Підтримати
Розв’язана Росією війна проти України «розбудила» Німеччину, і може стати тим каталізатором, яки поверне ФРН позиції справжнього лідера об’єднаної Європи.
«Розпалювана Путіним війна розбудила країну, яка була як найкращим партнером Росії, так і її найлютішим ворогом. Війна може виявитися тим каталізатором, який перетворить Німеччину на сильнішого, сміливішого, рішучішого лідера об’єднаної Європи», - йдеться у матеріалі The Economist.
На думку авторів, Німеччина потребувала такого поштовху. Найсильніша економіка Європи, найстабільніша держава і, як люблять думати німці, найвідповідальніший громадянин, ця країна пізно усвідомила, як швидко змінюється світ навколо неї.
«Хмари збиралися довго. Але залежність Німеччини від дешевого російського палива, яку ретельно плекала Росія, була оголена війною в Україні. Німці не лише вразливі перед енергетичним шантажем Кремля, а й фінансують вторгнення Путіна», - наголошується у матеріалі.
Ця ситуація стала наслідком ще одного недоліку Німеччини: небажання ставити під сумнів райдужні припущення, засновані на її власній щасливій новій історії. Наприклад, припущення, що торгівля із Росією приборкає її войовничість. Через це уряд канцлерін Ангели Меркель лишався глухим до прохань союзників збільшити видатки на власну та європейську оборону.
Ухиляється Німеччина й від інших проблем: надмірної залежності економіки від Китаю, який є найбільшим постачальником сировини та ринком збуту, недостатніх інвестицій в інфраструктуру, повільної цифровізації послуг у державному та приватному секторах, браку кваліфікованих працівників на тлі стрімко старіння населення тощо.
«Хороша новина полягає в тому, що проблеми країни цілком переборні», - пише видання. Унікальність нинішньої ситуації ще й у високому суспільному запиті на кардинальні змін в економіці та безпеці.
Наприклад, на момент вторгнення Росії в Україну частка російського газу на німецькому газовому ринку сягала 55%. Та попри те, що вона скоротилася майже вдвічі, його запаси на зиму накопичуються нормальними темпами. Німеччина перезапускає законсервовані вугільні електростанції, інвестуватиме у відновлювані джерела енергії, планує продовжити строк експлуатації атомних станцій, які хотіли закрити та може скасувати заборону на видобуток сланцевого газу шляхом гідророзриву пласту.
За достатньої рішучості можна виправити й інші проблеми. Так, канцлер Олаф Шольц планує збільшити видатки на оборону на третину та, на зміну застарілому пацифістському табу, обіцяє збільшити постачання Україні важкого озброєння.
Його уряд почав ретельний перегляд відносин з Китаєм і незабаром має випустити стратегію національної безпеки. Примітно, що це перша спроба Німеччини сформулювати власні геостратегічні цілі.
Оцифрувати та озеленити промисловість буде складніше. Однак і лідери бізнесу, і уряд Шольца прагматично підходять до цього питання. Змінюють імміграційні правила, щоб залучити до країни більше кваліфікованих працівників. А міцні зв’язки у Європі стануть в нагоді, коли компанії шукатимуть способи зробити свої ланцюжки поставок міцнішими та надійнішими, – Німеччина стане привабливим місцем для інвестицій.
Німеччині варто продовжувати перебудову забюрократизованої армії, яка погано пристосована для захисту більш уразливих країн на периферії НАТО, та стати на чолі єдності ЄС перед новини викликами. Вкрай важливим буде і продовження перетворень, які потребуватимуть років праці, вважають автори.
«Найбільша небезпека полягає в тому, що цей момент буде втрачено, і Німеччина знову зануриться в обережність та застій. Україна стане першим випробуванням для Німеччини. Якщо Німеччина відмовиться від України, це буде трагедією як для німців, так і для українців. Це конфлікт за майбутнє континенту. Для Німеччини це також можливість повернути собі місце у серці Європи», - наголошується у матеріалі.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google