Бензинові плями на мундирі

Україна знову опинилася в центрі міжнародного скандалу.

У середу, 15 вересня, балканські газети на своїх перших шпальтах, із посиланням на командування міжнародних сил KFOR, помістили новину про участь представників контингенту KFOR у контрабанді пального, ухилення від сплати податків та про зловживання економічними повноваженнями протягом кількох останніх років. Цим же повідомленням починалися і більшість випусків новин на телевізійних каналах краю.

Того ж дня Місія Європейського Союзу у сфері верховенства закону та правопорядку в Косові (EULEX) у своєму прес-релізі повідомила, що в середу на світанку представники косовської митниці за підтримки спеціального департаменту поліції EULEX у рамках розслідування дій організованої злочинної групи, що займалася контрабандою пального, провели обшуки в офісах чотирьох компаній, семи будинках, і п’ятьох осіб заарештовано. За повідомленнями косовських ЗМІ, усі заарештовані — косовські албанці. Серед них — Нехмі Кастраті, один з основних фігурантів справи про контрабанду.

Ні представники KFOR, ні EULEX не уточнювали, хто саме з військових міжнародного контингенту мав справу з організованою злочинною групою і замішаний у контрабанді пального. Але витік у місцеві медіа зроблено було. Одразу кілька видань повідомили про причетність військових українського та французького контингентів до «одного з найбільших організованих злочинів, у який залучено дуже багато людей». За даними KLAN Kosova, близько 150 бензовозів пального були продані в Косові українським контингентом KFOR. Як стверджують джерела телеканалу, з травня 2008 р. по серпень 2009 р., нібито для потреб українських миротворців, на територію Косова імпортовано 3,7 млн. літрів палива, яке потім було куплене AlbPetrol Company. Остання перерахувала за це паливо 2 млн.145 тис. євро на банківський рахунок KFOR — без сплати мит і податків. У результаті чого, повідомив телеканал, бюджету Косова було завдано збитку в розмірі 1,4 млн. євро.

Кілька років довірливі натовці без заперечень видавали керівництву українських миротворців сертифікати на всі заявлені обсяги палива. Поки, нарешті, косовська митниця з подивом не з’ясувала для себе, що український контингент споживає просто неймовірну кількість пального. Потім почала непокоїтися й військова поліція KFOR: а чому це українські військові машини супроводжують приватні цивільні бензовози? Виникло ще одне запитання: навіщо представники українського контингенту укладають договори на оренду баз зберігання палива, причому баз великих, з під’їзними залізничними коліями? Почали розслідування. Запросили для бесіди командира українців. Як нескладно дізнатися з сайта Міністерства оборони України, очолював військову частину А3977 12-ї ротації в той час підполковник Володимир Веремчук. Наскільки нам відомо, командування KFOR, у чиїх руках уже були незаперечні документально підтверджені свідчення порушень з боку українських миротворців, було надзвичайно обурене свідченнями українського офіцера, котрий надав, як видно з листа М.Бентлера, неправдиві дані про обсяги споживаного українським контингентом палива, про кількість дизельних агрегатів та іншої техніки. Це і стало тією останньою краплею, після якої з’явився лист генерала Бентлера генералу Можаровському. У жовтні
2009 р. зусиллями KFOR було прикрито «контрабандну» схему поставок палива. А В.Веремчук був протягом 10 днів відправлений його начальством в Україну. (Щоправда, якихось порушень у його діях у Косові українське військове керівництво, напевно, не виявило. На сьогодні, за інформацією «ДТ», капітан першого рангу Володимир Веремчук обіймає посаду начальника відділу — заступника начальника розвідуправління командування ВМСУ. Службових стягнень не має.)

Міжнародна ж місія своє розслідування продовжила. Адже KFOR уже мав сумний досвід «співробітництва» з офіційним Києвом. У 2007 р. МР KFOR і місцева поліція вже розслідували незаконні діяння українських миротворців, які продавали митні сертифікати приватним фірмам. Виїжджала тоді в Косове і комісія з Києва. Але справа тихо померла в Україні, попри те що один із наших військових дав зізнавальні свідчення.

Матеріали розслідування шахрайств щодо поставок палива українському контингенту в Косові за період з 21 грудня 2006 р. по 18 вересня 2009 р. було передано в Брюссель — у штаб-квартиру НАТО, а в грудні минулого року деякі з них KFOR передали і в Україну. У результаті розслідування Міжнародна військова поліція KFOR дійшла висновку, що своїми неправомірними діями представники українського контингенту завдали значних фінансових збитків Республіці Косово. У вересні 2009 р. за цю справу взялася і UNMIK (тимчасова цивільна адміністрація ООН на території Косова). А на початку 2010-го вона перейшла до EULEX, і його прокурор як виняток узяв цю справу у своє провадження.

У квітні 2010 р. було прикрито і «французьку» схему: забезпечення українського контингенту було покладено на американців. (До речі, за деякою інформацією, на цій схемі нашим військовим ділкам вдалося заробити набагато більше, ніж на «контрабандній».) Чому на французькій базі KFOR не звертали уваги на фантастичні обсяги палива, які купує український контингент? Здається, про це французів повинен запитати прокурор EULEX. А також поцікавитися: чому їх не бентежив той факт, що українські закупівлі іноді оплачувалися третіми, цивільними, особами.

Отже, і в НАТО, і в ООН, і в Євросоюзі добре відомо про порушення, вчинені українськими миротворцями. І тільки українське військове керівництво досі робить вигляд, що в нашому контингенті нічого не відбувається.

Зважаючи на все, через якийсь час в Україну прибуде єесівський прокурор (не виключено, що з рішенням KFOR про зняття імунітету з українських миротворців на руках). Що зможе пред’явити йому Україна?

У лютому цього року за результатами перевірки, проведеної в миротворчій військовій частині А3977 (саме на її основі проводилася більшість ротацій українського контингенту в Косові) головним управлінням військової служби правопорядку ЗСУ (ГУВСП), за фактами зловживання службовим становищем у корисливих цілях і підробки документів було порушено кримінальну справу за статтями 366 і 423 Кримінального кодексу України. Під час перевірки було встановлено, що у в/ч А3977 12-ї ротації велася подвійна бухгалтерія. Договори про поставки, транспортування та оренду сховищ палива, укладені керівництвом нашого контингенту, у звітній («білій») документації частини були відсутні. Не було там і даних про операції з пальним, які здійснювалися за «контрабандною» та «французькою» схемами. Але ж ці документи є в командування KFOR і прокурора EULEX!

А в Україні вони, схоже, нікому не потрібні. От, наприклад, КРУ теж провело свою перевірку. Зрозуміло, офіційних документів військової частини. Як ви, напевно, вже здогадалися, ніяких порушень виявлено не було. Мабуть, нескладно вгадати і долю порушеної ГУВСП кримінальної справи...

З ким в Україні розмовлятиме прокурор? З керівництвом МО? Але ж КРУ сказало, що все о’кей. З миротворцями? А де вони? Військову частину А3977 уже 13-ї ротації в повному складі місяць тому повернули в Україну (замінивши її цілком іншою) і відправили на Яворівський полігон. Але коли туди прибули слідчі ГУВСП Міноборони, вони знайшли на місці... лише самотнього командира: інших військовослужбовців цієї частини розкидали по всій Україні. У командира ж, котрий мав здати всі документи частини в архів, не виявилося не тільки паперів, а навіть печатки.

Що ж стосується документів, то, за нашою інформацією, частину їх спалили під час роботи в Косові ротаційної комісії, беззмінно очолюваної генерал-майором Сергієм Попком, начальником штабу Об’єднаного оперативного командування при Генштабі. Зауважимо, що голова ротаційної комісії має максимальний вплив на відбір кадрів у формований миротворчий контингент. Крім того, як керівники Об’єднаного оперативного командування, яке у воєнний час управляє військами, а в мирний — займається миротворчими операціями та координацією дій армії з МНС, генерали Попко і Можаровський мали безпосередній стосунок до формування керівного складу наших миротворчих контингентів.

Україна завжди пишалася своєю участю в міжнародних миротворчих операціях. Але добрі і корисні справи наших миротворців часто перекреслюються скандалами, які залишають після себе негативне враження про Україну. У Лівані українські миротворці героїчно зробили роботу, за яку не хотів братися ніхто інший — розмінували величезні території. Але за шахрайства з пальним їх з ганьбою достроково «попросили».

С.Попко тоді теж був головою ротаційної комісії. Дивно, але ми постійно натикаємося на це прізвище, коли готуємо матеріали про вчинені українськими миротворцями порушення.

В Іраку українському контингенту теж було чим пишатися — стабільною ситуацією на підконтрольній території, професійно підготовленими українцями силами місцевої поліції. Але й тут не обійшлося без ложки дьогтю. Пам’ятаєте випадок із контрабандою з Іраку «зекономленої» валюти, яка видавалася американцями кешем керівництву українського контингенту для розрахунків з іракськими підрядчиками? Слідство зафіксувало випадки, коли сотні тисяч доларів відправляли в Україну навіть у трунах загиблих миротворців... С.Попко тоді був командиром однієї з ротацій. До речі, під час гучної справи слідство звинувачувало його, але не довело, в контрабанді «зекономлених» 500 тис. дол. Справа, як і слід було очікувати в наших реаліях, розвалилося у Верховному суді. Там було виправдано і колишнього командувача українського контингенту генерал-майора Сергія Савченка. Його не тільки поновили на посаді, а й також виплатили йому компенсацію за весь той час, упродовж якого він не перебував на своїй посаді.

Ми можемо тільки гадати, чим закінчиться «косовська» справа. Найбільш імовірно, до відповідальності притягнуть стрілочників середньої ланки, наприклад кількох командирів (або одного?) українського контингенту KFOR. Але чи зацікавиться слідство тим фактом, що ротація українських миротворців і їхніх командирів здійснювалася кожні півроку, а схеми шахрайств із паливом існували роками? Хто керував ними з Києва? Хто розставляв потрібних людей на потрібні посади в українському контингенті в Косові? Хто отримував левову частку незаконних прибутків? Чому багато років генеральський бізнес, розпливаючись плямами ганьби на мундирі країни, продовжує існувати? І чи змиє ці плями хоча б цього разу єдино можливий засіб — об’єктивне і глибоке розслідування?