«Протягом останніх чотирьох років у нас були деякі проблеми в трансатлантичних відносинах», - говорить генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг, натякаючи на дипломатичний хаос років Дональда Трампа в США.
«Але зараз у нас є унікальна можливість відкрити нову главу у відносинах між Північною Америкою та Європою», - додає Столтенберг. Але чи приймуть це всі союзники НАТО?
14 червня лідери всіх країн НАТО зберуться на зустріч у Брюсселі, яка пройде у проміжку між самітом G7 у Великій Британії та самітом ЄС. Вони обговорять майбутнє альянсу. Настрій має бути світлішим, ніж на минулих зустрічах, коли Трамп погрожував вийти з альянсу. Але проблеми, які має вирішити НАТО, не зникли з приходом Джо Байдена на посаду президента США, пише The Economist.
Росія стягувала війська до кордону України, Білорусь примусово посадила європейський авіалайнер та арештувала дисидента, тоді як Америка оголосила про виведення своїх військ з Афганістану.
Сенс саміту полягає в переорієнтації альянсу на більш фундаментальні шляхи. Стратегічна концепція НАТО - документ, в якому викладається мета існування альянсу, востаннє оновлювався більше десяти років тому, у той час, коли Росія вважалася потенційним партнером, а про Китай майже і не згадувалося. У Брюсселі лідери, ймовірно, доручать Столтенбергу створити нову версію документа - процес, який може зайняти близько року. Це відображатиме розширення можливостей НАТО, охоплюючи нові виклики, такі як кліматичні зміни, технологічні загрози та зростання Китаю.
Гра вже змінюється. Столтенберг вказує на зростання європейських видатків на оборону. Альянс також переосмислює основи військової сили, готує нову стратегію щодо штучного інтелекту і політики в галузі кіберзахисту.
За словами Столтенберга, одним із мотивів для цього технологічного омолодження НАТО є страх, що Китай – «країна, яка не поділяє цінностей альянсу», просувається вперед у таких ключових сферах, як штучний інтелект.
«Незрозуміло, чи ми будемо мати технологічні переваги», - додає генсекретар. Обговорення питання Китаю є ключовим моментом, вважає письменник Тім Сейл, адже між Пекіном та альянсом існує фундаментальний розрив.
Проте найбільше питання - це те, чи дійсно трансатлантичний розрив за часів Трампа був лише короткостроковим. Байден дає правильні сигнали, тепло відгукуючись про НАТО. Його восьмиденна поїздка до Європи завершиться самітом з президентом Росії Володимиром Путіним у Женеві 16 червня. Теоретично, це дозволяє Байдену сформувати спільний фронт із союзниками перед тим, як зустрітися з Путіним.
Однак Байден не може заспокоїти всіх своїх союзників відразу. Для прикладу можна взяти ситуацію щодо «Північного потоку-2». Газопровід посилить європейську залежність від Путіна. Адміністрація Байдена виступила проти проекту, але 19 травня заявила, що скасує деякі санкції. Це порадувало німецький уряд, однак насторожило тих, хто виступає за жорсткіший підхід до Росії.
«Настрій у всій Центральній Європі погіршується після прийняття рішення про газопровід. Це відчуття - зрада», - зазначає експерт варшавського офісу Німецького фонду Маршалла Міхал Барановський.
Крім того, ландшафт європейської оборони за останні роки безповоротно змінився. Шок від обрання Трампа та виходу Британії з ЄС спричинив сплеск активності блоку - від оборонних проектів до спільного фонду для оборонної промисловості.
Багато європейських чиновників, пам'ятаючи про радикальний поворот в американській Республіканській партії та перспективу популістських наступників Байдена, прагнуть, щоб такі схеми зберігали імпульс, який вони набули за роки Трампа.
На практиці елемент розбіжностей неминучий. У відповідь на заклики Столтенберга щодо збільшення обсягу спільного фінансування НАТО, міністр оборони Франції Флоренс Парлі заявила, що усі ці гроші насправді не підуть на збільшення національних бюджетів та європейських оборонних зусиль.
Більше того, європейські чиновники знають, що всім американським президентам, включаючи Байдена, є над чим турбуватися. Військова присутність Америки в Європі залишається значною, але її новітня зброя останнім часом, як правило, відправляється спочатку до Тихого океану. Перші закордонні поїздки державного секретаря Америки Ентоні Блінкена та міністра оборони Ллойда Остіна були спрямовані до Азії.
«У Вашингтоні існує значний скептицизм щодо того, що розділена, зацікавлена у власних інтересах Європа коли-небудь надасть значну підтримку американським зусиллям проти Китаю», - стверджує Джеремі Шапіро з Європейської ради з міжнародних відносин.
Попри це, геополітика Європи та Азії неминуче переплітається, не в останню чергу тому, що американська національна оборонна стратегія у 2018 році прямо відкинула вимогу щодо можливості країни вести дві війни одночасно.
«Нам терміново потрібен європейський НАТО, який зможе самостійно впоратись із більшістю проблем у своєму регіоні, щоб у випадку загострення ситуації з Китаєм, Сполучені Штати могли зосередити увагу на Пекіні, не ставлячи під сумнів стабільність Європи», - каже колишній американський чиновник Весс Мітчелл.
Після завершення ери Трампа, НАТО не можна розслаблятися, резюмує видання.
Байден має намір обговорити з Путіним хакерську атаку з боку Росії на американську компанію Colonial Pipelinе, яка сталася на початку травня. Також повідомлялося про те, що під час зустрічі сторони можуть підняти питання безпеки і контролю над озброєннями, порушення прав людини та інші.
Саміт в Женеві все-таки відкриває деякі можливості для двостороннього співробітництва, і Путін може спробувати цим скористатися, домагаючись поступок від Байдена, пише WSJ. Заручитися підтримкою Білого дому напередодні саміту хоче і ЄС - Брюссель направив Вашингтону проект спільної заяви про протидію Росії та Китаю. Саміт ЄС-США відбудеться 15 червня.
Відзначимо, 7 червня відбулася телефонна розмова президентів США і України. Байден запевнив про повну підтримку з боку США суверенітету і територіальної цілісності України і запросив Зеленського відвідати Вашингтон в липні.
Детальніше про те, що турбує після розмови Зеленського і Байдена? Читайте в матеріалі Тетяни Силіної "Байден і Даннінг-Крюгер на Банковій"