The Guardian: ООН має силу покарати Путіна, ось як це можна зробити

Звернення президента Володимира Зеленського до Ради безпеки відбулося в критичний момент як для України, так і для ООН. Російська незаконна агресія і колективний провал 192 країн-учасниць зупинити її стали найбільшою кризою ООН з часів вторгнення в Ірак у 2003 році.

Організація може не пережити цю практичну, юридичну й моральну загрозу для свого авторитету, - пише The Guardian. Кремль розірвав усі принципи, встановлені статутом ООН від 1945 року, які повинні були підтримувати мир між суверенними країнами. Заклики Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша до негайного припинення боїв знову і знову були проігноровані. А гуманітарні закони війни були жорстоко знехтувані. І численні воєнні злочини в Бучі, Маріуполі й інших містах України доводять це.

ООН з’явився не випадково. Тож його прагнення й повноваження не можна вважати необов’язковими чи якимось чином другорядними. Після розпаду Ліги націй організація постала з руїн Другої світової війни. Спільна і невідкладна мотивація для цього була простою: «Більше ніколи». Через 77 років після того уряди й країни повинні пригадати про цей ключовий заклик.

На тлі гарячих розмов про те, що вторгнення в Україну може спровокувати Третю світову війну, статут ООН повернув собі актуальність. Його преамбула говорить: «Ми, народи ООН, сповнені рішучості врятувати наступні покоління від лиха війни, яка двічі за наше життя принесла людству невимовне горе, і підтвердити віру в основні права людини… і для цієї мети проявляти толерантність і жити в мирі один з одним як добрі сусіди, і об’єднати наші сили для підтримки міжнародного миру й безпеки». Не дивно, що режим Владіміра Путіна порушив зобов’язання, які на себе взяли його радянські попередники. Прикро, але і Китай, який разом з Росією і ще п’ятьма країнами має право вето в Раді безпеки, теж порушує статут ООН, в той час як інші країни, такі як Індія, просто нічого не роблять.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Майже дві третини українських дітей були змушені залишити свої домівки - ООН

ООН не мовчала щодо війни в Україні. На початку березня із 193 країн-учасниць Генеральної асамблеї 141 країна проголосувала за резолюцію, яка вимагає від Росії негайно припинити бойові дії. Лише КНДР, Еритрея, Сирія, Білорусь і сама Росія проголосували проти. І що ж сталося? Нічого. Чи були накладені штрафні санкції або вжиті заходи для примусу до виконання рішення? Ні. Через три тижні після того Генеральна асамблея переважною більшістю голосів підтримала ще одну резолюцію, наполягаючи на доступі агентств з допомоги та захисту цивільного населення та критикуючи Росію за створення «жахливої» гуманітарної ситуації. Якраз в цей час світ дізнався про те, що російські військові масово вбивали, ґвалтували й катували людей в Бучі. І знову Москва проігнорувала рішення ООН.

Рада безпеки ООН - єдиний орган, який має владу щось зробити, - вже довів свою неспроможність. У перші дні після початку вторгнення резолюція, яка засуджувала напад, була відкинута. Тому що Росія наклала вето. Китай, Індія і ОАЕ утрималися. Посол України тоді розлючено заявив: «Ваші слова коштують менше, ніж дірка в нью-йоркському бублику». Не здаючись, Зеленський закликав членів Ради безпеки зупинити геноцид і виключити Росію з організації, яка стала паралізованою й неефективною. Він запевнив, що Київ хоче провести прозоре міжнародне розслідування. Насправді Рада ООН з прав людини вже почала розслідування. Пізніше Велика Британія і США, які зараз головують в Раді безпеки, ініціювали виключення Росії з Ради з прав людини.

«Ми не можемо дозволити країні-учасниці порушувати кожен принцип, який цінуємо, зберегти членство. Російська участь в Раді з прав людини - це фарс», - сказала посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд.

Більшість об’єктивних спостерігачів погодиться з цими словами. Насправді їх можна застосувати до російської присутності в ООН загалом.

Скільки ще можна терпіти поведінку надзвичайно агресивного, неконтрольованого режиму-парії? І як зробити ООН більш ефективним? Ці фундаментальні питання нависли над самим майбутнім організації. Вони стосуються й інших країн-порушниць. Але Росія має ключове значення, зважаючи на її привілейоване становище після 1945 року. Якщо ООН хоче зберегти свої повноваження вартового міжнародного порядку на основі правил, якщо вона хоче бути здатною діяти рішуче, коли ці правила порушуються, і якщо вона прагне взагалі вижити, не перетворившись на сцену для широких політичних жестів, тоді організації дуже потрібні реформи.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WP: Україна повинна отримати місце Росії у Раді безпеки ООН

Це не нова ідея. Численні пропозиції впродовж багатьох років з’являлися й зникали. Здебільшого йшлося про розширення Ради безпеки, надавши постійний статус Японії, Бразилії, Індії, ПАР і Німеччині. Також були пропозиції скасувати право вето. Усі подібні ідеї передбачувано ґрунтувалися на національному суперництві та ревнивому бажанні зберегти існуючі права. При цьому, Британія та Франція найбільше винні у провалі таких пропозицій.

Все це не може продовжуватися далі, поки Україна горить. Розумним і реалістичним першим кроком було б провести в порядку винятку одне голосування без права вето щодо ситуації в Україні. Щоб Рада безпеки могла ухвалити рішення більшістю голосів, яке б Росія не заблокувала. Таку можливість могла б ратифікувати Генеральна асамблея за підтримки двох третин голосів. Путіну доведеться прислухатися до рішення. Якщо ж він відмовиться виконувати таку резолюцію, всі країни ООН повинні будуть схвалити заходи покарання, як це було з КНДР.

З часом Рада безпеки ООН може закріпити голосування більшістю голосів. Але в будь-якому разі Гутеррешу зараз потрібно закликати всіх країни підтримати проведення нової установчої конференції за прикладом тієї, яка відбулася в Сан-Франциско у 1944 році, щоб перезапустити ООН. Щоб організація відображала баланс сил і пріоритети, які існують в 21 столітті. Це критичний момент. Україні гостро потрібна допомога. ООН дуже потрібен новий старт, так само як і міжнародному порядку, який розпадається. Якщо ООН не зможе врятувати Україну від Путіна, як Ліга націй не змогла врятувати Ефіопію від Беніто Муссоліні, глобальні наслідки будуть такі ж катастрофічні, як і в 1930-х роках.

Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський під час виступу на Радбезі ООН, скликаному через звірства росіян в Бучі, заявив, що організація повинна самоусунутися, якщо там не можуть усунути Росію, як джерело війни. Зараз наша країна, нагадує він, потребує рішень від Радбезу для досягнення миру.