Після трьох років ізоляції через Covid китайський лідер Сі Цзіньпін планує провести зустріч своєї знакової інфраструктурної ініціативи «Один пояс, один шлях» .
Однак позитивні відповіді на запрошення поки що не надходять, пише The Wall Street Journal.
Європейські країни, зокрема, воліють пропустити подію, що є відображенням загострення відносин між континентом і Китаєм. Пекін сподівався, що Європа підключиться до мережі глобальних торгових і транспортних сполучень «Один пояс, один шлях», але європейські лідери відступають, поділяючи настороженість Вашингтона щодо посилення своєї економічної залежності від Китаю.
Лише один відомий гість заявив про те, що має намір бути присутнім — це президент Росії Владімір Путін. І саме він ще більше відштовхнув європейських лідерів, багато з яких загострили свою позицію щодо Китаю через підтримку Пекіном Москви з початку її війни в Україні.
Пекін започаткував ініціативу «Один пояс, один шлях», щоб спрямувати суму, яку деякі експерти оцінюють у 1 трильйон доларів, на фінансовані Китаєм залізниці, дороги, трубопроводи та порти, які з’єднають Азію з Європою, Африкою та Латинською Америкою.
Лише п’ять років тому Китай швидко приєднував нових членів у країнах, що розвиваються, і пробивався серед багатих економік, які тісніше пов’язані з Вашингтоном, зокрема Італії, Греції та Чехії, з товарами, які надходили до європейських портів і залізниць, фінансованих проєктом.
Зараз багато з цих країн дистанціюються від нього, оскільки Європа прагне зменшити економічний вплив Китаю в регіоні.
За словами високопоставлених урядовців, президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц наразі не планують відвідувати цьогорічний форум «Один пояс, один шлях». Як і прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, чия країна єдина з країн Великої семи поставила підпис під проєктом, повідомила особа, яка координує її графік.
Історично нейтральна Швейцарія, яка відряджала свого президента на останні два саміти, переглядає, свою цьогорічну участь у заході, заявила речниця МЗС.
Греція, яка приєдналася до ініціативи «Один пояс, один шлях» у 2018 році, вже повідомила Пекіну, що її прем’єр-міністр не приїде. Чеська Республіка, яка приєдналася до ініціативи в 2015 році, не планує відряджати на захід ані президента, ні жодного з високопосадовців, заявили представники уряду.
Після того, як країни взяли на себе зобов’язання щодо співпраці з Пекіном, Сі здійснив триденний державний візит до кожної з них.
«Прагнення Пекіна до реалізацї програми є однією з ознак того, що чіткою метою Комуністичної партії Китаю є системна зміна міжнародного порядку з Китаєм у центрі», — заявила в березні президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн .
Ініціатива «Один пояс, один шлях», яку Сі вперше представив у 2013 році як широку кампанію з прискорення глобального розвитку та розширення міжнародного впливу Китаю, є найбільшою у світі інфраструктурною програмою — набагато більшою, ніж повоєнний план Маршалла Вашингтона, — і США досі не змогли запропонувати альтернативу.
Але витрати на «Один пояс, один шлях» не відповідають попереднім оцінкам, а амбіції Пекіна були послаблені Covid-19, зростанням вартості запозичень і війною Росії в Україні.
Цьогорічний форум «Один пояс, один шлях» — перший з часів пандемії та третій з моменту відкриття в 2017 році — перевірить привабливість фірмової платформи Сі Цзіньпіна для економічної дипломатії, а китайські дипломати працюють над заповненням списків гостей і демонстрацією глобального впливу Китаю.
«У минулі роки європейські країни підходили до ініціативи з відкритою душею», — коментує Ноа Баркін, який спеціалізується на Європі та Китаї в дослідницькій компанії Rhodium Group.
Тепер, за його словами, наратив змінився, і програма здебільшого розглядається, як засіб для поширення китайського впливу за кордоном.
Невиразна реакція з боку Європи наразі говорить про більш складний глобальний ландшафт для дипломатичних амбіцій Сі. Якщо колись європейські країни загравали з приєднанням до ініцативи, то зараз вони конкурують з нею.
Наприкінці жовтня європейські уряди запросять бізнес-лідерів, офіційних осіб і глав держав з Африки, Латинської Америки та Азії, але не Китаю, на свій власний конкуруючий форум, просуваючи Global Gateway — програму Європейського Союзу з розбудови інфраструктури вартістю 333 мільярди доларів.
Китайські офіційні особи, тим часом, працюють над проведенням пекінського форуму та запрошують до участі представників іноземних урядів, за словами людей, обізнаних з цим питанням.
Раніше державні ЗМІ повідомляли, що Сі під час державного візиту до Москви в березні запросив Путіна взяти участь у проєкті. Цього тижня Кремль заявив, що Путін візьме участь у заході.
Присутність Путіна зробила для Китаю майже неможливим досягнення згоди на участь від урядів, які засудили вторгнення Росії в Україну та запровадили санкції проти Москви, стверджують джерела.
Водночас, це може підірвати зусилля Пекіна створити імідж збільшення глобального впливу. На попередньому форумі в 2019 році були присутні лідери з 38 країн, а на інавгураційному заході в 2017 році були присутні 30 національних лідерів, зокрема і американська делегація середнього рівня на чолі з радником очолюваного тоді Трампом Білого дому.
Програму «Один пояс, один шлях» піддають критиці в країні та за кордоном, оскільки проекти зупиняються, боржникам важко виплачувати кредити, а також з’являються звинувачення у перевитраті та неправильному розподілі ресурсів.
Західні офіційні особи звинуватили цю ініціативу в тому, що вона поклала обтяжливий борг на бідніші країни, втім Пекін цей закид відкидає.
Деякі приватні підприємства також втратили інтерес до проєкту після того, як не змогли отримати вигоду, на яку вони сподівалися після першого рекламного розголосу, який спонукав багатьох підприємців знайти способи приєднатися до нього.
«Гасло «Один пояс, один шлях» застаріло», — вважає один бізнес-лобіст із Китаю в Сінгапурі, який працює з компаніями з обох країн, додавши, що багато підприємців перейшли на нові модні слова, такі як Регіональне всеосяжне економічне партнерство або RCEP— Азійський торговельний пакт із 15 країн, членом якого є Китай.
Пекін, зі свого боку, захищав «Один пояс, один шлях» як вигідний для світової торгівлі та розвитку в країнах-партнерах, водночас обіцяючи покращити його впровадження.
На форумі 2019 року Сі пообіцяв запровадити «систему боргової стійкості» для проектів «Один пояс, один шлях» і сприяти дотриманню міжнародних стандартів у контрактах на інфраструктуру. Китайські чиновники також посилили контроль за ризиками і стали більш зговірливими щодо деяких збитків та перегляду умов боргу.
Відхід Європи від ініціативи «Один пояс, один шлях» почався ще до пандемії, оскільки великі держави континенту переоцінили свої відносини з Китаєм. З 2019 року офіційна політика ЄС щодо Китаю називає Пекін «системним суперником», а не просто комерційним партнером. Вже наступного року Торгова палата ЄС у Китаї заявила, що європейські компанії отримують лише «крихти зі столу» від ініціативи, оскільки більшість фінансування спрямовується через китайські державні організації.
Дипломатичні суперечки також не сприяли більш тісним торговим зв'язкам із Китаєм. У 2020 році китайські дипломати погрожували Чехії, чий тодішній президент був рішучим прихильником ініціативи, імпортувати менше піаніно, якщо чеський сенатор прилетить на Тайвань, самоврядний острів, який Пекін вважає своєю територією. Інцидент викликав хвилю критики в Китаї, що, у свою чергу, допомогло обрати нового президента, який є одним із найвідвертіших китайських яструбів у Європі.
Наступного року Китай на 80% скоротив імпорт із Литви після того, як балтійська країна дозволила Тайваню відкрити місцевий офіс під назвою, яка свідчить про те, що острів є незалежною державою. ЄС подав на Китай до суду у Світовій організації торгівлі та активізував зусилля щодо зменшення торговельної залежності від Пекіна.
Неоднозначна реакція Китаю на вторгнення Росії в Україну ще більше відштовхнула багатьох європейських чиновників, які почали більш тісно співпрацювати зі США, щоб приборкати глобальний вплив Пекіна, включно з ініціативою «Один пояс, один шлях».
На травневому саміті в Хірошімі розвинені демократії Великої сімки встановили партнерство для глобальної інфраструктури, у рамках якого лідери зобов’язалися залучити 600 мільярдів доларів інвестицій для країн, що розвиваються. ЄС зобов’язується мобілізувати приватні та державні інвестиції на понад половину цієї суми.