Цукрова галузь: ходіння по замкненому колу?

Перевиробництво цукру, що спостерігалося в Україні торік, завдало нищівного удару по цукровій і буряковій галузях. Сільгосппідприємства та господарства населення почали масово відмовлятися від вирощування солодких коренів. Цифри? У 2007-му посіви буряків у масштабах України скоротилися більш як на 150 тис. гектарів. У цьогорічному сезоні цукор варили лише 109 заводів, а не 119—120, як у минулі роки. Однак знову кричимо: «Пробі!»

На момент, коли було написано ці рядки, українські цукровари виробили вже 1,8 млн. тонн солодкого продукту. З урахуванням перехідних запасів — а це 640 тис. тонн, Україна у 2007—2008 маркетинговому році матиме близько 2,7 млн. тонн «білого золота». А якщо додати сюди ще й імпорт цукру-сирцю, якого наша держава після вступу до СОТ зобов’язалася ввозити по 260 тис. тонн щороку за низькою ставкою ввізного мита, то ринок буде перенасичений. За внутрішнього споживання цукру в Україні 2 млн. тонн... Виникає запитання: куди ж подіти надлишки і як порятувати галузь загалом?

Навіть у невеликій Волинській області ця проблема нині дається взнаки. У 2006 році все складалося для неї успішно. На внутрішньому ринку тростинного сирцю майже не було. Крім того, сприятлива ціна спонукала сільгоспвиробників і населення активно сіяти цукрові буряки. Площа посівів розширилася в області майже на п’ять тисяч гектарів — до 34 тис., урожайність коренів перевищила 317 центнерів з гектара проти 268 — у 2005 році. І результат не забарився: торік на Волині було вирощено найбільший за останні двадцять років урожай цукрових буряків — 809 тис. тонн. Чотири цукрозаводи регіону зварили з них 130 тис. тонн білого цукру.

Однак на початку цього року ціна на солодкий продукт обвалилася. Більшість цукрових заводів України стали відпускати його по 2600—2700 грн. за тонну (мета — втриматися трішки вище від встановленої мінімальної ціни — 2500 грн., як того вимагає закон!), тоді як собівартість виробництва перевищила 3000 грн. Цукровари з великим запізненням розраховувалися із здавальниками сировини і не змогли належним чином забезпечити бурякосійні господарства насінням, міндобривами, засобами захисту.

Відомо: цукровий буряк — культура високовитратна. Фахівці-аграрії підрахували, що на сьогодні повна собівартість його вирощування становить не менше 200 грн. за тонну. А мінімальна ціна закупівлі, встановлена державою, — 170 грн. за тонну (з ПДВ). Але задля ще більшої економії витрат цукрові заводи практикують не грошові розрахунки за цукросировину, а давальницькі схеми. І волинські селяни, котрі обробляють 45% бурякових площ в області, отримують 60—65 кілограмів цукру за тонну коренів.

Не дивно, що селяни швидко зметикували: займатися зерновими культурами вигідніше — і виробництво обходиться дешевше, і клопотів менше. Переорієнтація на інші культури зафіксована вже й у статистиці. Посіви цукрових буряків на Волині цього року зменшилися на 8 тис. гектарів. На 22% «обмілів» загальний вал солодких коренів, а в сільгосппідприємствах — аж наполовину. Закономірно, що чотири цукрові заводи виробили менше цукру — лише 100 тис. тонн.

За кілька днів на Волині завершиться сезон переробки буряків. Але вже сьогодні, повертаючи банківські кредити, вони переглядають оптово-відпускні ціни на цукор. І наближають їх до рівня собівартості виробництва. Цей чинник, а також скорочення виробництва цукру вплинули на рівень роздрібних цін. Вартість «білого золота» плавно поповзла вгору. Як свідчать результати моніторингу, проведеного державною інспекцією з контролю за цінами в області, середня роздрібна ціна цукру в торговельних підприємствах Волині з 10 по 30 листопада зросла на 11 коп., досягши 3,23 грн. за кілограм. Зважте, середньоукраїнська ціна на цей продукт була вищою ще на 13 коп.

Швидше за все, після завершення сезону цукроваріння знову наступимо на ті ж самі граблі. Уповноважений державою агент із закупівель цукру до державного продовольчого резерву — Аграрний фонд — ніяк не може стати активним гравцем на ринку. Він виявився безсилим закупити цукор в державні засіки торік — через скасовані Міністерством аграрної політики результати торгів. Цього року у вересні міністерські чиновники планували, що Аграрний фонд закупить не менше 250 тис. тонн цукру в період його виробництва. Але наче лихий попутав: недавно там вирішили, що через брак коштів закупівлі цукру розпочнуться аж у кінці грудня.

— Єдиним важелем, з допомогою якого можна регулювати ціну цукру, є товарна інтервенція. Аграрний фонд повинен хоча б трохи розчистити цукрові нетрі, — вважає заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації Сергій Кочкін. — У сезон переробки буряків він мав би закупити до держпродрезерву 180—200 тис. тонн цукру за мінімальною ціною, а в період міжсезоння, коли ціна на цукор зростає, продавати на ринку ці обсяги і в такий спосіб гальмувати цінові стрибки. Таке регулювання слід поєднувати з відмовою від ввезення цукру-сирцю в обсягах до 260 тис. тонн…