волі президента України, його законодавчої ініціативи на виконання, до речі, його указу ще 2005 року «Про заходи для вдосконалення діяльності в сфері технічного регулювання і споживчої політики», який передбачав розробку відповідних законопроектів. Ілюзії дуже швидко розвіялися, — каже народний депутат Ксенія Ляпіна. — Замість професіонального обговорення питань реформування ми наштовхнулися на організовану протидію. От копія листа, що розсилається головою громадської ради при Держспоживстандарті паном Школьником. У ньому — звернення до керівників територіальних органів підприємств і установ Держспоживстандарту з проханням довести до народних депутатів України, котрі мають стосунок до їхніх територій, інформацію про те, що не підходять панові Школьнику ці два законопроекти президента. А інформацію про ставлення кожного народного депутата, представників влади і громадськості до проблеми, вирішуваної законопроектами, подати в Держспоживстандарт до 31 березня. Така собі добре організована державною структурою за державний кошт лобістська кампанія своїх інтересів».

Велосипед уже винайшли, можна сідати і їхати

Важко собі уявити, що ж не подобається опонентам реформи. Вона підвищує рівень захисту здоров’я й інтересів споживачів, але при цьому не перевантажує виробників товарів незліченними безсистемними, а часом і безвідповідальними, перевірками. Адже сьогодні доходить до абсурду: продукцію за одними й тими ж параметрами перевіряють три різні структури. А це не тільки час і нерви підприємця, а ще й ціна продукції, в яку включають витрати (неофіційні теж) на даремні перевірки в пошуках «ворогів народу».

Та й вступ у СОТ із такою збоченою «любов’ю» до споживача обертається для вітчизняного малого і середнього бізнесу крахом. Адже стара система спирається на радянські стандарти, чимало з яких безнадійно застаріли і є гальмом для розвитку. Незліченні порушення, що фіксуються контролерами, це її наслідок, а не привід до репресій бізнес-структур. Система, де існує контроль заради контролера, яку захищають у Держспоживстандарті, суперечить базовим принципам СОТ і ЄС щодо добровільного характеру стандартів, пріоритету міжнародних стандартів перед вітчизняними, використання технічних бар’єрів для торгівлі лише у разі існування ризиків для споживачів.

Зрештою Україна уже взяла на себе зобов’язання:

— забезпечити добровільність усіх національних і регіональних стандартів, окрім визначених технічними регламентами, які захищають безпеку споживача і довкілля;

— продовжити скорочення переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

— затвердити порядок, який позбавляє Держспожив­стандарт права проводити перевірки або сертифікацію імпортної харчової продукції, що має перевірятися і сертифікуватися санітарною і ветеринарною службами.

Контролерів змусять працювати?

Отже, Держспоживстандарт позбавляють його дублюючих функцій, забирають змогу піддавати процедурі сертифікації всіх і вся. А законопроект №1365 ще й передає повноваження щодо визначення переліку продукції, котра підлягає сертифікації, від Держспоживстандарта Кабміну. Кому ж таке сподобається? Адже дотепер та сама структура визначає перелік і вона ж його сертифікує.

Зате тепер у Держкомітету з’явиться більше часу на розробку тих самих технічних регламентів, від яких насправді залежить безпека споживачів і яких дотепер розроблено з комареву ніжку. Контролювати інших і віддавати накази, очевидно, легше, аніж виконувати в строк конкретну роботу.

P. S. Керівники асоціацій і об’єднань, які представляють інтереси тисяч суб’єктів господарювання, а також представництво Американської торгової палати в Україні та Міжнародної фінансової корпорації звернулися до Держспоживстандарту з пропозицією скасувати наказ №68-к від 28.02.2008 р., виданий із порушенням законодавства, і відновити діяльність Громадської ради в попередньому складі. Серед тих, хто звертається, — Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств, Національна асоціація розвитку торгівлі та сервісу, асоціації «Укроліяпром», «Укрпиво», «Укрвинпром», «Укртютюн», Асоціація підприємств інформаційних технологій, Спілка ювелірів, Всеукраїнсь­ке об’єднання торговців транспортними засобами.

Коментар

В’ячеслав Биковець, генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України:

— Тільки впровадження директиви ЄС про низьковольтне устаткування позбавить органи Держспоживстандарту до 60% доходів. Чи робитиме ця структура все від неї залежне, аби впроваджувалася ця директива? Безумовно, ні. Тому й маємо сьогодні таку ситуацію, коли впроваджені технічні регламенти можна перелічити по пальцях.

Підприємці підтримують законопроекти президента, адже вони спрямовані на реформування системи технічного регулювання, яка сьогодні гальмує підприємницьку діяльність.

Геннадій Кузнєцов, директор Ліги виробників харчових продуктів:

— Сьогодні підприємство, котре виробляє тваринне масло, перевіряється відразу трьома контролюючими органами за одними й тими ж показниками. Якщо буде створена інтегрована система, цей контроль здійснюватиметься один раз і підприємець платитиме за це один раз.

Наталія Ясько, виконавчий директор Українського центру міжнародної інтеграції:

— Діюча система створює бар’єри для участі в міжнародній торгівлі українського (насамперед малого та середнього) бізнесу. Малі та середні підприємства Німеччини забезпечують 70% обсягу міжнародної торгівлі, українські ж — тільки 5% обсягів експорту і 12% імпорту. Це результат тієї системи технічного регулювання, яка у нас існує.