11 вересня Кабмін, формально дотримавшись процедури, схвалив проект державного кошторису на 2014 р. Утім, уже традиційно сам документ залишається поки що закритим для громадськості - офіційно були оприлюднені лише макропараметри, на базі яких він розраховується (зростання ВВП на 3%, споживча інфляція - 8,3%, дефіцит - 2,7% ВВП, держборг - 32,4% ВВП).
Як було оголошено, до 15 вересня, коли законопроект про держбюджет мають внести у парламент, його слід доопрацьовувати, отже, у нього можуть вноситися корективи. Утім, як зазначила перший заступник голови адміністрації президента Ірина Акімова, макропоказники навряд чи зміняться, бо це "принципові речі".
До моменту здачі цього матеріалу у друк (14.00 п'ятниці, 13 вересня) законопроект ще не з'явився на сайті ВР, отже, можливість ознайомитися з його змістом так і не з'явилася. Утім, не лише в пересічних громадян, а й у нардепів і навіть у багатьох міністрів, які його освячували. Хоча не виключено, що в цьому й немає необхідності, тому що у сонмі опублікованих та ні ЗМІ слухів і припущень, які виникли на тлі секретності, міститься інформація, що документ очікує незавидна доля попередника - бути повернутим уряду без розгляду в парламенті. І що нібито нинішню його версію розроблено поки що більше для МВФ, у переговорах із яким останнім часом намітився значний прогрес та якого в цьому документі також най більше цікавлять "принципові речі". Ну а серйозна та детальна робота над держбюджетом-2014 як у міністерствах, так і парламенті ще попереду.
Від парламентаріїв, які були присутні на урядовому засіданні, у пресі з'явилися ще деякі додаткові дані. Так, нібито номінальний ВВП очікується на рівні близько 1,7 трлн грн, розрахунковий розмір загального фонду оплати праці - близько 560 млрд грн, обсяг надходжень від приватизації - 17 млрд грн, на соцвиплати в рамках президентських ініціатив має піти
10 млрд грн.
Як розцінювати ці параметри? Чи не повторюється синдром останніх років, коли при плануванні використовуються надмірно оптимістичні "маяки", що знову прирікає бюджет на недовиконання?
Такі ризики, звичайно, існують, тому що, навіть попри деяке пожвавлення в світовій економіці, зовсім немає впевненості, що вітчизняну все-таки вдасться розігріти навіть до досить помірних 3% зростання, а інфляцію - до 8,3%. Для цього ще мають відбутися кардинальні зміни порівняно з поточним станом справ (за останніми статистичними даними, і ВВП, й індекс споживчих цін залишалися в мінусі).
Зокрема, має відчутніше зрости попит на вітчизняний експорт - відновлення світової економіки поки що має дуже нестабільний характер. І зовсім не додає цьому процесу впевненості можливе згортання політики кількісного пом'якшення американським центробанком, очікування якого вже вплинуло на фінансові ринки та може позначитися на сировинних, від динаміки яких Україна, як відомо, дуже залежна. І не можна, звичайно ж, скидати з українських рахунків як російський, так і сирійський чинники.
У передвиборний рік, навіть на тлі підписання Угоди про асоціацію з ЄС, наївно розраховувати й на значний приплив інвестицій: бізнес традиційно віддає перевагу тактиці пережидання періоду потенційної політичної турбулентності.
Різних факторів невизначеності, кожен з яких може вплинути на виконання макропрогнозів і бюджету як у позитивний, так і в негативний бік, насправді безліч. І спроба врахувати їх усі нині була б схожа на ворожіння на кавовій гущі. Та чи з'явиться нарешті в основного фінансового кошторису країни хоч якийсь запас міцності наступного року з огляду на те, з якими складнощами виконується держбюджет року нинішнього?
Щоб спробувати розібратися, що можна та потрібно зробити для поліпшення бюджетної ситуації, DT.UA разом із "Лігою фінансового розвитку" запросило до круглого столу представників уряду та авторитетних незалежних експертів. Нижче наводимо основні уривки з їхніх виступів і реплік під час дискусії.
Держпасивність: саморефлексія
Анатолій МАКСЮТА, перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі:
- Дійсно, макропрогнози, які було покладено в основу держбюджету на поточний рік, за окремими позиціями не справдилися, адже реальність виявилася гіршою, ніж передбачалося. Зокрема, сьогодні промисловість, хоча її темпи падіння скорочуються, залишається поки що в мінусі. Сільське господарство демонструє плюс 13,3% (дані за вісім місяців), але цього недостатньо, щоб перекрити недобір в інших секторах. Маємо також значно нижчу інфляцію, ніж закладалося.
Проте, на мій погляд, у середині вересня говорити про секвестр бюджету слід дуже обережно. Це може бути навіть небезпечно, враховуючи, що вже проведено тендери, укладено контракти тощо. Якщо скорочуємо видатки, то слід, щоб це не призвело до зростання кредитної заборгованості бюджету та створення проблем для економіки, бо підприємства не отримають коштів, які вони мали б отримати, продаючи державі свою продукцію.
Що правильно зробити в цій ситуації? На мій погляд, варто посилити роль держави. Як показує досвід інших країн, держава повинна активно впливати на пріоритети розвитку економіки не лише через політику регулювання, а й через активну участь у розвитку цих пріоритетів. До речі, саме відсутність цього призводить до зниження позицій України, зокрема, в глобальному рейтингу конкурентоспроможності.
У багатьох країнах є ціла система так званих корпорацій розвитку, які допомагають національним підприємствам виробляти і реалізовувати продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Чимало європейських країн мають такі установи, як, наприклад, KfW, свої банки реконструкції та розвитку, експортно-кредитні агентства тощо, які допомагають реальному сектору. В Україні цієї інфраструктури практично не створено. Тому наші виробники та експортери сьогодні стикаються із серйозними проблемами.
Ми очікуємо, що в другому півріччі економічна ситуація в Україні дещо поліпшиться, бо зібраний непоганий урожай, матиме місце й ефект статистичної бази минулого року. Тож сподіваємося, що економіка вийде на додатне реальне зростання ВВП за результатами року. Але воно, очевидно, буде менше від тих 3,4%, які прогнозувалися на цей рік.
Нам потрібно переосмислити ставлення взагалі до державного планування і прогнозування, зробивши акцент усе-таки на плануванні. Причому плануванні не коротко-, а середньостроковому, коли ми не просто прогнозуємо, що буде, а й щось для того робимо. А це, знову ж таки, означає активну позицію насамперед держави.
Через пасивність держави ми бачимо, що в структурі економіки додану вартість дають передусім торгівля, фінансові послуги і т.ін. Тому потрібно думати про те, щоб усе ж таки переходити до більш жорсткого планування розвитку. Тоді ми й зможемо формувати більш високотехнологічну структуру наших виробництв. Якщо ж хочемо отримувати доходи з того, що й сьогодні, то постійно матимемо проблеми з дефіцитом. І постійно братимемо запозичення, щоб перекривати недонадходження. Адже бюджетні проблеми, які ми обговорюємо, їхнє основне вирішення і сутність лежать у реальному секторі. Буде виробництво - буде і бюджет, та й усе інше. На сьогодні в України є два варіанти розвитку - це по 2–3% на рік, як зараз, тобто без участі держави чи із мінімальною участю. Або варіант прискореного розвитку, коли ми включаємо механізми, вироблені світовим досвідом. На мій погляд, для цього мають бути три основні умови. По-перше, бізнес-клімат, і щодо цього вже зроблено багато і надалі робитиметься. По-друге, середньострокова стратегія і, можливо, середньостроковий план розвитку, як це є і в європейських державах, і в тих державах, які демонстрували швидкі темпи розвитку. По-третє, інструменти розвитку, які є в усіх розвинених державах.
Детінізаційна відповідь
Сергій КРУХМАЛЬОВ, директор департаменту аналогового та митного аудиту Міністерства податків і зборів:
- Говорити про значне просідання доходів бюджету я не став би. Природно, вплинула, серед іншого, політична ситуація з нашим північним сусідом відносно експорту товарів та оформлення на митниці. Однак загалом зростання податкових і митних надходжень адекватне тому валовому внутрішньому продукту, який маємо на сьогодні.
Вважаю, на третій-четвертий квартали припадатиме зростання доданої вартості, з якої в основному сплачуються податки, а також підвищуватиметься активність підприємств.
Перед Міндоходів сьогодні стоїть кілька основних завдань. Ми кажемо про те, що податковий супровід економіки не повинен жодним чином впливати на розвиток реального сектора економіки. До тих підприємств, які дають країні додану вартість, забезпечують країну робочими місцями та виплачують заробітну плату в легальному вигляді, Міністерство доходів і зборів претензій не має та максимально супроводжує їхній розвиток.
Що ми для цього робимо? Впроваджуємо, зокрема, електронні сервіси. Уже рік видаємо безплатні електронні ключі - 600 тис. фізичних та юридичних осіб одержали ці ключі і здають свою звітність в електронному вигляді. Природно, це здешевлює та спрощує всі процеси взаємодії платників податків із державою.
Однозначним пріоритетом на сьогодні є детінізація економіки. Усі плановані заходи проводяться виключно після ретельного аналізу та виявлення фактів приховування доходів від оподаткування. Решта платників податків перебувають у більш-менш спокійному режимі роботи.
Як відомо, з 1 вересня набув чинності закон про трансфертне ціноутворення. Ті великі корпорації, які здійснюватимуть контрольовані операції, переглянуть свої плани, бюджетування на поточний квартал. І до кінця року ми очікуємо, що вони виявлять свідомість і виконуватимуть закон. Тим паче, що останні дослідження показують, що рівень податкової свідомості значно підвищився.
До речі, запровадження торік 1,5-відсоткового збору на позабіржові операції з цінними паперами, які використовувалися для оптимізації податкових зобов'язань або виведення грошей за межі нашої країни, уже дало результати. За останньою інформацією, позабіржовий оборот цінних паперів практично зведено до нуля.
У митній сфері перед нами стоїть завдання максимально спростити процедури на кордоні - скоротити час на оформлення зі збільшенням аналітичної складової в рамках митного постаудиту (для цього вже створено спеціальне управління). До речі, практично 80% митних декларацій уже оформляються в електронному вигляді. Скорочення часу на оформлення товарів при ввезенні на територію України дасть стимул інвесторам збільшувати товарообіг. А від цього залежить обсяг мит і податків, що стягуються.
За рахунок усіх цих заходів ми хочемо максимально зменшити бюджетний розрив, який є на сьогодні, і не допустити його зростання в наступних кварталах до кінця року.
Невагомість слова
і зростання
Роман ШПЕК, старший радник "Альфа-Банку" (Україна):
- Наш досвід стимулювання усіляких пріоритетних напрямів - далеко не найкращий. Держава уже управляла пріоритетами. І маємо чимало стадіонів і аеропортів, які не використовуються. І доріг, по яких проїхати неможливо. Чи функція влади - управляти проектами? Вважаю, що ні. Потрібно управляти очікуваннями. Якщо їх поділятиме бізнес-спільнота, тоді не батиме тих, ракувхто готовий реалізовувати проекти.
Ви подивіться, яка кількість комерційних банків - українських і з іноземним капіталом - пішли в пріоритетний проект кредитування видобутку вугілля. І що? Резерви за цими кредитами сформовані на 100%. Одні судяться, другі починають судитися, а відповіді немає. Якщо почитати план реформ президента, проаналізувати програму уряду, всюди пишуть, що збільшення видобутку вугілля є пріоритетним. Ми повірили. Сіли грати в покер, а закінчили підкидним дурнем.
Усі інвестори, фінансисти ще із самого початку розуміли, що дефіцит бюджету нереальний - такого зростання економіки і, відповідно, надходжень не буде. Тільки за рахунок масштабу цифр держава недоотримає близько 30–35 млрд грн.
Можливості фінансувати ці потреби за рахунок зовнішніх запозичень немає. Або робити це дуже дорого. Так, НБУ має різні інструменти. Емісійні - це викуп облігацій внутрішньої держпозики, викуп валюти, рефінансування банків. Але ці кошти йдуть не в реальний сектор економіки, а на фінансування дефіциту бюджету і різниці в цінах за імпортований газ, тобто в Росію.
Уряд неодноразово збільшував статутні капітали державних банків упродовж останніх років. Але чи є адекватний приріст фінансування реального сектора економіки на приріст цього капіталу? Якщо уряд як акціонер вкладає гроші в банки і фінансує дефіцит, то чи може він закликати нас фінансувати інші сектори економіки, де примарні прогнози щодо зростання?
Так, цього року буде 0,7% зростання економіки. Але це не зростання, це арифметика і результат саме бази порівняння. Ми можемо говорити, що наступного року в Україні може бути до 2,5% зростання ВВП. Але чи це зростання для країни з перехідною економікою? Це навіть не розширене відтворення. Має бути 7–9%. Але для цього потрібні інвестиції. А як інвестиції прийдуть у нашу державу, якщо тут у суді неможливо захистити право власності?
Витратний мораторій
Віктор ПИНЗЕНИК, народний депутат, екс-міністр фінансів:
- Дедалі менше часу залишається для того, щоб скоротити видатки бюджету. При цьому я розумію тривоги, які озвучують із приводу секвестру. Але ж є видатки, які не мають стосунку до тендерів! До якого часу будемо, зокрема, дотувати споживання газу людям, які далеко не бідні і для яких ця дотація - кілька походів до ресторану? Але ми продовжуємо це робити.
Крім того, потрібно обов'язково накласти мораторій на збільшення видатків. Пригадайте червень. В останній тиждень у парламенті було проголосовано закони про зміни до бюджету. І подивіться порядок денний сьогодні і чергові ініціативи уряду…
Очевидно, що цей рік уже втрачено. Очевидно й те, що будуть очікування від уряду щодо секвестру чи змін до бюджету. Хай уряд краще не подає ніяких змін! Це була б найбільша користь у нинішній ситуації.
Я далекий від думки, що питання, які є в бюджетній сфері, можна вирішити лише за рахунок доходів. Неможливо це зробити. Проте й тут резерви є. Безумовно, один із шляхів - це скасування пільг. Чи б'є воно по економіці? Ні. Бо вирівнює умови конкуренції та сприяє інвестиційному клімату. Проте я не говорю, що відповідне рішення має бути одним помахом реалізоване. Це неможливо. Однак рухатися в цьому напрямі нам потрібно.
Проаналізуймо таку ситуацію. Одна частина сектора економіки отримує дотації (маю на увазі, зокрема, вугільну промисловість), а інша - ні. Чому так? Там же працюють такі самі громадяни України. Чому одні дотуються, а інші - ні? Чому? Яке рішення тут слід прийняти? Тут продаж держактивів не є фіскальною ціллю. Слід позбутися дотацій. А це немаленька сума - це мільярди.
Не хочу забавляться зараз арифметикою, щоб порахувати, на скільки відсотків треба перевиконати держбюджет за останні чотири місяці, щоб виконати план. За моїми розрахунками, недобираємо близько 40 млрд грн. І, на жаль, ця оцінка погіршується.
Точки зростання
Олександр САВЧЕНКО, ректор Міжнародного інституту бізнесу:
- Будь-яка криза в усіх країнах веде до бюджетного дисбалансу. Це - об'єктивна реальність. Запитання: як із мінімальними видатками знову повернутися на збалансованість?
У нормальній країні "паливом" для економіки виступають кредити. Далі - фондовий ринок. У країнах, які розвиваються, - прямі іноземні інвестиції. На останньому місці - бюджет.
Зараз в Україні сподіватися на швидке відродження кредитування, фондового ринку і навіть прямих іноземних інвестицій не можна. Підстав для цього я не бачу і цього року, і наступного. Єдина можливість виправити ситуацію - випуск ОВДП з наступним викупом їх Нацбанком, хоча б до 200 млрд грн із нинішніх 137 млрд.
Багато робіт нині виконано для уряду, більше половини не оплачено. Затримки йдуть уже на півроку і більше. Ці підприємства не платять зарплати, не платять податків, і маховик затухає. Щоб оживити цю економічну ситуацію, уряд повинен розрахуватися. Хай навіть векселями, але виключно на добровільній основі. Я вважаю, що багато підприємств погодилися б отримати ці векселі. Це теж борг, тільки в іншій формі.
Чим повинна займатися держава? Які зараз можуть бути локомотиви в розвитку економіки?
По-перше, це ІТ-індустрія. Держава там нічого не може зробити, окрім дерегуляції та помірного оподаткування. Ця сфера має теж платити податки, соцвнески. І тут слід тонко зіграти. Цей сектор за темпами економічного зростання в найближчі років п'ять буде локомотивом. Прогнозую, що через кілька років він обжене сільське господарство та металургію.
Другий сегмент - агросектор. Держава там теж нічого не може зробити, окрім монополізації експорту, але тут на заваді стає традиційна проблема - корупційна. Третій сектор - енергозбереження. Це також потенційно потужний чинник. Але якщо брати державні підприємства, то "Нафтогаз" - це лише збитки і проблеми, ЖКГ - так само. Треба вивести їх на приватизацію. І що швидше, то краще.
Руки, які нічого
не зробили
Ігор УМАНСЬКИЙ,
екс-в.о. міністра фінансів:
- Дискусію щодо перегляду бюджету-2013 справді краще закрити. Мало часу лишилося, щоб вносити якісь суттєві корективи. Більш того, пропозиції в такій ситуації, особливо з боку уряду, в тому числі щодо скорочення видатків держбюджету (так було і в 2009 р.) насправді призводять до їх збільшення. І, як наслідок, - домальовування доходів.
Дійсно, якщо ситуація кардинально не зміниться (а передумов для цього немає), по дохідній частині держбюджет недоотримає 40–45 млрд грн.
Чи розуміють це в уряді та Міністерстві фінансів? Безумовно, розуміють і розуміли ще за результатами першого кварталу. Тому й почали так активно проводити законодавчі ініціативи, пов'язані із запровадженням казначейських вексельних зобов'язань. Ми матимемо ситуацію, за якої видатки цього року будуть фінансуватися за рахунок доходів у майбутніх періодах. В який спосіб наступні уряди мають балансувати бюджет наступних періодів - ніхто не задумується.
Погоджуюся з думкою, що держава повинна працювати передусім для створення комфортних умов для діяльності бізнесу, а не на реалізацію конкретних проектів.
У цьому контексті можна пригадати підписані торік угоди з Китаєм на 3,6 млрд дол. щодо реалізації низки проектів, пов'язаних із заміщенням природного газу на вугілля на ряді підприємств. За розрахунками, це мало зменшити на 4,4 млрд кубометрів споживання природного газу та на 10 млн тонн збільшити споживання українського вугілля. Додатково це створювало 2,5 тис. робочих місць. І де той проект? Яка стадія його реалізації? Що реально зроблено? А нічого.
Поки уряд буде говорити про підтримку реального сектора, а насправді робити все можливе задля того, щоб лише фіскальна частина рухалася, ми матимемо ситуацію, коли за досить непоганих стартових умов будемо отримувати падіння економіки.
Олексій МОЛДОВАН, завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень:
- У фіскальних системах західних країн, що може бути показовим для України, наразі складається двояка ситуація. З одного боку, запроваджується на тимчасовій або постійній основі ПДВ, піднімаються його ставки, запроваджуються додаткові ставки податку на доходи (особливо це стосується фізосіб), підвищуються ставки на господарську діяльність, пов'язану з експлуатацією природних ресурсів, посилюється оподаткування предметів розкоші.
Однак, з іншого боку, майже кожен уряд західних країн з 2007 р. запровадив комплекс додаткових стимулів. Тобто кошти від посилення податкового навантаження фактично забезпечують лібералізацію оподаткування окремих видів господарської діяльності, передусім інноваційних.
Наприклад, Канада скорочує підтримку нафтодобувної галузі, яка для неї є стратегічною галуззю. Проте запроваджує пільги на інноваційну діяльність. Передусім це прискорена амортизація. Фактично за два роки можна списати все обладнання.
Те саме у Франції. Всі чули, що запроваджується 75-відсотковий податок на доходи найзаможніших громадян. Але ще в 2007 р. Париж запровадив найбільші у світі пільги для підтримки інноваційної діяльності. Наразі Франція компенсує до 35% інвестиційного проекту. Тобто ця діяльність не лише не оподатковується, а по суті держава виступає співінвестором.
Я розумію, що головний аргумент, який грає проти будь-яких податкових пільг в Україні, - це корупція. Але правда в тому, що ці податкові пільги дуже слабо виписано в нашому законодавстві. Натомість у поляків чи словаків передбачений такий механізм, що можна трошки грошей вивести, але, тим не менш, держава досить жорстко контролює.
Податкові калькуляції
Артем РУДИК, директор департаменту податкової політики та моніторингу Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень:
- Якщо аналізувати офіційну статистику виконання держбюджету в розрізі окремих податкових надходжень, то побачимо, що найболючіша проблема у нас сидить у ПДВ. Саме ПДВ у 2012 р. дав найбільший мінус. Він фактично забезпечив 37 млрд грн, яких недобрали в бюджет. І цього року за шість місяців було виконано 40% плану за ПДВ. Якщо ми припустимо, що така ж динаміка зберігатиметься до кінця року, недобір за цим податком може становити 24–28 млрд грн.
Якщо порівнювати ситуацію з минулим роком, коли дохідну частину бюджету також було недовиконано (крім ПДВ, був мінус по податку на прибуток підприємства та акцизах), то поточного року недобору за акцизами загалом, швидше за все, не буде; податки на зовнішню торгівлю не дотягнуть до запланованих близько 2 млрд грн.
Якщо візьмемо податок на прибуток, тут узагалі ситуація цікава. Авансово його сплачують великі підприємства, які в 2012 р. показали дохід понад 10 млн грн. Ці платежі становлять дві третини надходжень по податку на прибуток усіх підприємств. Якщо подивитися на чисті суми, які надходили авансом з березня, то можемо оцінити, скільки їх надійде до кінця року. Середньомісячно з березня по червень надходило по 4 млрд грн податку на прибуток підприємств. Тобто за друге півріччя загалом виходить приблизно 24 млрд.
Плюс одна третина, яка сплачується за старою схемою щоквартально. Сюди входять, крім новостворених і дрібних підприємств, ще сільськогосподарські підприємства, які мають плюс за рахунок непоганого врожаю. Це означає, що ця третина може бути трошки більшою. На відміну від минулого року, надходження від податку на прибуток підприємств, скоріше за все, будуть у "плюсі" на 5–6 млрд грн. Тобто якщо план 56 млрд, то можна очікувати десь 60–62 млрд грн надходжень.
Якщо звести ці показники і не враховувати чинника відрахувань НБУ (фактично адміністративних) і казначейських векселів, ефект від яких наразі проблематично прогнозувати, держбюджет може недоотримати 20–22 млрд грн. Це якщо опиратися на динаміку перших шести місяців поточного року.
***
Палітра представлених думок ще раз свідчить, що майбутній передвиборний рік - тут і до ворожки ходити не треба - стане ще одним випробуванням на міцність для вітчизняної економіки та її держфінансів.
І формування запасу цієї самої міцності - цілком під силу, адже можливості як для збільшення надходжень до держскарбниці, так і для оптимізації її видатків, безсумнівно, є. Але для цього знадобляться складні й непопулярні рішення, прецедентів яких у сучасній українській історії надзвичайно мало.
Тому натомість, звичайно, у політиків і чиновників, що керують нині країною, виникає спокуса знову "похімічити" з розрахунковими макропоказниками та пограти в підкидного дурня з функціонерами Міжнародного валютного фонду. Спокуса велика, бо на кону влада в країні на наступні після 2014-го п'ять років.
Однак нинішня ситуація, цілком можливо, вже дійшла до тієї критичної точки, коли продовження авантюрної гри в рулетку "на шансах" наявних економічних реалій означатиме, що неминуче випаде "зеро". На що поставите, добродії політики?