Наші в Європі — оперна експансія. Директор Норвезького національного театру — про перспективи наших солістів

Норвегія - земля вікінгів - до всього ще й країна чудових музичних традицій. Років три тому в Осло збудували сміливу за архітектурним рішенням (і, здається, найновішу у світі) будівлю оперного театру. На цій сцені, до речі, досить часто виступають українські співаки.

Директор оперної трупи Норвезького національного театру Пол КАРРЕН (він також і арт-консультант Денверської Сіті-опера, і директор оперної трупи Глазго) в ексклюзивному інтерв’ю DT.UA розповів про експансію українців в оперній Європі і специфіку роботи свого театру.

Осло. Площа Кірстен Флагстад, 1. Оперний театр... Цю будівлю зведено на штучному півострові, намитому біля набережної Осло-фьорда в центрі столиці. До цієї споруди можна пройти пішохідним мостом, прокладеним від центрального залізничного вокзалу. Сюди приходять не тільки послухати музику, а й подивитися на архітектуру. Або й... прогулятися дахом Національної опери, - це задоволення передбачене архітекторами. Кажуть, скоро на даху театру влаштовуватимуть навіть симфонічні концерти. Принаймні це входить у творчі плани головного диригента Джона Хельмера-Фьоре. Проте й тепер запрошених зірок і яскравих подій у житті цього театру чимало. Незабаром сольний концерт Чечилії Бартолі (квиток можна придбати за 400 дол.).

Патроном цього театру виступає королева Норвегії Соня. У театрі три сцени. Недавня прем’єра цього сезону - «Ріголетто». У спектаклі виступає спеціально запрошений американський баритон Квін Келсі, який незмінно виконує заголовну партію.

Недавно тут-таки відбулася презентація сезону 2011/2012 р. Головні оперні «хіти», очікувані в близькому майбутньому на сцені Норвезької національної опери: «Чарівна флейта», «Аїда», «Макбет», «Богема», «Севільський цирульник», «Трістан і Ізольда», «Воццек». Балетна афіша не обійдеться без «Жизелі» та «Лускунчика».

Наступного року державне фінансування театру, порівняно з попереднім сезоном, буде подвоєне. Оскільки побільшає постановок. Хоча, порівняно з попереднім роком, частка суто державної фінансової підтримки знизиться з 90 до 73 відсотків. Решта - частка спонсорів.

* * *

- Пане Каррен, ви поділяєте думку деяких музичних критиків, що українська вокальна школа сьогодні досить потужно представлена в Європі? Коли так, то що б ви сказали про конкурентоспроможність наших співаків?

- Представники України вирізняються високим рівнем вокальної школи. Що, втім, характерно для багатьох слов’янських співаків. Недавно в партії Греміна в «Євгенії Онєгіні» в нас виступав український бас Тарас Штонда і мав успіх. Незвичайний голос. Непересічна особистість. Ми його запросили для участі в концерті, де він виконував норвезькі музичні твори норвезькою мовою.

Слід зазначити, що і Марія Гулегіна теж, у певному сенсі, є українською співачкою. На сьогодні її ім’я вже не потребує рекомендацій. Добре відома Людмила Монастирська: у партії Аїди вона була дуже переконливою.

- В Осло в «Ріголетто» незабаром виступить досить відомий в Україні тенор Дмитро Попов, який працює зараз у Ризі...

- Дмитро Попов співатиме в Осло у п’яти спектаклях «Ріголетто» (починаючи з 8 червня). Вже відбувся репетиційний процес. У попередніх спектаклях партію Герцога виконує мексиканський тенор Артуро Чакон-Крус. Причина, з якої Дмитро не співає в перших спектаклях «Ріголетто», дуже проста, - у цей період він працює в Лондоні, де виконує партію Івана Ликова в «Царській нареченій» Римського-Корсакова. Я директор цієї постановки, здійсненої англійською Королівською оперою. Тому в квітні він не може співати в Осло. Дмитру доводиться працювати щодня, навантаження велике, але він чудовий співак і неодмінно впорається.

- В Європі про наших співаків часто кажуть, що вони звучать надто гучно, що їхнє потужне звукове посилання погано вписується в традиції виконання барокового репертуару або, скажімо, опер Россіні, Моцарта. Чи можна вважати це нездоланною суперечністю?

- Усе на світі змінюється. Україна може формувати нове покоління виконавців. Раніше ви були трохи обмежені в репертуарі, у вас звучали переважно російські й італійські опери. Бородін, Глінка, Прокоф’єв, Шостакович... Ніхто не применшує значущості цього репертуару для оперних театрів світу. Але тепер багато що змінилося. І можливості українців розширилися. Коли мій друг, чудове мецо-сопрано Лариса Дядькова починала працювати над піснями Малера, вона повторювала: «Поле, я не зможу, це не моє». Але в результаті у неї все вийшло. Тепер уже вільно почувається в німецькому репертуарі, з успіхом виконує Ортруду в «Лоенгріні» та інші партії в операх Вагнера.

- Земля вікінгів славиться вагнерівськими голосами...

- Норвегія стала колискою вагнерівських співаків переважно завдяки цій леді (Поль вказує на портрет видатного сопрано минулого століття - Кірстен Флагстад).

Втім, у самій Норвегії Флагстад співала Вагнера тільки в концертах. А починала вона в опереті. Але Вагнер на норвезькій сцені завжди становив значну частину репертуару. Зокрема тут було показано весь цикл «Персня нібелунгів» - усі чотири опери. У майбутньому сезоні покажемо вагнерівський шедевр - «Трістана й Ізольду», головні партії виконуватимуть Гарі Леман і Карен Фостер.

- Яке співвідношення національних і «закордонних» вокальних кадрів у Норвезькій опері?

- Ми кілька разів на рік влаштовуємо прослуховування й запрошуємо найкращих солістів з усього світу. Причому прослуховування проходять не тільки в Осло, а й у Лондоні, Нью-Йорку. Наприклад, наш нинішній Ріголетто Квін Келсі приїхав з Гаваїв. Диригентів, які стають за пульт Норвезької національної опери, теж запрошуємо з різних країн.

- Коли ви говорите про Україну, складається враження, що ви бували в нас.

- А я й був в Україні - тільки двадцять років тому. Коли Англійська національна опера привозила в Київ два спектаклі - «Ксеркс» Генделя і «Поворот гвинта» Бріттена. Планувалося показати також «Макбет» Верді, але в результаті спектакль побачили глядачі московського Большого театру, а в Києві його не показали… Тоді я працював головним перекладачем проекту. (Поль Каррен говорить російською мовою не гірше від будь-якого москвича. - А.М.)

- У найближчому майбутньому вашого театру постановки російських опер не плануються?

- Багато думаю над тим, щоб показати «Хованщину», «Бориса Годунова». Можна звернутися й до менш відомого на Заході репертуару - наприклад до «Алеко» Рахманінова. Цікавий Стравінський. Адже він російський композитор, хоч американці вважають його своїм.

У міру сил намагаємося здійснювати російські проекти. Але моєю головною мрією залишається «Леді Макбет Мценського повіту», тобто «Катерина Ізмайлова» Шостаковича в першій редакції.

У сезоні 2011/2012 р. не плануємо ставити в Осло російські опери. Однак недавно слухав «Пікову даму» Чайковського, а це одна з найпопулярніших російських опер, які часто ставляться за межами Росії. Так чи інакше, у найближчому майбутньому планую працювати з російським репертуаром.

- В Україні не звикли наперед планувати склад виконавців. Якщо говорити про майбутній сезон в Осло, чи всі коронні партії вже «розписані»?

- Так, головні партії розподілено на сто відсотків. Але виконавці деяких невеличких партій уточнюються. Це звичайна оперна практика в Західній Європі.