У Білорусі ні Лукашенко, ні протестувальники не збираються відступати —  The Economist

У Євросоюзі затвердили санкції проти Лукашенка та кількох наближених до нього чиновників. Білорусь все ще вимагає диктатора Олександра Лукашенка мирно відмовитися від влади. Однак, попри хоробрість протестувальників, 66-річний Лукашенко не виявляє жодних ознак того, що добровільно «залишить Білорусь у спокої», пише журнал The Economist.

І з поступовим наближенням зими, опозиційний рух в Білорусі може повільно втрачати свої варіанти боротьби з авторитарним режимом Лукашенка. Загальнонаціональний страйк, призначений лідеркою опозиції Світланою Тихановською майже ніяк не вплинув на «впертість автократа».

Багатьох студентів-протестувальників у Білорусі відрахували з університетів за «дисидентство».

Цього тижня понад 230 учасників акцій протесту було звинувачено в участі у "масових заворушеннях", що могло потягнути за собою ув'язнення на термін до трьох років.

Лукашенко закликав силовиків посилити напади на протестувальників.

Вже загинули щонайменше п’ять людей, ще десятки отримали поранення.

Нещодавно, в одному зі своїх виступів білоруський диктатор сказав, що протестувальникам, які відмовляються «слухатися поліцію», варто «повідривати руки».

"Ми не беремо полонених", - додав він.

Через кілька днів білоруські силовики здійснили декілька попереджувальних пострілів у повітря під час чергових демонстрацій. Протестувальники «зустріли саркастичними оплесками» попереджувальні постріли.

Запровадження все більш жорстоких заходів боротьби з протестами в Білорусі не означає, що опозиція збирається припинити свою боротьбу за повалення режиму Лукашенка.

Згідно з опитуванням британського аналітичного центру Chatham House, майже кожен п’ятий міський житель брав участь в акціях протесту, і близько 85% протестувальників готові продовжувати демонстрації до проведення нових виборів.

Тихановська закликає до нових протестів та страйків, щоб збільшити економічний тиск на авторитарний режим Лукашенка.

"Жодна зі сторін не має можливості рішуче змінити ситуацію на свою користь. Це війна на виснаження", - заявив політолог з Мінська Ігор Ілляш.

Так чи інакше, зараз важко зрозуміти, як життя в Білорусі може нормалізуватися. Ціле покоління білорусів фактично було політизовано протестами і шаленими спробами Лукашенка придушити «інакодумство».

Небезпека полягає ще й в тому, що як тільки протестувальники в Білорусі отримають значну перевагу, в ситуацію може втрутитися президент Росії Владімір Путін.

Російський лідер заявив, що Кремль готовий втрутитися в ситуацію в Білорусі, якщо протести «вийдуть з-під контролю», адже на його думку, саме Росія є найближчим білоруським союзником.

Наприкінці минулого місяця російські силовики звинуватили Захід у фінансуванні білоруської опозиції. Російське державне телебачення використовувало зображення широкомасштабних руйнувань внаслідок війни в Нагірному Карабаху між Вірменією та Азербайджаном у доповіді про "агресивних" протестувальників у Мінську. То ж це була технічна помилка або ж спроба схилити російську громадську думку на користь військового втручання в Білорусь? Відповідь знає лише Кремль, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Євросоюз вперше вніс Лукашенка в "чорний список"

Протести в Білорусі тривають вже понад два місяці. За цей час тисячі людей були затримані і побиті силовиками, як мінімум п'ять протестувальників загинули. Десятки безслідно зникли.

23 вересня білоруський диктатор церемонії "інавгурації" склав присягу "президента" Білорусі, яким він сам себе проголосив за допомогою підконтрольної Центральної виборчої комісії. Україна, США і Євросоюз відмовилися визнавати Лукашенко легітимним президентом Білорусі і ввели санкції проти чиновників його режиму.

Олександра Лукашенка привітали з перемогою лише лідери РФ, Китаю, Вірменії і Молдови.

За словами глави МЗС України Дмитра Кулеби, Київ «поставив на паузу» контакти з Мінськом.

Верховна Рада визнала вибори в Білорусі сфальсифікованими і підтримала введення санкцій відповідальних за це посадовців режиму Лукашенка.

Детальніше про ситуацію в Білорусі читайте в статті Андрія Паливоди «Ні війни, ні миру» в ZN. UA.