Без Норвегії, без риби і без СОТ. Схоже, ніхто не планує вступати в СОТ, чиновники просто надимають щоки

Зате свою активність і корисність імітують майстерно. Навіть повний провал у вересневих переговорах із Норвегією подають ледь не як межу можливих досягнень. Навчилися напускати туману, щоб завжди ходити в героях. Напевно, реальних результатів усе одно ніхто від них не вимагає. Свіжий приклад: Олександр Журавльов, відповідальний секретар Експертної комісії (при Кабміні) із залучення інвестицій у рибну галузь, в інтерв’ю з екрана телевізора повідомив, що на переговорах у Женеві (з питання вступу України в СОТ), мовляв, були узгоджені практично всі товарні позиції, потрібні для вступу України у Світову організацію торгівлі, що допоможе гармонізувати законодавство. Отакої! А саме ж Норвегія призупинила переговори про вступ України в СОТ після того, як Ветеринарний департамент МінАПК, на порушення міжнародних угод і правил СОТ, в односторонньому порядку запровадив нову форму ветеринарного сертифіката. Вона ж на вересневих переговорах у Бергені, про які чиновники теж бравурно рапортують, категорично відмовилася навіть обговорювати нову форму ветсертифіката... Зрештою, це підтверджується офіційною заявою норвезьких перемовників.

МЗС не розуміє такої логіки квотування

Звісно, всього цього журналістам-телевізійникам не розповіли. Не повідомили їм, напевно, й про те, що сам Олександр Журавльов не брав участі в переговорах ні в Женеві, ні в Бергені. Норвежці просто не бачили сенсу в офіційних переговорах із якимось представником Експертної комісії, котрий бореться за обмеження постачання риби в Україну. Це ж у її надрах народився проект постанови Кабінету міністрів із квотування імпорту риби та рибної продукції, яка під прикриттям боротьби за «якісний» імпорт і здоров’я громадян фактично давала можливість бюрократам у ручному режимі «рулювати» ринком риби на догоду окремим його операторам.

Втішно, що цілком іншої думки з цього питання дотримується перший заступник міністра економіки та європейської інтеграції Валерій П’ятницький. Він визнав, що «існують непорозуміння, скажімо так, які створили проблеми під час переговорного процесу, я маю на увазі квотування імпорту риби, що стало серйозною перепоною при розмові з тією ж таки Норвегією».

Аналогічної думки дотримується і Міністерство закордонних справ. У своєму листі від 17 вересня воно вкотре підтвердило свою позицію: «запровадження режиму квотування імпорту риби та рибної продукції в Україну не вирішує проблеми її якості та безпеки для здоров’я споживачів, тоді як проблема контролю якості і безпеки рибопродукції була основним аргументом Експертної комісії щодо необхідності запровадження зазначеного режиму».

Крім того, в МЗС нагадують, що в рамках двосторонніх і багатосторонніх переговорів щодо вступу в СОТ, які ведуться, українська сторона зобов’язалася не погіршувати свого зовнішньоторговельного режиму до часу вступу в цю міжнародну організацію. Відповідно, проект рішення про запровадження режиму квотування імпорту риби необхідно було в обов’язковому порядку попередньо узгодити з Міжвідомчою комісією з питань вступу України в СОТ. У кожному разі, так передбачено п.5 указу Президента «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України в СОТ».

Інвестицій не було і не буде

Однак найкрасномовнішими виявилися самі результати женевських переговорів — угоду з Норвегією так і не підписали. Хоча все могло скластися інакше — Норвегія готова була підписати угоду ще минулої весни. Але переговорний процес «гальмонули» доблесні ветеринари. Спочатку вони 10 квітня в односторонньому порядку запровадили нову форму ветеринарного сертифіката, а потім і взагалі блокували поставки норвезької риби.

Таким чином, на міжурядовому рівні домовитися не вдалося. І тепер, навіть якщо це й станеться, навряд чи Україну очікує інвестиційна злива з Норвегії, свого часу обіцяна діячами Експертної комісії із залучення інвестицій. Річ у тім, що рибний бізнес Норвегії повністю належить приватним акціонерам, тобто панові Журавльову необхідно домовлятися не з норвезькими чиновниками, а з норвезькими бізнесменами, у яких діяльність Експертної комісії в особі Олександра Журавльова та Леоніда Боєнка викликає силу-силенну запитань. Причому це ще м’яко сказано — адже саме ініціативи ЕК стали причиною того, що найбільші норвезькі постачальники залишили український ринок. І, попри неодноразові запевнення пана Журавльова, що з початком нового сезону лову ринок буде насичено, а ціни знизяться, — цього досі не сталося: риба продовжує дорожчати, а збільшення поставок, навіть якщо враховувати зростання активності контрабандистів, не видно.

Причому слід зауважити, що проблеми через квотування виникли не лише з Норвегією. Заступник міністра МінАПК Григорій Омеляненко говорив, наприклад, що на це ж постійно вказують і США.

Офіційний Осло спростовує інформацію

Ветеринари теж намагаються довести свою вагомість — енний раз заявили про те, що узгодили нову форму ветеринарного сертифіката з Норвегією. У результаті дійшло до негативної реакції офіційного Осло. Норвезька харчова контрольна служба (аналог української ветеринарії) повідомила, що вона відмовилася погоджувати нову форму ветеринарного сертифіката. Гейр Вальсет, старший радник Норвезького управління безпеки харчових продуктів, спростував заяви глави Ветеринарного департаменту України Петра Вербицького про те, що нова форма сертифіката узгоджена з норвезькою стороною. У листі пана Вальсета йдеться, що норвезька сторона відмовилася обговорювати навіть можливість розгляду питання про нову форму ветсертифіката. Аналогічну заяву підготувала й Норвезька федерація морепродуктів, яка об’єднує понад 600 рибопромислових компаній.

Найцікавіше, що Ветдепартамент досі навіть не повідомив Норвегію офіційно, що в Україні діє нова форма сертифіката. На переговорах у Бергені, які відбулися 13—16 вересня, Володимир Горжеєв, заступник глави Ветдепартаменту, намагався переконати норвежців, що нова форма сертифіката — рекомендаційна і до її узгодження компанії можуть увозити рибу за старою формою. Проте в Норвегії знають, що це неправда, про що свідчить усім відомий факт припинення імпорту риби з Норвегії до України. Ось і виходить, що ті неодноразові заяви панів Вербицького і Горжеєва про факт узгодження ветеринарного сертифіката з 16 країнами, котрі звучали протягом останніх шести місяців, інакше як брехнею не назвеш.

Ази порядності для чиновника

Не вдалося в Норвегії українським ветеринарам і «накопати» обіцяного компромату на операторів українського ринку, які, за їхніми твердженнями, займаються фальсифікацією сертифікатів. Причому в масовій кількості. Проте норвежці відмовилися навіть від ідеї ветеринарів супроводжувати кожен виданий сертифікат електронним підтвердженням. От невдача для правоохоронців із МінАПК — виявляється, у цивілізованому світі та бізнесі справді існує і бережно захищається комерційна таємниця, презумпція невинності і ділова репутація.

Це в Україні можна півроку водити всіх за ніс, лякаючи споживачів мертвими анізакідами, без яких риби в природі не існує й не існувало. Замилювати очі тенденціями до активного зростання в час кризи, фіксувати дефляцію на тлі безумовного зростання цін, а ще не виконувати рішень суду і дотримуватися букви закону лише на словах.

Від самого розмахування руками риби більше не стане, а ціни не знизяться. Вони лише заважають Україні стати цивілізованою країною, зокрема вступити у Світову організацію торгівлі. Проблеми імпортерів риби та рибопродуктів слід вирішувати не після виборів президента, а тепер, поки це ще можна вирішити. Ще до повної зупинки вітчизняних підприємств — переробників риби. До повного зникнення легально завезеної морської риби з прилавків магазинів, замість якої дедалі частіше пропонують контрабанду, яка й знати не знає ніяких ветеринарних сертифікатів та контролю.