СПОРОЖНІЛИ БЕЗ ТЕБЕ ПОЛЯ...

Не перестаю дивуватися: з якого клондайка урядові мужі черпають оптимізм? Увечері 21 червня віце-прем’єр Михайло Гладій урочисто мовив: «Україна на всі сто готова до жнив!» Та годі! Знаю слабинку Михайла Васильовича бодай частину гріхів перекладати на журналістів: то темп аграрних реформ не такий через те, що ЗМІ не донесли до мас їхню важливість, то різке подорожчання цукру не що інше, як ажіотаж навколо «солодкої» теми, створений мас-медіа... Щоб попередити еківоки у свій бік, «стовідсоткову» незгоду підкріплю статистикою, на якій не стоїть застережний гриф «ДСК».

Отож, оперативне зведення на 20 червня свідчило: до збиральної кампанії готові лише 63% всіх опоетизованих «кораблів нив» України. Можливо, за добу наші доблесні ремонтники зуміли поставити «на милиці» весь комбайновий парк? Ну-у-у, тоді й не гріх вітати їх як національних героїв!

А тепер деякі цифри. До 1990 року в Україні налічувався не такий уже й маленький парк зернозбиральної техніки — близько 120 тисяч комбайнів. Зі здобуттям незалежності ми почали його втрачати, причому з року в рік усе більше. Цьогорічний перепис констатував, що комбайнова родина, порівняно з минулим роком, втратила 6 тис. родичів і налічує 64 тис. особин. Але й ті, що залишилися, навряд чи зможуть претендувати на титул «повноцінне покоління», оскільки 82% з них — морально і технічно застарілі «Ниви». У загальному парку комбайнів 75% відпрацювали амортизаційні терміни.

Неважко обчислити, що 63% тих, хто рветься в бій, — це майже 39,5 тис. «багнетів». Негусто для 11,4 млн. гектарів ранніх зернових і зернобобових культур. Ось чому середнє навантаження на зернозбиральний комбайн зросло з 113 гектарів 1990 року до 223 у нинішньому. Ще вище воно в «хлібних» областях: Дніпропетровській — 350 гектарів, Херсонській — 348, Запорізькій — 336 гектарів. Виходить, не вдасться провести жнива в оптимальні терміни — 10—12 днів. Замість цього вони триватимуть, залежно від кліматичних зон, до 18—35 днів, що загрожує втратами врожаю ще на корені. Навіть Крим, який уже давно розпочав збирання врожаю, 25% не дотягнув до згаданих віце-прем’єром «усі сто». З південних областей (та й по Україні в цілому) хіба що одесити зуміли наблизитися до 90% межі готовності зернозбиральних комбайнів. А північніше взагалі щось незрозуміле. У Сумській, Житомирській, Чернігівській, Львівській і Полтавській областях на третю декаду червня лише половина техніки готова до обмолоту зерна. І це при тому, що нинішні жнива почалися на два тижні раніше, тобто на початку липня збирати врожай розпочали всі області.

Але не лише ж «старушенції» — «Ниви» обслуговують наших хліборобів?! Є потенціал і в чоловічої статі — досить зношена родина «Донів». У 64- тисячному стані їх — шоста частина і теж, за збігом обставин, на 63% були готові до жнивного марафону. Отже, перелічені вище марки — це «маде ін ненаше». А як же «купуйте вітчизняне», тобто «Славутичі» і «Лани»? Так, селяни пов’язували певні надії із налагодженням їхнього серійного випуску, проте через різноманітні причини цього не сталося. 150—200 штук на рік, погодьтеся, це — масовка, а не масовість, та й ще при такій божевільній затребуваності матеріально-технічної бази.

Але не лише про кількість мова. Як засвідчила практика, і «Славутич», і «Лан» далекі від технічного рівня закордонних комбайнів. Так, саме високопродуктивні «Джон Діри», «Кейси», «Домінатори», «Бізони», яких в Україні налічується 3 тис., я і залишив на десерт. Сподівання на те, що «закордон» нам допоможе, — ілюзорне. Зібравши воєдино всю міць, вони спроможні зібрати ранні зернові на 1,5—2 млн. гектарів, що становить лише 10% збиральних площ. До того ж, «іноземці» внаслідок інтенсивного, а то й надінтенсивного використання потребують значних витрат на відновлення, що не під силу більшості їхніх власників. Втім, вони не надто квапляться виконувати постанову Кабміну від 16 березня 2000 року № 500 у частині проведення інвентаризації «джондірівських» комбайнів як за технічним станом, так і щодо здійснення взаємних звірок сум заборгованості кожного одержувача техніки перед держбюджетом. Непоодинокі випадки, коли при передачі комбайнів не забезпечується правонаступність на отриману техніку, включаючи прострочену заборгованість перед держбюджетом, а також поточні розрахунки.

Погашення боргів за придбану техніку — хворий мозоль державного лізингового підприємства «Украгролізинг». Коли аграрний сектор залишили «живі» гроші, поступившись місцем бартеру, уряд, щоб полегшити долю сільгоспвиробників, сформував лізинговий фонд. Під низькі відсотки терміном на три—п’ять років у ньому можна було отримувати сільгосптехніку. Але через мізерність фінансування фонд не став реальним помічником селян. Цього року замовлення основної сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду становить 3,1 млрд. гривень. А ось повернення грошиків не таке активне, як «вибивання» їх із скарбниці: по лізингових платежах за раніше придбану техніку розрахувалися лише 12% покупців. Поставку техніки областям-боржникам обіцяють зовсім припинити до повного розрахунку.

Зношеність техніки — це один бич, але не менш хльосткий батіг — відсутність змінних вузлів і агрегатів. Потреба в них на цьогорічних жнивах оцінюється в 335 млн. гривень, а власних коштів у селян тільки 15%. У половині з 54 спеціалізованих майстерень з ремонту зернозбиральних комбайнів навчилися виготовляти нові запчастини будь-якої складності, але дірку на 40 млн. грн. не заткнеш...

МінАП щосили намагається поліпшити матеріально-технічну базу села, насамперед обновити комбайний парк. Переговори з росіянами, можна сказати, врожайніші, ніж перші накоси ранніх зернових на півдні. Під час перебування в Україні Рафгата Алтинбаєва, заступника міністра сільського господарства РФ, обидва відомства домовилися з більшості позицій. Як результат рукостискань, Україна може цього року централізовано закупити по лізингу 2,5 тис. зернозбиральних комбайнів «Дон-1500» зі знижкою 15% і на 20% дешевше купити запчастини до них безпосередньо на «Ростсельмаше». Але коли зайшло про гарант лізингових платежів за вищезгадані «Дони» — банк «Україна», росіяни відмовилися від послуг останнього, з огляду на його фінансовий стан. «Ро- сійська сторона хоче працювати тільки з АППБ «Аваль» і «Промінвестбанком», — прокоментував заковику, що виникла в механізмі поставок, міністр аграрної політики Іван Кириленко. — Можливо, крім них, у наданні гарантій візьмуть участь ще три-чотири банки, що мають добру міжнародну репутацію». Отже, якщо «росіяни і прийдуть» (лізингові комбайни), то встигнуть тільки до врожаю-2001.

А під час цьогорічних жнив доводиться розраховувати лише на власні сили. Галузеве міністерство рекомендує якомога ретельніше налагодити збиральний процес, залучити до нього понад 900 машинно-технологічних станцій і механізованих загонів, спланувати їхнє просування з півдня на північ у міру дозрівання хлібів. У нинішній ситуації кожний комбайн справді на вагу золота і... зерна. Бачачи, що селяни у безвиході, не мають за душею ні копійки кредитів, деякі механізовані підрозділи, діючи «від імені і за дорученням» різноманітних комерційних структур, у рахунок оплати за свої послуги вимагають з кожного намолоченого бункера половину зерна собі. Нерідко обидві сторони сходяться на ціні 350—400 гривень за тонну зернових. Тим часом на біржових торгах ціна на пшеницю четвертого класу при укладанні форвардного контракту була зафіксована на рівні 800 грн. за тонну, на пшеницю третього класу — 900. Поверненням у «тінь» стурбований міністр АП Іван Кириленко:

— Реалізація по бартеру тільки мільйона тонн зернових може призвести до збитків у розмірі 400 мільйонів гривень.

Жнивні темпи визначаються людським фактором, кількістю і якістю підготовки збиральної техніки, наявністю пального і погодою. Три останні складові підводять Україну четвертий рік підряд. І весь цей час «людський фактор» більш високого рангу намагається зіпхнути невдачу на фактори неживі або на фактори споріднені, але рангом нижчі, — журналістів, приміром. Образливо, прикро, але... нехай. Вийду на околицю, гляну на поля: тужиться посеред моря хлібів комбайн. Один-єдиний... Мабуть, і цього року до 30% агрегатів не вийдуть на жнива. З технічних причин.