Київ, який ми втрачаємо-2

Продовжуючи розмову про тотальне нищення старого Києва та пам’яток культури й архітектури, які прославили його на весь світ, - Десятинної церкви, Андріївського узвозу, Дніпровської набережної, схилів Дніпра, а також відомого будинку ресторану «Лейпциг» у центрі столиці (DT.UA, №9, 11.03.2011,) відзначимо головне: у нас з’явилася слабка надія.

По-перше, президент Янукович і глава КМДА Олександр Попов останніми тижнями в унісон заявили про бажання вирішити проблеми скандальних забудов і виділення земельних ділянок у столиці, ліквідувавши перші й повернувши у власність громади другі. Що збігається з громадським інтересом та оперативним усуненням причин, які руйнують історичні об’єкти.

По-друге, минулого тижня стали відомими результати моніторингу діяльності КМДА у 2007-2010 рр. («Дорога моя столице… Як грабували Київ. Основні схеми», DT.UA, №10, 18.03.2011). Якщо влада адекватно відреагує на викриті факти і схеми, за якими грабували й руйнували Київ, є підстави сподіватися, що команду Черновецького справедливо покарають, а правоохоронні органи та суд допоможуть Банковій повернути все, що було вкрадене, і зберегти те, що повинно бути збережене.

По-третє, адміністрація столиці активно працює над розробкою нового генерального плану Києва. Що, на наше тверде переконання, може дати шанс (знову-таки, якщо буде пряма й чесна зацікавленість місцевої і центральної влади у збереженні культурної спадщини столиці) на успішну реанімацію архітектурного Києва.

Поки що ж - завершальна «п’ятірка» ТОП-10 історичних об’єктів, які перебувають у зоні ризику.

Пейзажна алея

(переглянути на мапі)

Цінність

Кожне людське серце потребує любові, і в кожному місті має бути місце, де закоханим приємно провести час. У Києві для цього найбільше підходить Пейзажна алея. Кілька сотень її метрів заставлені затишними лавами з фантастичними краєвидами на десятки кілометрів, за Троєщину та Оболонь; у теплу пору року зелені пагорби поруч прикрашає зелень дерев і трави. Останнім часом зусиллями меценатів Пейзажна стала справжнім полігоном для художників, які створили сквер і кілька дитячих майданчиків зі скульптурами, унікальними не тільки для Києва, а й, мабуть, для будь-якого європейського міста. Пейзажка нині, безсумнівно, найзручніше місце для прогулянок у Києві.

Загрози

І сама Пейзажна алея, і схили, які прилягають до неї, будівельники розглядають як цілком придатні майданчики для спорудження нерухомості. На самому початку Пейзажки, де вона межує з руїнами Десятинної церкви, планують збудувати елітну житлову багатоповерхівку з басейном на даху. Своїм фундаментом вона має лягти прямо на дитячий сквер із фонтаном та панно у вигляді кішки-сороканіжки завдовжки кілька десятків метрів. Замовники будівництва стверджують, що будинок не зашкодить скверу, - втім, у фантастичності таких запевнень може переконатися кожен, хто прийде у сквер. Простору там бракує навіть для нових лав, не те що для висотної будівлі.

Частина схилів Пейзажки (понад 2 га), які ближче до Львівської площі, рішенням Київради віддана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Шанс», яке має намір побудувати там офісний комплекс. Будинок закриє краєвид на Дніпро, знищить зелені насадження навколо і породить автомобільний трафік з отрутними вихлопами та шумом - одне слово, це «шанс» убити Пейзажку начисто.

Не тільки плани будівельників загрожують Пейзажній алеї, - шкодить і вже побудоване. Якщо раніше будівлі являли собою суцільний архітектурний ансамбль, типовий для кінця XIX - початку ХХ століття, то побудований недавно на місці одного з будинків офісний центр вибивається з цього ряду мармурово-скляним модерном. Ресторан, який прилягає до зазначеного центру, був споруджений явно без урахування крихкості схилу Пейзажки, і тепер у грунті під алеєю можна бачити провали грунту, які можуть призвести до небезпечних зсувів усього схилу.

Випадково чи ні, але в ніч із 22 на 23 березня невідомі вандали знищили одну з визначних пам’яток Пейзажної алеї - фігурку Маленького принца.

Хто будує?

Відібрати в дітей і закоханих їхнє місце хоче не хтось, а люди, котрі представляють країну на міжнародній арені. Нинішній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко - номер один у списку на одержання квартир у будинку з басейном на даху. Саме після його повторного сходження на посаду МЗС активізувало судові позови з метою отримати ділянку дитячого скверу під будівництво. Сутяжництвом проти місцевих жителів займається дипломат у ранзі посла з особливих доручень.

Утім, МЗС - лише таран, що його використовують будівельні магнати для проторення собі шляху на Пейзажку. 80% квартир в елітному будинку належатиме компанії-забудовнику «УМ-Інвест», яку пов’язують із Богданом Губським та його партнерами. Лише 20% безплатно отримають дипломати як-то сам міністр, решту ж хочуть реалізувати за законами ринкової економіки.

Відверто про свої плани щодо забудови Пейзажної алеї заявляв Лев Парцхаладзе. В той же час і ТОВ «Шанс» нині активно обстоює у судах своє право прикрасити схили Пейзажної алеї офісним центром.

Правовий аспект

Територія Пейзажної алеї входить до буферної зони об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Софії Київської. Будівництво на цих ділянках без санкції Парижа суперечить Конвенції про охорону культурної спадщини, підписаної й ратифікованої нашою державою.

Оскільки сама Пейзажка зарахована до особливо цінних земель, то на будівництво там має бути санкція Верховної Ради, якої ні Губський із Грищенком, ні Парцхаладзе не отримували.

Схили Пейзажної алеї не забудовані досі не випадково. Будувати великі будинки тут просто небезпечно, загроза існує як для потенційних новобудов, так і для навколишніх споруд. Описаний вище приклад двоповерхового ресторану, під яким зараз «їде» земля, дуже промовистий.

Лавра

(переглянути на мапі)

Цінність

Якщо Москва - третій Рим, то Київ завдяки Лаврі - другий Єрусалим. Лавра - чи не єдина частина Київської Русі, яка змогла пережити монгольську навалу, скріпивши тисячолітню історію Києва. Для православних християн Лавра - місце зв’язку з Богом: приступаючи до мощів, віруючі розраховують зв’язатися зі святими заступниками на небесах, щоб ті замовили слово перед Всевишнім.

Сьогодні дедалі більше держав намагаються реалізовувати свою владу не так спираючись на армію чи поліцію, як використовуючи інструменти гуманітарної сфери. Оскільки Лавра - один із центрів світового православ’я, вона становить велетенський потенційний ресурс влади.

Без перебільшення, у музеях Лаври міститься свого роду первинний генетичний код української нації. Це стосується насамперед Музею українського народного декоративного мистецтва і Музею історичних коштовностей України.

Загрози

По суті, кияни значною мірою вже втратили Лавру, адже весь її периметр контролює охорона, скажемо так, лояльна до УПЦ (МП). Найбільша небезпека - політика керівництва самого монастиря, бурхлива комерційна й господарська діяльність якого викликає руйнівний для Лаври ефект. Для забезпечення безперешкодного проїзду габаритних вантажівок було повністю зруйновано або незаконно реконструйовано всі арки над ворітьми, зокрема й ті, котрі мають офіційний охоронний статус.

Значна частина будівель і споруд на території Лаври незаконно перебудована і втратила, частково або повністю, свій історичний образ. Кілька будівель облицьовано «євроцеглою», червоний колір якої несумісний із історичним виглядом монастиря; окремі пам’ятки архітектури отримали не менш цинічні надбудови зі скла та пластику, стіни Лаври - прибудови у вигляді складських приміщень. Повністю зруйновано понад десяток історичних об’єктів, ще більше - частково спотворено.

Схоже, далі буде тільки гірше, адже монастир нестримно втягується у торговельну та виробничу діяльність. Сьогодні частина території Лаври - цехи, частина - ринок церковного начиння. Стан печер викликає офіційне занепокоєння в експертів ЮНЕСКО, що в перекладі з дипломатичної мови означає аварійний стан печер, і недавні обвали в них, мабуть, не останні. Дуже тривожна інформація про те, що мощі святих самовільно вивозяться з печер.

Церковні чиновники цілеспрямовано пробивають через мирських колег виселення музеїв із території верхньої Лаври. Принаймні періодично спливають документи, які свідчать про реалізацію таких планів.

Забудовники біля Лаври також досягли успіхів у перетворенні її з духовного символу на щось мирське й незначиме: поруч зростають висотка та менші будівлі.

Хто будує?

Відзначився один із найбільш ревних руйнівників Києва, вічно лояльний до влади депутат Іван Куровський. Він зазіхнув на святе: його компанія побудувала за адресою Кловський узвіз, 7, циклопічну «свічку», котра (якщо дивитися з лівого берега Дніпра) візуально заступила лаврську дзвіницю. Нічим іншим, крім як нечуваною зухвалістю, це не назвеш, такого не дозволяла собі навіть войовничо атеїстична радянська влада.

Церковним ієрархам, схоже, байдуже до того, що коять з образом Лаври безсовісні бізнесмени. Адже всередині монастиря його начальники роблять аналогічне. Владика Павло, намісник Лаври, судячи з усього, вважає, що має право творити свою історію сьогодні, не озираючись на створене у попередні століття. Схоже, нічого поганого в перекроюванні Лаври під свої комерційні та адміністративні потреби він не бачить.

Правовий аспект

Висотка Куровського - грубе порушення Генплану Києва. Будь-яка модифікація архітектурного образу Лаври - порушення Конвенції про охорону всесвітньої спадщини, яка є частиною вітчизняного законодавства. Нагадаємо: Лавру занесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з якого вона ризикує вилетіти через систематичне порушення охоронного режиму.

Втім, як зазначено вище, де-факто Україна втратила юрисдикцію над територією Лаври, особливо Нижньої Лаври, тому ні міжнародні, ні тим паче українські закони церковним начальникам не указ. Те саме стосується будівництва ресторану «Купол» в охоронній зоні Лаври. Руйнація пам’яток - банальний кримінал, за який нікого не покарано. Наприклад, неодноразово стверджувалося, що арки воріт, пам’яток історії та архітектури, падають самі тощо.

Контрактова площа

(переглянути на мапі)

Цінність

Площа впродовж усієї своєї історії була яскравим прикладом суто «публічного простору», як висловилися б сучасні вчені. За часів Київської Русі тут збиралося віче, торжище, а з кінця ХVIII століття - кипів Контрактовий ярмарок. Та й тепер площа залишається одним із головних «місць зустрічі» для киян.

Хоча загальна картина й зіпсована жахливими, безладно побудованими МАФами, площа все-таки зберігає свій особливий, самобутній шарм. Цьому сприяють відкритий простір досить великого скверу і сусідство історичних споруд - Контрактового дому та Гостинного двору, Києво-Могилянської академії, фонтану «Самсон».

Загрози

Уже кілька років Київська міська і Подільська районна адміністрації носяться з ідеєю «повернути Контрактовій площі історичний вигляд». Ідея, на перший погляд, цілком похвальна, проте, як і будь-який «план реконструкції», спущений київською владою, криє в собі підступ. По-перше, «відбудовувати» збираються нібито за «історичним» проектом шотландського архітектора Гесте, який створив
1817 р. Контрактовий дім. Поруч із ним Гесте планував побудувати магістрат, проте цю ідею так і не було реалізовано. Тепер же київські чиновники збираються «відновити» будинок, який ніколи не існував, видавши його за історичний.

По-друге, сумніви викликає призначення нової будівлі. «Якщо місто знайде гроші, там буде Музей історії Києва. Якщо треба буде шукати спонсора, це буде громадський центр або готель, тому що нині модно будувати готелі. Будуватимемо те, що нам замовлять і за що заплатять», - прямо заявив Юрій Лосицький, головний архітектор проекту, відповідаючи на запитання представників Києво-Могилянської академії в інтерв’ю студентській газеті «Сковорода».

Сподіватися на те, що гроші для реконструкції знайдуться в міському або, тим більше, районному бюджеті, було б украй наївно. Нинішнього року Київрада з великими потугами назбирала грошей на підтримання рівня зарплат лікарям і вчителям - яка вже тут реконструкція Контрактової. З цього можна зробити висновок, що гроші отримають від приватного інвестора, тобто під виглядом реконструкції «історичного» будинку на площі збираються побудувати черговий готель або торговельно-розважальний центр.

«Таке будівництво знищить публічний простір площі й залишки соціального життя, - вважає Інна Совсун, член робочої групи Києво-Могилянської академії з питань реконструкції Контрактової площі. - У те, що знайдуться гроші для Музею історії Києва, я не вірю».

Ще одна тривожна примха влади - ідея неодмінно поставити на Контрактовій пам’ятник Петру Могилі. «Сам проект пам’ятника нашого колеги з кафедри культурології оцінюють доволі низько. До того ж пам’ятник коштує 10 мільйонів гривень! І його збираються поставити перед корпусом академії, де доводиться заощаджувати на всьому - аж до електроенергії», - каже Совсун.

Михайло Сагайдак, директор Центру археології Києва Інституту археології НАНУ, заявив, що при проектуванні не враховано думки вчених. У результаті при будівництві ТРЦ можуть бути знищені унікальні археологічні артефакти, яких дуже багато під землею на Контрактовій площі.

Хто будує?

Ідея реконструкції площі з’явилася в чиновників КМДА та Подільської адміністрації. Одним з головних її промоутерів був Руслан Кухаренко, тодішній начальник головного комітету охорони культурної спадщини. Восени минулого року його заарештували за обвинуваченням у шахрайстві. З СІЗО він вийшов тільки в січні, а незабаром має постати перед судом.

Власне будівництвом займатиметься архітектурна майстерня Юрія Лосицького, яка працювала раніше над відновленням Михайлівського собору. При цьому думка інших зацікавлених сторін, зокрема Києво-Могилянської академії, громадських організацій Подолу, наприклад «Старий Поділ», не враховується.

Приватного інвестора, який бажає вкласти гроші в проект магістрату, поки що не знайшли. Проте вже тепер можна прогнозувати, що власниками приміщення в такому комерційно привабливому місці стануть аж ніяк не громадські організації чи освітні центри.

Правовий аспект

Контрактова площа - частина історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ». Крім того, вона розташована в охоронній зоні пам’ятки археології «Культурний шар Подолу». Відповідно до чинного законодавства, на таких територіях можна проводити тільки реконструкцію або реставрацію і виключно після проведення експертної ради та археологічних досліджень.

Європейська площа

(переглянути на мапі)

Цінність

Нині Європейська площа - скоріше транспортна розв’язка, ніж місце, де б’ється пульс соціального життя. Так було не завжди. З самого початку площа називалася Кінною, бо тут торгували тваринами. Згодом архітектор Андрій Меленський побудував тут перший у місті театр - і площа стала Театральною. Було ще кілька перебудов і перейменувань - на Європейську, Царську, імені Третього Інтернаціоналу, Сталіна, Ленінського комсомолу.

Утім, громадське життя повністю з площі не зникло. У будинку, що розташований неподалік, за адресою Грушевського, 4б, розміщено київські громадські організації та майстерня художниці Валентини Чаус. А в дворику регулярно проводяться різноманітні культурні акції.

Загрози

У 2003 році Київська міська адміністрація оголосила конкурс серед інвесторів, які бажають узяти участь у реконструкції Європейської площі. Вони мали перебудувати площу, щоб разом з майданом Незалежності вона утворювала єдиний архітектурний ансамбль. Крім того, треба було поліпшити пішохідно-транспортну структуру, впорядкувати підземні комунікації. Натомість інвестор отримував можливість побудувати під землею паркінг і торговельний центр, а поруч із площею - комплекс нежитлових приміщень.

З усіх запропонованих варіантів обрали найнеймовірніший - відповідно до цього проекту, на Європейській з’явиться 160-метрова (!) висотка. Замість «єдиного архітектурного ансамблю» кияни ризикують отримати безпрецедентне офісно-готельне громадище, яке до того ж своїм виглядом може зіпсувати панораму Правого берега і спотворити архітектурне обличчя не тільки Європейської площі, а й прилеглих вулиць - Хрещатика і Грушевського...

Крім того, забудовник вирішив не обмежуватися відведеною йому під забудову територією за адресою Хрещатик, 5 (там раніше був ресторан «Столичний», але будівлю знесли). Для будівництва йому також знадобилася ділянка під будинком на вулиці Грушевського, 4б. Розміщені тут громадські організації відмовляються виселятися з будинку і виступають проти його знесення, бо вважають будинок історично цінним. Статусу пам’ятки він, правда, не має, але це звична історія для старовинного будинку в Києві.

Хто будує?

Інвестор будівництва European Plaza Kiev - ТОВ «Грааль», що входить до групи компаній «ТІКО». Раніше ЗМІ відкрито говорили про те, що фірма - підконтрольна братові нинішнього міністра освіти Михайлові Табачнику. Згідно з рейтингом «200 найбагатших людей України», складеному часописом «Фокус» 2010 року, капітал Михайла Табачника оцінюється в 40,9 мільйона доларів. Проте після протестів проти будівництва про участь брата міністра в проекті більше не згадують. А на офіційному сайті компанії взагалі не зазначено жодного імені. З «ТІКО» також пов’язують проект будівництва ТРЦ на Петрівці, через що київські чиновники збираються закрити частину ринків, які там розташовані.

Правовий аспект

«Цей будинок є комунальною власністю. Щоб передати його приватному власникові, потрібно було провести тендер. У цьому ж випадку ТОВ «Грааль» просто видали акт передачі будинку «під знесення», - пояснює Микола Марусик з об’єднання «Мистецька платформа», чий офіс на Грушевского, 4б. - Фірма навіть не подає до суду, щоб виселити нас, вони чудово розуміють, що в нас ціла папка документів, які свідчать на нашу користь».

Також викликає сумніви законність будівництва такого високого будинку. У новобудівлі буде 50 поверхів, що вдвічі перевищує межу, дозволену в Києві. Проектувальники виправдуються статусом «експериментального будівництва», що справді існує в практиці Мінрегіонбуду. Він дозволяє будувати і ще вищі будинки. Проте чому експерименти хочуть проводити неодмінно в самому центрі столиці - зрозуміти важко.

Острови

(переглянути на мапі - Жуків острів)

Цінність

Мати під боком великі території дикої природи - нечувана розкіш для городян будь-якого європейського мегаполіса. Таким багатством поки ще володіють кияни. Острови на Дніпрі, а також південна частина правого берега Дніпра в районі Києва - землі, що входять у Дніпровський екологічний коридор, складову частину Всеєвропейської екологічної мережі, яка відіграє важливу роль у міграції птахів та інших тварин у Європі. Для людей ці тисячі гектарів землі лісів і лук із чистим повітрям і водою - величезний рекреаційний ресурс.

Це розуміли задовго до змученого автомобілями двадцять першого століття. Розпоряджатися цими землями було в компетенції глави держави - їхніх власників визначали своїми указами гетьмани Хмельницький і Дорошенко.

Загрози

Острови потроху забудовують. 22 серпня 2007 року Київрада своїм рішенням скоротила територію ландшафтного заказника «Жуків острів» більш ніж у вісім разів - з 1630 гектарів до незначних 196. «Звільнену» у такий спосіб територію віддали під котеджну забудову. Втім, і до цього на території Жукового острова з’являлися точкові забудови: ресторан на набережній, яхт-клуб тощо. Деякі споруди будують без будь-яких дозвільних документів. Нині котеджна забудова здійснюється і в Гідропарку.

Проте ці дії будівельників видаються дрібними пакостями порівняно з фактичною ліквідацією заказника «Жуків острів» рішенням Київради в пам’ятному серпні 2007-го. Якщо на розданих ділянках виростуть будинки, цей об’єкт природно-заповідного фонду перетвориться на ще один мікрорайон Києва.

Ще одне лихо для природних куточків на берегах Дніпра в Києві - незаконний видобуток піску. Не соромляться цим займатися і завод імені Ковальської (який узаконив таку протиприродну практику «потрібним» рішенням суду), і нелегальні видобувачі. Земснаряди останніх періодично заарештовують правоохоронні органи, але кількість цих пекельних машин дедалі зростає. Видобуток піску змінює берегову лінію, змінює рельєф дна, чим шкодить розмноженню риб, перетворює берег на пустелю з піщаними барханами.

Хто будує?

Роздані 2007-го рішенням Київради ділянки на Жуковому поки що не поспішають забудовувати - очевидно, нові власники розуміють нелегітимність усього того, що сталося з заказником. Але є й сміливі першовідкривачі, які, за іронією обставин, уособлюють собою політичний проект за назвою «Зелені», очолюваний Олександром Прогнімаком. Цей колекціонер і меценат добре знається на природоохороні, бо свого часу очолював Держуправління охорони навколишнього середовища в м. Києві.

Близька йому компанія «АВ Медгруп» була мало не першою, яка наважилася на кількох відведених їй Київрадою гектарах будувати елітну нерухомість - зрозуміло, не просто так, а під виглядом санаторію для чорнобильців. Тепер це - мало не найбільш активне будівництво на Жуковому.

Раніше найбільшим ударом по острову було будівництво приватного житла для бізнесмена Василя Хмельницького - йому довелося ганьбитися й називати свій особняк площею в добрячу тисячу квадратних метрів з басейном на подвір’ї «насосною станцією».

Правовий аспект

Екозахисники стверджують, що своїм рішенням про фактичну ліквідацію заказника «Жуків острів» Київрада порушила закон двічі. Вперше, коли без будь-якого наукового обгрунтування зняла природно-заповідний статус з цієї території - зрозуміло, такого обгрунтування в цьому випадку й бути не могло.

Другим порушенням процедури є те, що ініціатива змінити межі заказника належала особисто голові Київської міськради Леонідові Черновецькому. «При цьому орган, що ухвалює рішення про утворення, скасування або зміну меж територій природно-заповідного фонду, не може бути ініціатором цього. Вже це є достатньою підставою для скасування цього рішення Київради в судовому порядку», - пише в блозі Національного екологічного центру України активіст цієї організації Олексій Василюк.

Аналогічна ситуація з законністю будівництва в тому ж таки Гідропарку. Його острови - Венеціанський та Долобецький - входять до регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови», тобто є об’єктом природно-заповідного фонду, і комерційне житлове будівництво там - поза законом.