Куди зник Усама бін Ладен?

У минулу неділю виповнилося рівно 2000 днів з моменту терористичних нападів на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року. Увесь цей час натхненник і організатор терористичного дійства Усама бін Ладен провів на свободі. Прикро, що американці не спромоглися за ці роки визначити місцезнаходження бін Ладена і фактично зазнали невдачі. Можливо, помилкою президента Джорджа Буша стало те, що голову терориста номер один було дуже низько оцінено — всього у 50 мільйонів. Якби «антитерористичний лот» становив один чи два мільярди доларів, то, можливо, керівник «терористичного інтернаціоналу» вже давно потрапив би до рук американського правосуддя.

Якщо Усама бін Ладен справді живий і переховується десь на кордоні між Пакистаном і Афганістаном, то чому, починаючи з 2001 року, не продемонстровано жодного його публічного відео, яке можна було б перевірити? Схоже, всі наступні відеозаписи бін Ладена були очевидним шахрайством. Очевидно, що для «Аль-Каїди» визнання смерті її лідера стало б втратою символу боротьби проти «невірних» і американців. Але й для адміністрації Буша це теж була б серйозна втрата, оскільки він для неї незамінний як постійно діюча «примара» і центр їхнього справедливого гніву та побоювань. Проте коли бін Ладен таки живий — він повернеться сильнішим, аніж був доти, оскільки «Аль-Каїда» значно поповнила свої ряди. Тим часом американці надовго застряли в Іраку, і Буш не може залишити Афганістан доти, доки бін Ладена не схоплять або не знищать.

Втім, як заявив головно­командувач «Талібану» мулла Дадалла британському телеканалу Channel 4, «ми знаємо, що він усе ще живий». В іншому інтерв’ю, панарабському телеканалові Al Jazeera, Дадалла, відповідаючи на запитання, чи знає він місцезнаходження лідерів «Аль-Каїди», у тому числі її лідера Усами бін Ладена, сказав: «...я не знаю, де вони... але Усама бін Ладен живий. Він віддає свої накази моджахедам і надсилає нам новини про перемоги». До речі, «Талібан» було повалено у 2001 році коаліцією, очолюваною США, після того, як він відмовився передати лідерів «Аль-Каїди».

Захоплені документи «Аль-Каїди» свідчать, що головна мета атак 11 вересня полягала в намаганні спровокувати США на незграбну контратаку на Близькому Сході, що відчужило б від них мусульман і допомогло б «Аль-Каїді» рекрутувати більше джихадистів, втягнувши американські збройні сили у війну без перемоги. І хоча бін Ладен помилився в тому, що саме Афганістан стане центральним фронтом протистояння, та він значною мірою мав рацію щодо іншої частини свого плану. До терактів 11 вересня бін Ладен не був основним гравцем мусульманського світу у протистоянні із Заходом. Він та його прибічники змушені були жити у вигнанні й переховуватися в горах Афганістану.

Бін Ладен зрозумів, що очолюваний ним рух має не багато шансів радикально загострити ворожість між Заходом та ісламом і примусити мусульман вибирати між американськими союзниками в ісламському світі й «захисниками ісламу». Тому він вирішив перемістити свій терористичний рух, зробивши його головним бенефіціарієм цієї розділової лінії. Але азартна гра бін Ладена не врахувала того факту, що лідер «Аль-Каїди» — уразливий для точних ударів американців. Він явно недооцінив лють і ефективність американської відповіді після 11 верес­ня 2001 року. Загнаний у кут в горах Тора-Бору, бін Ладен змушений був попросити вибачення у своїх послідовників за те, що приніс їм руйнування.

Однак і Джордж Буш припустився, можливо, однієї з найгрубіших помилок в історії Америки. Президент був не в змозі розгорнути американські війська, щоб заблокувати запасні виходи для бін Ладена. Натомість він поклався на пакистанські збройні сили, які не поспішали виконувати цю місію. Внаслідок цього бін Ладен і деякі його головні командири встигли втекти. Буш повторив свою помилку, передислоковуючи найголовніші американські спецпідрозділи з Афганістану в Ірак, що дало можливість «Аль-Каїді» і «Талібану», які почали втрачати свою силу, пережити скрутні часи й розпочати перегрупування.

Перенісши центральний фронт боротьби з тероризмом з Афганістану в Ірак, Буш, можливо, навіть прискорив просування «Аль-Каїди». Оскільки вторгнення американців до Іраку істотно послабило міжнародну доброзичливість до США, яка домінувала після нападів 11 вересня. Іракська кампанія також усунула одного з головних арабських конкурентів Усами бін Ладена, світського диктатора Саддама Хусейна, дозволивши «Аль-Каїді», скориставшись хаосом, залучати тисячі молодих джихадистів до Іраку.

Втім, уже протягом тривалого терміну, з квітня 2006 року, не було жодних публічних виступів чи коментарів лідера «Аль-Каїди». Що досить-таки дивно, як­що він справді ще живий. Ос­кільки упродовж цього часу з’яв­лялося чимало приводів про­коментувати події, які розгорталися на світовій політичній аре­ні, і особливо розкритикувати іракську кампанію Джорджа Буша й американську політику на Близькому Сході. Хоча, зрештою, «німий» бін Ладен зручний для Буша, оскільки критика з вуст керівника «Аль-Каїди» таки «діставала» американського президента і значною мірою впливала на весь арабський світ.

Так зване «зникнення бін Ладена», тобто його уникання контактів, котрі можна підтвердити, з представниками засобів масової інформації, хоч це, можливо, на перший погляд, і дивно, справді вигідне обом сторонам протистояння: терористичним і антитерористичним глобальним силам. На сьогодні оприлюднення факту смерті бін Ладена не вигідне Сполученим Штатам, оскільки потребуватиме зміни стратегії і, можливо, перегляду довготермінових планів боротьби з глобальним тероризмом. А спільнота ісламського тероризму сьогодні не настільки креативно сильна, щоб миттєво переформатувати всі впливи на національні й соціальні прошарки, які є фінансовою і людською підтримкою цього напряму. І це, мабуть, для джихадистів основна причина, яка могла б їх утримати від оприлюднення факту смерті головного терориста світу.

З іншого боку, якщо взяти до уваги, що Усама бін Ладен таки може виявитися живим, то необхідно розглядати весь спектр варіантів цієї позиції. Вона далеко не однозначна. Якщо припустити, що бін Ладен може бути дуже хворим, то поява його на телебаченні в жалюгідному вигляді або такий же жалюгідний його голос в аудіозаписі сприйматимуться далеко не позитивно тими, хто підтримує джихад. Бо ознака слабкості — це підрив авторитету не тільки бін Ладена, а й усієї його терористичної справи.

Що стосується перерви в контактах зі ЗМІ, то один із синів бін Ладена процитував свого батька, який неодноразово заявляв: «Часта поява на публіці — обтяжлива». Незважаючи на такі заяви, ті, хто уважно вивчав біографію бін Ладена, не можуть не помітити, що лідер «Аль-Каїди» не дотримувався цих поглядів і фактично був зіркою засобів масової інформації, починаючи із середини 1990-х років аж до минулого року. Чи справді тиша навколо особи Усами бін Ладена — результат його відходу від терористичних справ або смерті? Муфтій завершив своє земне життя у печері чи внаслідок самогубства, а не в боротьбі з «невірними», до чого спокусив багато ісламської молоді? Його таємнича кончина перетворилася б на містичну загадку, що будила б фантазії прихильників теорії змови.

Дуже істотним чинником, здатним примусити живого і, може, навіть здорового бін Ладен або ж його оточення припинити контакти зі ЗМІ, може бути і той незаперечний факт, що спецслужби США та західних країн неодноразово демонстрували вправність у віднайденні лідерів чи інших ключових фігур за наявністю в них технічних засобів зв’язку або просто великої кількості контактів із зовнішнім світом. Служба безпеки «Аль-Каїди» неодмінно взяла це до уваги, оскільки там є люди, котрі навчалися як у ЦРУ, так і в КДБ. Тут слід визнати, що такі заходи — досить ефективна контрстратегема, з огляду на технічну й організаційну слабкість (на декілька порядків) алькаїдівських спецслужб, порівняно з американськими.

Проте залишається ще одне досить цікаве пояснення такого псевдо- чи справжнього зникнення, яке частково перетинається з попередніми міркуваннями безпеки. Існує ймовірність, що таємниче публічне самоусунення лідера терористичної «Аль-Каїди» — не що інше, як тиша перед руйнівним штормом. І він готує для Америки та Заходу черговий потужний «сюрприз», який ввергне цивілізований світ у ще більшу катастрофу. Спровокувавши й розширивши конфлікт між західним та ісламським світами й поклавши «на вівтар тероризму» значно більше невинних жертв, аніж це було у час «чорного вівторка» 2001 року.

Планування великих і несподіваних терористичних актів глобального масштабу, подібних до 11 вересня, потребує досить тривалої і напруженої підготовки, як у розробці, так і в реалізації цих заходів. Зважаючи на істотну перевагу в технічних і організаційних можливостях спецслужб США, не зайве максимальне маскування діяльності «Аль-Каїди». В такому разі західні спецслужби мали б дуже насторожитися. Бо тоді мусять бути не тільки припинені контакти бін Ладена, а й обмежене надходження певної технологічної інформації про діяльність терористичних груп іншого ґатунку. Що є ознакою інформаційного прикриття.

Не виключено, що повторний «супертеракт», до якого бін Ладен міг ретельно готуватися всі ці п’ять років, може бути приурочений до ювілею лідера «Аль-Каїди», 50-річчя якого вся терористична спільнота святкуватиме 28 червня 2007 року. Ймовірно, що десь приблизно тоді можуть відбутися грандіозні теракти там, де їх ніхто не чекає. Хоча приурочення може бути озвучене тільки у вузькому колі. А перед мусульманською громадою терористи, навпаки, всіляко спростовуватимуть такі речі. Вони говоритимуть, що це робиться з волі Аллаха і для загальної справи. Ці теракти можуть бути приурочені до певних мусульманських релігійних дат або ж до часу початку нової воєнної кампанії США на Близькому Сході…