У Росії знову є цар через 100 років після більшовицького перевороту - WP

Сьогодні Росія відзначає дивне сторіччя. 7 листопада, 100 років тому, більшовики на чолі з Володимиром Леніним ліквідували слабкий перехідний уряд, який був встановлений після повалення царя Миколи ІІ.

Бурхливі події 1917 року швидко призвели до формування величезної тоталітарної держави, збудованої на кістках мільйонів репресованих, яка майже ціле століття кидала виклик гегемонії США на планеті під червоним прапором комунізму. Про це на сторінках Washington Post пише Ішаан Тарор.

"Через два десятиліття після листопада 1917 року революція зжерла не лише своїх дітей, а й засновників - чоловіків і жінок, які були мотивовані неймовірною пристрастю до знищення", - писала публіцист Енн Епплбаум у великому есе про більшовизм.

"Вона створила не прекрасну нову цивілізацію, а зле, нещасне і розчароване суспільство, яке змарнувало свої ресурси, збудувала огидні, нелюдські міста і встановила нову планку у звірствах і масових вбивствах", - додала вона.

З цих та інших причин правителі в Росії не збираються святкувати цей сейсмічний момент в історії. В часи СРСР 7 листопада було щорічним святом. Але російський президент Володимир Путін, чиє правління стало найдовшим з часів Йосипа Сталіна, не відзначив століття перевороту публічно. Натомість колишній агент КДБ відкрив минулого тижня пам'ятник жертвам Великого терору 1937-1938 років, під час якого сотні тисяч помилково обвинувачених "ворогів народу" були схоплені і страчені або відіслані в концтабори.

"Значення цього дня применшене. Пострадянська назва свята - День порозуміння та примирення - говорить про щось, що люди в новій демократичній Росії мали б зробити, але так і не зробили. Росія ніколи не розглядала найгірші сторінки свого радянського минулого і не пройшла через повне примирення з ним", - зауважив голова московського бюро Washington Post Девід Філіпов.

Путін говорить про комуністичне минуле неоднозначно.

"Коли ми подивимося на уроки столітньої давності, ми побачимо наскільки неоднозначними були результати, які булы негативні і позитивні наслідки тих подій. Ми повинні поставити питання: чи не було можливості розвиватися не через революцію, а еволюцію, без знищення державності і безжального руйнування долі мільйонів, а через поступовий покроковий прогрес?" - сказав Путін минулого місяця.

Не дивно чути подібні слова від настільки "могутнього і вкорінілого політика, якого низка ЗМІ прославляє як нового російського царя". Його неоднозначне ставлення до сьогоднішньої річниці відображає його політику, яка характеризується речами, забороненими принаймні на папері його радянськими попередниками: російським етнічним націоналізмом і тісними зв'язками з православною церквою. Втім, путінські репресії інакодумців і скорочення громадянських прав у Росії дуже нагадують практики не лише комуністичних попередників, а й царистського режиму, який засуджував людей за "божевільну жадобу до змін".

"Важлива політична позиція тут в тому, що якщо наратив комуністичної ери і радянські лідери від Леніна до Горбачова прославляли революційний прорив, Путін глибоко ворожий до будь-яких різких політичних зрушень. Він виразно антиреволюційний консерватор, глибоко стурбований будь-якими викликами знизу. Для Путіна будь-які прояви незалежного громадянського активізму і протест - це виклик для стабільності, а точніше стабільності його правління", - писала на сторінках New Yorker журналіст Маша Ліпман.

"Мета Путіна - підтримувати покірність деморалізованого російського суспільства, гарантувати, що російські еліти залишаться лояльними до нього. В цьому криється його неоднозначне ставлення до складних питань радянської історії і мовчанки про більшовицький переворот", - додала вона.

Раніше оглядач Radio Free Europe Radio Liberty Браян Вітмор писав, що президент Росії Володимир Путін боїться Леніначерез більшовицький переворот. Кремль парадоксально захоплюється СРСР і водночас ненавидить переворот, який його створив, оскільки боїться революцій і зміни влади.

Нагадаємо, що Володимир Путін неодноразово заявляв, що вважає розпад Радянського Союзу найбільшою геополітичною трагедією ХХ століття і драмою для всіх росіян.