Втомленим від України потрібно просто її озброїти – The Atlantic Council

Західні політики, які вірять, що Мінські угоди будуть працювати, якщо Україна змінить свою Конституцію і виборче законодавство, не розуміють головного. Таким чином вони і Росія змушують Київ поступитися своєю безпекою після того, як гарантії Будапештського меморандуму були порушені.

Росія зухвало захопила Крим і окремі райони на Сході України в супереч взятим на себе зобов'язанням, згідно з документом, який був підписаний в 1994 році. Про це на сторінках Atlantic Council пише професор політології Університету Ньюарка Александр Мотиль.

Він підкреслює, що США і Великобританія теж не виконати свої зобов'язання за Будапештським меморандумом. Адже на практиці їхні обіцянки захистити українську територіальну цілісність виявилися порожніми.

"Санкції – це добре. Але їх навряд чи можна вважати адекватною відповіддю на російський імперіалізм", - пише експерт.

Порушення і невиконання Будапештського меморандуму визначає підхід України до Мінських угод. На думку автора, вони фактично легалізують російське вторгнення і постійне втручання в українські справи.

"Не важливо, чи внесуть українці зміни в конституцію чи ні, надаючи окупованому Донбасу автономію. Байдуже, будуть проведені чесні вибори на захоплених територіях чи ні. Все, що дійсно має значення, - це те, що угоди дозволять маріонеткам Росії залишитися на окупованій частині Донбасі, а Росія далі буде контролювати російсько-український кордон і постійно підриватиме українську безпеку, стабільність і суверенітет. Звісно ж, Україна не може погодитися на такий результат", - пише Мотиль.

Він додає, що одна справа для України жити в тіні Росії чи зважати її занепокоєння в питанні безпеки. Так було останні 25 років. Але стати заручником "імперіалістичної сили", яка постійно вторгається на територію своїх сусідів – це зовсім інше.

Автор додає, що провал Будапештського меморандуму означає, що сучасні міжнародні гарантії безпеки порожні. Тому для України головним пріоритетом лишається її власна безпека, яку ніхто не хоче і не буде гарантувати. І навіть якщо хтось і пообіцяє захистити її, Київ навряд чи повірить "новому Будапешту".

"Навіть якщо Путін підпише нові гарантії української безпеки власною кров'ю, Україна не повірить жодному його слову. Брехня стала нормою для президента Росії. Але Україна не може повірити словам Заходу також. Тривала байдужість США і Великобританії до української незалежності і безпеки не сприяє відчуттю впевненості, що цього разу Лондон в Вашингтон дійсно серйозно налаштовані", - вважає експерт.

Він переконаний, що надання Україні членства в НАТО також не змінить ситуацію. По-перше, тому що Києву навряд чи його запропонують найближчим часом. А по-друге, "Стаття 5" статуту Альянсу дуже розмита. Її перша частина звучить чітко: "Всі країни погоджуються, що збройна атака проти одного чи більше членів в Європі і Північній Америці буде розглядатися як атака проти всіх". Але друга частина статті вносить неясність, додаючи, що країни НАТО повинні відповісти на агресію союзника, "якщо це необхідно". На думку автора, така умова підриває першу частину "Статті 5", на якій тримається Альянс.

Таким чином, Мотиль пояснює, що Україна буде в безпеці лише в тому разі, якщо вона сама зможе гарантувати свою безпеку. І відколи у неї немає ядерної зброї, їй потрібні ефективні Збройні сили, які б могли захистити свою країну. Україна повинна мати можливість "не перемогти Росію, а стримати її від подальших імперіалістичних зазіхань" на українській землі.

І якщо Україна підтвердить, що вона в стані захиститися, тоді всі переговори і компроміси набудуть сенсу. Тоді Мінські угоди набувають нового значення і можуть спрацювати. Сильна і захищена Україна може навіть зберігати нейтралітет.

"Наслідки для Заходу від цього очевидні. Лише захищена Україна може стати гарантом успішних торговельних угод між Росією і Заходом. А захищеною може стати лише сильна у військовому сенсі Україна. Жодні угоди Заходу з Росією не будуть працювати, якщо обидві сторони не будуть брати до уваги українські інтереси в області безпеки", - йдеться в статті.

Мотиль зауважує, що Україна вже досягла значного прогресу у порівнянні з весною 2014 року, коли у неї було лише шість тисяч боєздатних солдатів, коли війська Путіна вторглися на українську територію. Хитке перемир'я, яке російські війська і проросійські терористи постійно порушують, - це все одно тактична перемога України. Попри поразки в кількох ключових битвах, українська армія виграє війну, тому що їй вдалося зупинити російські війська і 35 тисяч проросійських бойовиків.

Тепер, на думку експерта, Україні потрібно наростити сили, щоб мати можливість зупинити повномасштабне вторгнення Росії. Звісно, масштабна війна буде супроводжуватися жорстокою партизанською боротьбою в Україні, що спричинить великі російські втрати. Однак значно краще стримувати Росію, ніж затягти її в криваву трясовину.

А щоб стримати російську агресію, на думку автора, українцям потрібна можливість знищувати російські танки і відбивати повітряні атаки.

"Озброєння України, розбудова її армії до рівня здатності захистити себе і не становити загрози для Росії – це єдиний спосіб встановлення тривалого і міцного миру в регіоні. Чим швидше Захід вивчить цей урок, тим швидше Будапештський меморандум можна буде забути як поганий спогад, а Мінські угоди чи наступна мирна угода отримає шанс на реальне виконання", - пише політолог.

Раніше експерти Atlantic Council дійшли висновку, що Мінські угоди зайшли в глухий кут, але альтернативу тяжко уявити. Оптимістичну думку висловив експерт Андрес Аслунд, який помітив зміну в політиці Росії щодо Донбасу. Він переконаний, що управління війною проти України перейшло з адміністрації президента РФ в руки уряду, який намагається заморозити конфлікт.

На думку Аслунда, у Москви зараз є невеликий вибір: або віддати назад захоплену частину Донбасу Україні, або витрачати ресурси на підтримку недуже активного конфлікту. І перший варіант, на його думку, Росії підходить більше, оскільки так можна скоротити витрати, позбутися санкцій і дестабілізувати Україну.

Раніше видання The Economist писало, що Мінські угоди ведуть в нікуди. Політики в Києві зазначають, що Мінські угоди вкрай непопулярні в Україні. Порошенко розглядає можливість проведення референдуму про статус Донбасу. Якщо українці дадуть відповідь "ні", це може означати початок паузи для Мінських угод, а якщо рішення буде "так", тоді це може стати прикриттям для непопулярних заходів. Перший раунд голосувань щодо конституційних змін минулого року дав поштовх масовим протестам, в ході яких загинули чотири людини.

Видання Wall Street Journal писало, що Мінські угоди стали інструментом Заходу для зв'язування рук Україні. Президент України Петро Порошенко у відкритому листі попросив Захід "посилити тиск" на Москву, щоб здобути свободу для українки. ЄС в понеділок закликав Росію звільнити Савченко і нагадав про Мінські угоди. І того ж дня українські Збройні сили повідомили про 50 провокацій з боку проросійських бойовиків в Донбасі, які наважилися застосувати навіть артилерію, що, до речі, заборонено умовами Мінської угоди.

Як повідомляв DT.UA, перед зустріччю глав МЗС у нормандському форматі в Парижі, українська сторона ставить перед собою кілька цілей. План-максимум – гарантувати доступ ОБСЄ до всієї території Донбасу і домовитися про так званому "триступінчатому" її виході на українсько-російський кордон.