Financial Times: саміт G7 — останній шанс Заходу зберегти глобальне лідерство

Міжнародні саміти вже давно стали традицією. Вони тягнуть за собою безліч інсценізованих фотографій та непрочитаних комюніке. Але зустріч G7 у Великій Британії наприкінці цього тижня може стати рідкісною подією, яка насправді має значення як для окремих країн, що беруть участь у саміті, так і для західного альянсу та всього світу загалом, пише Financial Times.

Для британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона, який приймає саміт, це шанс «удосконалити свою репутацію» і продемонструвати, що він може керувати важливою міжнародною зустріччю. Джонсону також потрібно показати, що «Глобальна Британія» - це більше, ніж просто гасло.

Для лідера США Джо Байдена під час першої закордонної поїздки на посаді президента це можливість продемонструвати, що «Америка повернулася». Байден чітко дав зрозуміти, що має намір об'єднати світові демократії, виступаючи проти агресії Росії та Китаю.

Президент США проведе двосторонню зустріч із Джонсоном, після чого відвідає три зустрічі на вищому рівні з демократичними союзниками - спочатку G7, потім НАТО, а потім саміт ЄС-США - перед тим, як перейти до переговорів із російським президентом Володимиром Путіним у Женеві. Він прагне передати єдине послання від Америки та її демократичних союзників Москві.

Саміт G7 також надішле «непряме» повідомлення Китаю. Пекін упевнений, що Захід знаходиться в невблаганному занепаді. Успішний саміт G7 може стимулювати думку про те, що Захід може забезпечити глобальне лідерство в союзі з іншими демократичними країнами в Азії та в решті світі.

Саме ідентичність G7 як клубу демократій надає йому відновленого значення в епоху зростання напруженості між Китаєм та Заходом. Основні сім країн - США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Японія та Канада - вперше зустрілися в 1970-х. Наприкінці холодної війни Росію запросили приєднатися до групи, перетворивши клуб на G8. Але Москву виключили з «клубу» після анексії Криму в 2014 році.

Потужним викликом актуальності G7 є зменшення частки світової економіки, представленої країнами-членами клубу.

За словами Ренати Дван з британського аналітичного центру Chatham House, у 70-х роках країни G7 становили близько 80 відсотків світового валового внутрішнього продукту. Зараз це приблизно 40 відсотків.

Коли в 2008 році глобальна фінансова криза вдарила світ, для порятунку світової економіки була потрібна більша група країн, ніж G7. Щоб вирішити цю надзвичайну ситуацію, адміністрація США тоді скликала перший в історії саміт G20, який включав G7, а також зростаючі економічні сили, такі як Бразилія, Індія і Китай.

Успіх «Великої двадцятки» в організації міжнародних дій з метою запобігання глобальній депресії, ймовірно, підтвердив, що момент G7 минув. Були навіть припущення, що група, можливо, більше ніколи не буде проводити спільні зустрічі. Колишній президент США Дональд Трамп висміював цю групу як застарілу. Оновлена ​​рішучість адміністрації Байдена виступити проти Москви та Пекіна відкрила G7 нову актуальність.

Але той факт, що G7 вже не представляє більшу частину світової економіки, залишається проблемою. Для компенсації цього, група запросила на саміт чотирьох «гостей»: Австралію, Індію, Південну Африку та Південну Корею. Той факт, що троє з цих «гостей» є азіатськими країнами, підкреслює роль групи у протидії агресії Пекіна.

Тим не менше, кілька основних питань, що входять до порядку денного саміту G7 - пандемія, кліматичні зміни та торгівля - зрештою вимагають співпраці Китаю. Це глобальні проблеми, які неможливо вирішити без участі найбільш густонаселеної нації та другої за величиною економіки в світі.

Підхід G7 до цієї дилеми, ймовірно, полягає в спробі надати практичну та моральну перевагу, яка створює імпульс для глобальної угоди. Прикладом є нещодавно досягнуті домовленості щодо мінімальної ставки корпоративного податку, яка повинна бути підписана на засіданні G7 цього тижня.

Ключовим питанням у Корнуолі буде те, чи зможе G7 знайти інші практичні ініціативи, які виходять за межі гучних гасел щодо вакцинації світу, досягнення нульового рівня викидів та «вільної і чесної торгівлі».

Що стосується COVID-19, очевидним кроком буде різке збільшення фінансування ініціативи Covax. США та Велика Британія також опинилися під тиском, який вимагає від них «подарувати» більше вакцин країнам, що розвиваються. У внутрішньополітичному плані це може бути важко. Але якщо G7 ухилиться від проблеми, Китай має хороші можливості стати двигуном глобальної вакцинації.

Оскільки Китай зараз є найбільшим у світі джерелом викиду парникових газів, G7 не зможе самостійно організовувати кліматичну політику.

Але група може стимулювати глобальний порядок денний напередодні кліматичного саміту COP26 у листопаді, домовившись про деякі спільні ініціативи, наприклад, скасування субсидій для вугільної галузі.

Пандемія створює надзвичайно складний фон для саміту G7. Але глобальна криза також дає унікальний шанс проявити лідерство. G7 варто скористатися нагодою - можливо, подібний шанс закріпити глобальне лідерство не з’явиться знову, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зіткнення Заходу з Китаєм не уникнути — The Guardian

Як повідомлялося, лідери Європейського Союзу проведуть «вживу» саміт в Брюсселі 25 травня, щоб обговорити кризу з коронавірусу, боротьбу зі зміною клімату та напруженість у відносинах з Росією.

Саміт G7 пройде з 11 по 13 червня в курортному містечку Карбіс-Бей на Атлантичному узбережжі півострова Корнуолл. У ньому візьмуть участь лідери неформального об'єднання найбільш економічно розвинених країн світу, а також глава Євроради Шарль Мішель, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і спеціально запрошені в цьому році керівники Австралії, Індії та Південної Кореї.