Українське суспільство потребує нової виборчої системи
Уже впродовж 26 років вибори в Україні відбуваються регулярно й більш-менш демократично за формою. Постає запитання: чому владні інститути, які прямо чи опосередковано формуються шляхом виборів, мають такі низькі рівні довіри з боку українців (за даними КМІС, сьогодні президентові довіряють 13,7% українців, уряду - 9,5%, Верховній Раді - лише 5,3%)?
Державні секретарі міністерств: старт нової управлінської реформи
До запровадження посад державних секретарів ми йшли не один рік. Уперше їх було передбачено Концепцією адміністративної реформи ще 1998 року. Хто ж такі державні секретарі, наскільки потрібні ці посадовці в наших міністерствах, і як цей інститут сприятиме підвищенню ефективності вітчизняної системи державного управління?
Конституційні зміни: загрози незалежності суду і як їх не допустити
Хай як "недемократично" це звучить, парламент або народ не повинні брати участь у формуванні суддівського корпусу. Президент може хіба що "номінально" призначати суддю на посаду за результатами конкурсу, якщо після цього він не матиме жодного стосунку до кар'єри судді.
Старт чи фальстарт конституційної реформи?
Хоча конституційна реформа потрібна, є вагомі підстави для побоювань, що в нинішніх умовах вона може бути проведена не на користь, а на шкоду конституційному ладу України.
Адміністративна реформа, або Назад в СРСР
Коли в грудні 2010 року глава держави активізувався на ниві «оптимізації» системи центральних органів виконавчої влади, багато представників влади переконували ЗМІ та міжнародні фінансові інституції, що в Україні, нарешті, почалася адміністративна реформа, спрямована на боротьбу з бюрократією та економію державних коштів. Попри те що вже перші кроки президента викликали чимало запитань, починаючи від відсутності стратегії (програми) реформи і закінчуючи легітимністю вживаних заходів, нам усе ж таки хотілося вірити, що принаймні деякі з них робляться в інтересах суспільства і держави. Проте після 2 лютого цього року, коли до парламенту потрапили президентські законопроекти «Про центральні органи виконавчої влади» (№8055) та зміни до закону «Про Кабінет Міністрів України» (№8056), стало зрозуміло, що влада — чи то свідомо, чи то в силу недолугості — обрала шлях на фактичну руйнацію виконавчої влади та знищення крихітних еволюційних досягнень у нашому механізмі урядування.