У Трампа була стратегія політики відносно Китаю, але він її не використовував — The Washington Post

У Джо Байдена залишилося мало часу для стабілізації відносин із Китаєм. Одним із найпоширеніших дорікань щодо підходу адміністрації президента США Дональда Трампа до Китаю було те, що вона не мала "жодної стратегії". Зараз, коли термін перебування Трампа на посаді завершується, чиновники його адміністрації повідомляють, що уряд США насправді мав план, який він намагався реалізувати. Принциповою проблемою було те, що сам президент Трамп не дотримувався прийнятої стратегії, пише The Washington Post.

Рада національної безпеки США нещодавно оприлюднила документ 2017 року під назвою „Стратегічні рамки США для Індо-Тихоокеанського регіону". Того ж року президент Трамп фактично підписав документ, який повинен був стати основою для дій уряду США з ряду питань, пов'язаних з Азією. Документ включав плани Сполучених Штатів кардинально підвищити свою присутність в Азії та розширити союзи, а також "зберегти стратегічну першість США в Індо-Тихоокеанському регіоні та сприяти ліберальному економічному порядку, одночасно заважаючи Китаю створювати нові, неліберальні сфери впливу".

Стратегія трималася в таємниці. То навіщо ж оприлюднювати документ зараз, за ​​кілька днів до переходу влади в США та на тлі багатьох кризових ситуацій в країні? Чиновники, які розробляли цю стратегію і вірили в неї, хотіли переконатись, що американці знають про її існування, а також сподіваються, що адміністрація нового президента Джо Байдена також використає корисні ідеї.

«Влада адміністрації Дональда Трампа добігає кінця. Ми хочемо, щоб світ отримав користь від розуміння того, що ми планували зробити на початку 2017 року, порівнявши це з тим, чого ми реально досягли. Ми досягли певного прогресу, але команді нового президента дійсно потрібно рухатися вперед, і їй, безумовно, доведеться вирішити багато проблем», - сказав один із високопоставлених представників адміністрації Трампа.

У 2017 році Рада нацбезпеки США керувала міжвідомчим процесом для написання стратегії під керівництвом тодішнього радника з національної безпеки Герберта Макмастера, але її головним автором був Метью Поттінгер, який згодом став заступником радника з національної безпеки. Насправді існує дві секретні стратегії, інша називається “Стратегічні рамки протидії економічній агресії Китаю".

Разом стратегії служили внутрішньою інструкцією для уряду США та частково входили до кількох доступних для громадськості документів, включаючи Стратегію національної безпеки, Стратегію національної оборони та звітів, що лежали в основі торговельної війни Трампа з Пекіном. Ця стратегія чітко сформулювала зростаючі проблеми, які провокувала агресивна поведінка китайського уряду, попереджаючи про те, що лідер Китаю Сі Цзіньпін веде свою країну в більш авторитарному напрямку, проводячи жорстку зовнішню політику. Урядовці обговорювали питання, які зараз є звичними, такі як протистояння зростанню впливу Китаю та необхідність зменшити залежність США від Китаю щодо стратегічно важливих ресурсів.

Що ж пішло не так? Перш за все, стратегію часто ігнорував або навіть підривав сам президент Дональд Трамп. Наприклад, офіційна стратегія передбачала посилення тиску на Північну Корею з метою "переконати режим Кім Чен Ина, що єдиним шляхом до його виживання є відмова від ядерної зброї". Натомість Трамп фактично домовився про усунення американських важелів впливу.

Стратегія передбачала посилення співпраці з регіональними союзниками з таких питань, як підтримка миру, гуманітарна допомога та охорона здоров'я в цілому. Але мантра Трампа "Америка насамперед" відштовхнула США від багатосторонньої співпраці. Стратегія рекомендувала посилити співпрацю з союзниками регіону Південно-Східної Азії, але Трамп фактично навіть не цікавився участю в регіональних самітах після 2017 року. Стратегія передбачала посилення оборонних відносин з Японією та Південною Кореєю, але Трамп лише погрожував, що виведе американські війська з країн, якщо вони не збільшать витрати на оборону. Загальноприйнята стратегія розглядала Сі Цзіньпіна як супротивника, тоді як Трамп розглядав його як «особистого друга».

Однак, все-таки, багато речей, які вимагала стратегія, вдалося реалізувати. Адміністрація Трампа справді створила умови для співпраці між США, Японією, Австралією та Індією. Адміністрація збільшила зусилля щодо боротьби з китайським шпигунством та впливовими операціями. Зрештою, демократичний Тайвань отримав більше допомоги. Але це не було заслугою Трампа.

Найбільшою перешкодою на шляху реалізації затвердженої стратегії було наполегливе прагнення Трампа посіяти розбрат в американському суспільному житті. Він зловживав питанням Китаю, щоб отримати політичні бали, коли балотувався на переобрання. Професор Австралійського національного університету Рорі Медкалф вважає, що його сміливе бачення зовнішньої політики США не врахувало глибину внутрішнього розколу та дисфункції, що перешкоджають здатності Америки просувати свої інтереси за кордоном.

Команда Байдена з питань співпраці з Азією, яку очолить колишній чиновник Державного департаменту Курт Кемпбелл, повинна визнати різницю між політикою Трампа щодо Китаю та між поглядами чиновників його адміністрації. Стратегія США відносно Китаю могла б бути досить перспективною, якби Трамп її дотримувався, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Команда експертів ВООЗ прибула до Китаю на пошуки джерела коронавірусу

Що робити зі зростанням Китаю -  є найбільшим геополітичним викликом, з яким зіштовхнуться усі західні демократії в 2021 році, при цьому, жодна з демократичних країн досі не має послідовної відповіді на це питання. До того ж, Китай став перешкодою на шляху до відновлення відносин Європи та США. Вплив Китаю стрімко зростає у всьому світі. За прогнозами, до 2028 року Пекін наздожене США як найбільшу економіку.