Новий прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте використав свою першу промову в Римі, щоб пообіцяти, що його уряд буде "виступати за відритість до Росії, яка консолідувала свою міжнародну роль впродовж останніх років".
Конте очолює популістичну коаліцію, до якої увійшов "Рух п'яти зірок", налаштований проти істеблішменту, і права партія "Ліга", в програмі якої Росія зазначається не як "військова загроза" чи "ворог" для Європи, а як "потенційний партнер". Конте пообіцяв, що його адміністрація буде виступати "за перегляд санкцій", накладених ЄС проти Росії після анексії Криму і вторгнення в Україну.
За кілька годин до того Путін почув аналогічний меседж у Відні, куди він прибув з першим своїм закордонним візитом після чергового переобрання президентом РФ. Австрійський президент Александр Ван дер Беллен говорив, що "Росія - це Європа", заперечуючи, що на Заході ніхто їй не довіряє. Австрійський канцлер Себастьян Курц, який очолює коаліцію "Австрійської народної партії" і праворадикальної "Партії свободи", сказав на прес-конференції, що він вірить у можливість "поступово ослибити санкції". Лідер "Партії свободи" Хайнц-Крістіан Штрахе, який тепер ще й віце-канцлер Австрії, пішов ще далі, заявивши, що Європа повинна "покласти край цим санкціям і нормалізувати політичні і економічні відносини з Росією".
Видання нагадує, що відносини між ЄС і Росією сильно погіршилися після російскої анексії Криму, вторгнень в Україну і Сирію, а також після низки втручань у європейські вибори і спроби отруїти Скрипаля на британській території. Але Путін, вочевидь прагнучи збудувати мости, останнім часом почав посилати сигнали про бажання зблизитися з Європою. Росія, за його словами, "не прагне поділити ЄС", про що він заявив у Відні.
"Ми хочемо бачити об'єднаний і процвітаючий ЄС, тому що ЄС - наш найбільший торговельний і економічний партнер. Чим більше проблем в союзі, тим більше ризиків і невизначеності у нас", - сказав Путін.
Ці його слова здалися порожніми для багатьох європейських столиць. Але тільки не для Відня і Рима. Австрійська "Партія свободи" і італійська "Ліга", які тепер міноритарні партнери у урядах своїх країн, торік підписали "угоди про співпрацю" з путінською "Единой Россией", з якою вони розділяють віру в політику в дусі "нація понад усе", а також недовіру до міжнародних альянсів.
Лідер "Ліги" Маттео Сальвіні заперечує, що взяв гроші у Росії на фінансування виборчої кампанії, як це зробила Марін Ле Пен у Франції. Але італійський політик неодноразово говорив, як він захоплюється Путіним і минулого місяця заявив, що "хоче працювати над миром, а не війною". Австрійський націоналіст Штрахе окрім закликів скасувати санкції також активно критикував НАТО за розширення на Схід, стверджуючи, що "якраз не Росія останніми десятиліттями була агресором".
Зарано говорити, як цей спалах симпатій до Москви вплине на російсько-європейські відносини чи антиросійські санкції. Курц з усіх сил намагався запевнити партнерів по ЄС, що Австрія лояльна до Брюсселя, а не до Москви. Але Путін все одно лишився задоволений.
Видання New York Times писало, що Путін намагається отримати вигоду від європейського невдоволення Трампом. не важливо, що Путін до недавнього часу був фактично парією в Європі через його військове вторгнення в Україну, анексію Криму і військову кампанію в Сирії, за всі втручання у європейські вибори і спонсорування правих популістів на континенті, після отруєння політичного простору фейковими новинами і після замаху на екс-шпигуна і його доньку в Британії. Путін тепер виставляє себе як надійного друга і торговельного партнера Європи в той час, як адміністрація Трампа ставиться до найближчих союзників Америки як до стратегічних і економічних суперників.
Американське видання Los Angeles Times писало, що Путін не намагається навіть зміцнити Росію і добивається ослаблення усіх інших. Але у нього великі амбіції, але надто мало влади. Російська держава відстала через свою примітивну економіку і погані стандартами освіти і охорони здоров'я. Тому боротьбу доводиться вести брудними методами.