Як буде застосовуватися закон про трансфертне ціноутворення

Спішне ухвалення та введення в дію закону про трансфертне ціноутворення не залишило багато часу на святкування перемоги над бізнесом для співробітників Міністерства доходів і зборів. Повернувшись із відпустки, вони зіштовхнулися з необхідністю терміново розробити ряд документів, без затвердження яких повноцінне функціонування закону неможливе. Це - перелік низькоподаткових юрисдикцій, операції з резидентами яких підпадатимуть під контроль, список офіційних джерел інформації, що можуть використовуватися для цілей трансфертного ціноутворення, порядок розрахунків ринкового діапазону цін і діапазону рентабельності. Разом із НБУ податківці повинні розробити методику застосування трансфертних цін для банківських послуг. Часу в них небагато - з 1 вересня
2013 р. закон має набути чинності, а на розробку всіх необхідних підзаконних актів виділяється три місяці.

Які принципи буде закладено в проекти цих документів і до чого слід готуватися бізнесу?

Низькоподаткові
контрагенти і не дуже

Відповідно до закону, "низькоподатковою" визнається юрисдикція, ставка податку на прибуток у якій на п'ять і більш відсотків менше від ставки податку на прибуток в Україні. Операції з будь-якими контрагентами, розташованими в таких юрисдикціях, прирівнюються за законом до контрольованих операцій. Мета цього правила зрозуміла. Навіть якщо платник податків не розкриє контрагента як свою пов'язану особу, операція все одно підлягатиме контролю.

Перелік таких юрисдикцій має затвердити Кабінет міністрів, але зрозуміло, що ініціатива з його розробки виходить від податківців. І тут у податківців буде багато простору для творчості. Наприклад, вони можуть прочитати закон буквально та розрахувати граничну ставку шляхом множення української ставки податку на 0,95 (тобто рівно на 5% менше). Виходить 18,05%. За такого підходу до переліку потраплять багато країн, які аж ніяк не вважали себе низькоподатковими (наприклад, Литва, де ставка податку становить 15%). Ну й уже точно потрапить Кіпр.

Залишається відкритим питання про країни, в яких фактична ставка податку може бути суттєво меншою за номінальну через гнучку систему податкових узгоджень (наприклад, Швейцарія або Люксембург). Звичайно, податківцям хотілося б включити і їх. Та як довідатися, які з компаній, розташованих у цих юрисдикціях, використовують такі угоди, а які - ні? Адже йдеться про контрагентів, що ніяк не пов'язані з платником податків (інакше вони й так підпадали б під контроль). Найімовірніше, що податківцям не вдасться проштовхнути ці країни в перелік. Але обговорення обіцяє бути непростим, особливо з представниками великого бізнесу, які облюбували деякі кантони Швейцарії.

Джерела і бази

Велике значення для бізнесу матимуть офіційно визнані джерела інформації, перелік яких також повинен затвердити Кабінет міністрів. Особливо гостро це питання стоятиме для методів, що ґрунтуються на визначенні рентабельності порівнянних компаній. У світовій і російській практиці використовуються професійні бази даних, які містять дані фінансової звітності мільйонів різних компаній. Кількість таких баз обмежена, наприклад, для країн ЄС використовується база даних Amadeus, у Росії та інших країнах СНД - бази даних "Руслана" і SPARK. Хоча складаються та підтримуються ці бази даних недержавними організаціями (такими, як Bureau van Dijk чи "Інтерфакс"), податківці всіх країн визнають їх незаперечними джерелами. Чи визнають їх наші податкові органи? Очевидно, що так, бо інших баз немає. І перші практичні дії в цьому напрямі вже зроблено - передплату на зазначені бази даних податківці оформили.

Діапазони й інтервали

Закон уповноважує Кабінет міністрів установити порядок розрахунків діапазону ринкових цін і діапазону рентабельності. Про що йдеться? У джерелах інформації не буде єдиного значення цін на порівнянні товари чи показників рентабельності порівнянних компаній. Зробивши вибірку з баз даних, платники податків і податківці одержать великий розкид значень. Як вибрати з них правильне? Наприклад, якщо в базі даних міститиметься десять операцій з продажу тонни яблук по 100 дол. і одна операція по 10 дол., чи означає це, що платник податків може реалізувати яблука пов'язаній особі за найменшою ціною (тобто по 10 дол., а не по 100)?

У світовій практиці для цього використовуються статистичні методи, які передбачають відсікання крайніх значень. У Росії, наприклад, такі методи описано прямо в тексті закону. Ми припускаємо, що наші податківці не будуть винаходити колесо та візьмуть за основу російський варіант (що, втім, вони зробили й з усім текстом закону про трансфертне ціноутворення).

Звіти і штрафи

Податківці також мають визначитися з формою звіту про контрольовані операції, який платники податків мають подати до 1 травня наступного року. Хотілося б сподіватися, що податкові органи не повторять російського досвіду, коли звіт (повідомлення) має заповнюватися в розрізі окремих операцій, із зазначенням даних про їхню собівартість/рентабельність, що для великих компаній дуже ускладнює його заповнення. Слід пам'ятати, що неподання звіту спричиняє застосування штрафу в розмірі 5% від суми операцій.

До речі, уже зараз виникає багато запитань, як буде застосовуватися горезвісний 5-відсотковий штраф. Платникам податків, зрозуміло, хотілося б закон читати буквально: не подав звіту - одержав штраф, а якщо подав - ніякого штрафу, навіть якщо звіт заповнений неправильно чи в ньому не зазначені всі (або взагалі які-небудь) контрольовані операції. Що думають із цього приводу податкові органі, покажуть їхні узагальнюючі роз'яснення, які обіцяють почати видавати найближчим часом.

Методики і банки

Черговим українським ноу-хау стала норма про затвердження окремої методики застосування правил трансфертних цін для банківських послуг, яку мають спільно розробити та затвердити податківці й НБУ. Зрозуміло, що банкам хотілося б бачити таку методику дуже простою - мовляв, який тариф узгодив банк і клієнт, такий і є ринковим. Зрозуміло, що Міністерство доходів і зборів з таким підходом може й не погодитися. Принаймні цікаво те, що всього за два тижні до вступу нового закону в силу ні банки, ні податківці не мають щонайменшого уявлення про правила, якими незабаром доведеться керуватися.

Міжнародний контекст

Актуальність питань трансфертного ціноутворення у світі продовжує зростати

Згідно з результатами глобального дослідження із трансфертного ціноутворення EY, 66% опитаних компаній вважають управління ризиками головним пріоритетом у сфері трансфертного ціноутворення, що на 32% більше за частку аналогічних відповідей у дослідженні 2010 р. Респонденти також зазначили збільшення кількості судових спорів на 15% порівняно з лише 4% у 2007 р.

Майже половина респондентів дослідження EY (47%) повідомили, що перевірки податковими органами трансфертного утворення призвели до випадків подвійного оподаткування. 24% материнських компаній відповіли, що впродовж останніх трьох років до них застосовувалися податкові санкції при тому, що в 2010 р. частка таких відповідей становила 19%, а в 2007-му - 15%. У результаті коригування трансфертних цін 60% материнських компаній було нараховано пеню. Більше чверті респондентів (28%) відповіли, що їм доводилося звертатися по допомогу до уряду для зниження гостроти спору з податковою службою іншої країни, що вдвічі перевищує частку таких відповідей у дослідженні 2010 р.

Дослідження показало, що компанії напружено працюють над виконанням численних і мінливих правил трансфертного ціноутворення для того, щоб уникнути подвійного оподаткування. Для досягнення поставленої мети їм слід виявити ініціативу в підготовці документації, моніторингу змін правил у різних країнах, удосконаленні технологій для прискорення аналізу фінансових результатів.

Водночас дослідження EY виявило труднощі компаній у підборі кадрів, здатних нейтралізувати спори, особливо в країнах із ринковою економікою, що розвиваються. У групі компаній, які працюють у Бразилії, Росії, Індії, КНР чи африканських країнах, 30% відповіли, що вважають ці країни основними або другими за пріоритетом у частині управління ризиками трансфертного ціноутворення. При цьому 74% респондентів вказали, що в зазначених країнах у них немає фахівців із трансфертного ціноутворення, які працюють на повній ставці.

Оскільки упродовж кількох наступних років обстановка в цьому напрямі залишатиметься складною, компаніям слід бути готовими до управління новими аспектами ризиків і для цього мати кваліфікованих фахівців та адекватні системи в цій сфері.