The Guardian пояснює, чому багато людей не довіряють вакцинам

Ще на самому початку пандемії коронавірусу стався справжній вибух дезінформації в медицині. Можна припустити, що це було цілком очікуване явище, оскільки людство опинилося на межі розгортання епічної кризи охорони здоров'я, а люди хочуть швидко отримати доступ до останніх новин про вакцини та всі інші події, пов’язані з COVID-19. Але велика кількість інформації може призвести до плутанини. Зокрема, серйозну небезпеку становить дезінформація, пише британська газета The Guardian.

Деякі проблеми дезінформації здаються дуже новими і нерозривно пов'язані з соціальними медіа, де фейкові новини можуть процвітати і поширюватися через відсутність редакційного контролю, пасивний підхід з боку технологічних компаній до обмеження обсягу сумнівних історій та легкість, з якою користувачі можуть поділитися ними. Але питання про те, як медичні новини переосмислюються або навіть змінюються, має набагато довшу історію.

У Британії дешеві журнали та щоденні газети масово розповсюджувалися вже наприкінці 19 століття. Як і сьогодні, медичні новини були «популярною темою» для публікацій. Це дозволило громадськості брати участь у поточних дискусіях щодо медицини та дізнаватися про свіжі нововведення в галузі охорони здоров’я. Журнали «напівмедичного» характеру, орієнтовані на загальну аудиторію, були створені для заспокоєння читачів, які просили поради щодо всього - від проблеми безсоння до випадіння волосся.

Лікарі, професіоналізм яких поступово підвищувався з розвитком медицини, все ще були стурбовані своїм соціальним статусом і намагалися пристосуватися до нових повноважень преси. Багато хто побоювався наслідків медичних знань в руках громадськості, включаючи можливість того, що пацієнти просто будуть самостійно діагностувати власні хвороби, а потім займатися самолікуванням без професійної консультації, що призведе до катастрофічних результатів.

"Усі спроби заглибити громадськість у медичні знання та владу помилкові і, швидше за все, зазнають невдачі", - проголошували в одному із випусків медичного видання "Lancet" у 1887 році. Лікарів, які писали для "непрофесійної" преси, застерігали від цього такі установи, як Королівський коледж лікарів, адже боялися, що ця професія буде займатися «рекламою» своїх послуг.

Ставлення громадськості до вакцинації також має давню історію і завжди було причиною для стурбованості лікарів. Підвищений опір примусовій вакцинації проти віспи протягом 1870-х та 1880-х років спричинив падіння довіри як до політичної, так і до медичної сфери. Найрадикальніші противники вакцин використовували демонстрації та публікації, щоб поширювати свою позицію. Як і сьогодні, «основні» засоби масової інформації вважалися ворогами, а ті, хто виступав проти вакцин, стверджували, що газети вводять людей в оману щодо безпеки процедури.

Пізніше антивакцинатори почали створювати власні журнали або газети, які поширювали їхню позицію. Їх редактори покладались на емоційний контент, заповнюючи сторінки повідомленнями про неохочих людей, яких примушували робити щеплення, зокрема про матерів, яких змушували вакцинувати своїх дітей та про жертв, яких "отруїли" вакциною.

На початку 20 століття представники медицини пом'якшили свою позицію щодо залучення громадськості до обговорення медичних питань. Лікарі дедалі частіше бачили цінність залучення людей та ролі засобів масової інформації у заохоченні до здійснення санітарно-гігієнічних заходів. Після Другої світової війни, із зростаючим впливом телебачення, а також мінливим медичним і культурним ландшафтом, який спричинив легалізацію абортів, зростаючий рух пацієнтів-активістів та першу трансплантацію серця у світі, ефективна взаємодія між медициною та ЗМІ стала більш актуальною. Асоціація медичних журналістів, заснована в 1967 році, продемонструвала посилену взаємодію між двома професіями.

Але відкрита участь громадськості у питаннях охорони здоров’я, яка обґрунтована науковим фактом, вимагає постійного удосконалення. Не завжди все йде правильно. Багато людей і досі не довіряють вакцинам та навіть медицині загалом.

Заголовки засобів масової інформації, які повідомляють про конкретну поточну подію медичного характеру, можуть призвести до того, що історія перетворюється на дезінформацію в соціальних мережах. Медичні журнали можуть також відігравати більш активну роль у протидії дезінформації, надаючи доступні зведення результатів досліджень, щоб люди без медичної освіти могли правильно осягнути суть.

Однак мова також йде про зміну характеру дискусій, які так часто стають поляризованими. Недовіра до вакцини є складним питанням. Але прості суперечки та дезінформація в соцмережах зазвичай не відображають довгу і важку історію вакцинації та медицини в цілому, а також того, чому деякі громади вагаються щодо отримання вакцин.

Лікарі ХІХ століття намагалися тримати межі між науковою журналістикою та ЗМІ, але не змогли запобігти попиту громадськості та журналістів на інформацію про здоров'я. Потік медичних знань найкраще працює тоді, коли вчені, журналісти та громадськість тісніше пов’язані та уважні одне до одного. Запобігання дезінформації є спільною проблемою, з якою потрібно боротися, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вакцина від COVID-19 стала джерелом політичної влади — The Washington Post

Нагадаємо, в країнах Європейського Союзу розпочалась масова вакцинація від COVID-19. Аналогічні кампанії минулого місяця також стартували у Великій Британії, Канаді, США, Росії та інших країнах. Однак у ВООЗ попереджали, що сама лише вакцинація не зможе зупинити пандемію - у боротьбі з коронавірусом потрібне «підкріплення».