Під час передвиборчої кампанії 2020 року тодішній кандидат у президенти США Джо Байден говорив про «жорстку політику щодо Росії». Крім того, Байден заявив, що «президентство Дональда Трампа було подарунком для очільника Кремля Владіміра Путіна», пише Bloomberg.
Таке ставлення Байдена до РФ частково пояснювалося одержимістю його партії теорією про змову Трампа з Росією, згідною з якою, Москва допомогла Трампу отримати перемогу на виборах 2016 року. А приязне ставлення Трампа до Путіна ще більше підкріпило цей наратив демократів.
Тому деякі виборці цілком очікувано вважали, що Байден займе більш жорстку позицію щодо Путіна, ніж Трамп.
Але через одинадцять місяців президентства Байдена ця «жорсткіша позиція» все ще не з’явилася. На тлі чергової кризи у відносинах Росії та України, наприклад, Байден та його адміністрація лише пригрозили Путіну, що будуть руйнівні санкції, якщо Кремль вирішить почати вторгнення.
У той же час Байден запросив Путіна на саміт НАТО, щоб обговорити «занепокоєння РФ діями альянсу», який Кремль, ймовірно, прагне зруйнувати. Адміністрація Байдена також надіслала неоднозначні сигнали про те, чи повинна Україна надавати бойовикам на Донбасі «особливий політичний статус».
Іншим аспектом політики Байдена є те, що «рішучі заходи» проти Росії будуть діяти лише як наслідок вторгнення РФ в Україну. Це робить стягування російських військ на український кордон практично безкарним.
Байден досі не використав свої повноваження, передбачені Конгресом, щоб надіслати близько 200 мільйонів доларів військової допомоги Україні.
Адміністрація Байдена також відмовилася від застосування потужних санкцій проти газопроводу «Північний потік-2», який може позбавити Київ транзитних зборів.
Сполучені Штати натякали, що такі санкції будуть застосовані, якщо станеться вторгнення Кремля, але наразі у Росії є шлях до реалізації одного зі стратегічних пріоритетів Путіна. Відсутність активних дій привернула увагу президента України Володимира Зеленського. «Важливо, щоб санкції були застосовані до, а не після конфлікту», – сказав він журналістам цього тижня.
Підхід Байдена до Росії є частиною «шаблону». Для прикладу, можна побачити відсутність рішучої реакції на російську хакерську атаку проти американського нафтопроводу Colonial oil pipeline, що призвела до дефіциту палива в США. Байден попередив Путіна, що Вашингтон відреагує, якщо російські хакери знову проведуть кібератаку на критичну інфраструктуру, але нічого не зробив у відповідь на сам «злам» нафтопроводу.
Байден також показав слабкість перед Росією після виведення військ США з Афганістану. Спочатку США хотіли укласти антитерористичні угоди з країнами-сусідами Афганістану, такими як Узбекистан і Таджикистан. Але Росія доручила цим урядам відмовитися від дипломатичних консультацій із США, що змусило адміністрацію Байдена розширити «антитерористичну співпрацю» з Росією. Це фактично мовчазне визнання претензій Путіна на «панування над країнами», які колись входили до складу Радянського Союзу.
Аліна Полякова із Центру аналізу європейської політики розповіла, що багато її співрозмовників у Східній Європі шоковані тим, що Байден не зайняв більш жорстку позицію відносно Росії.
«Усе це демонструє, що велика частина критики на адресу Росії з боку демократів була лише через Трампа і не відображає реальної політики США», – зазначає Полякова.
Стратегічна криза в Україні стала політичною кризою для Демократичної партії США. Протягом чотирьох років президентства Трампа, демократи в США позиціювали себе як партію, що підтримує жорстку політику відносно Росії, на відміну від тодішнього президента, якого вони називали «лакеєм Путіна». Але після того, як Байден прийшов на посаду, його адміністрація відмовилася від запровадження потужних санкцій проти російського газопроводу «Північний потік-2», не покарала РФ за хакерські атаки проти критичної інфраструктури, а тепер намагається стримувати агресію Кремля проти України лише «погрозами». Це може викликати думку, що президентство Байдена фактично стало подарунком для Владіміра Путіна, резюмує видання.
ZN.UA пропонує читачам поміркувати над тим, про що домовилися і (не) домовилися американський, український та російський лідери, що чекає на Україну в середньостроковій перспективі й до чого варто готуватися вже зараз:
- Сергій Корсунський«Імперія Путіна готується завдати удару у відповідь: чого чекати Україні»;
- Олексій Їжак«Байден і Путін розійшлися по кутах. Чого чекати Україні»;
- Олег Шамшур«Ворог біля воріт: хто і як може зупинити Путіна»;
- Володимир Кравченко«Україна – епізод у серіалі, сценарій якого пишемо не ми?».