Росія використовує мінські угоди, щоб посіяти хаос, а не досягнути миру — The Economist 

Ніщо так не активізує розум, як 130 тисяч військових, що готуються до потенційного вторгнення. Протягом багатьох років відносини між Росією та Заходом погіршувалися, але російські війська, зібрані на кордоні України, викликали справжній «шквал дипломатії», пише The Economist.

Президент Франції Еммануель Макрон здійснив візити до Москви та Києва, намагаючись запобігти потенційній війні. Після цього дипломатичні візити продовжили міністри закордонних справ і оборони Британії. Наступного тижня черга дійде до канцлера Німеччини Олафа Шольца.

Захід зіштовхнувся з двома напрямками російських вимог. Один із них — переробити архітектуру безпеки Європи, обмеживши вплив НАТО на Сході. Інший – зафіксувати Україну в російській орбіті. З двох напрямків, питання України є найбільш терміновим.

Небезпека полягає в тому, що, намагаючись уникнути вторгнення, Захід обтяжує Україну угодою, яка призведе до внутрішнього хаосу або навіть спровокує громадянську ворожнечу.

Точкою опори є Донбас, де бойовики ведуть війну з українськими силами з 2014 року. Угода «Мінськ-ІІ», підписана в 2015 році, повинна була гарантувати припинення вогню, але більша частина домовленостей ніколи не була реалізована.

Президент Росії Владімір Путін хоче, щоб Захід змусив український уряд «підкоритися». Макрон і Шольц, яких підтримує адміністрація президента США Джо Байдена, розглядають мінські угоди як інструмент вирішення конфлікту.

Українці відчувають пастку і мають право хвилюватися. Мінські домовленості — це не стільки договір, скільки ескіз, написаний на зворотному боці конверта. Угода стосується переважно припинення вогню, ухиляючись від важких запитань про те, що буде в майбутньому. У договорі оголошується, що регіони сходу України мають «особливий» статус, без конкретного визначення цього поняття.

В домовленостях сказано, що вибори будуть, але не уточняється, хто може балотуватися та голосувати. Невизначені «представники» допоможуть написати нову конституцію. Яка сторона повинна робити це і коли?

Невизначеність влаштовувала Путіна, який весь час розглядав мінські угоди як інструмент для маніпулювання Україною. Під «особливим статусом» іноді розуміють те, що Донбас повинен мати право вето щодо зовнішньої політики, включаючи питання вступу в НАТО.

Путіну потрібні вибори, що виключають лідерів, які «симпатизують» уряду в Києві. Він видав сотні тисяч російських паспортів і контролює близько 40 тисяч місцевих військовослужбовців. РФ хоче «допомогти» написати нову конституцію. Його версія мінських угод – це троянський кінь, який або поставить Україну під контроль Росії, або розпалить хаос.

З усіх цих причин багато українців вважають мінські угоди абсолютно неприйнятними. Але сама нечіткість домовленостей відкриває простір для дипломатичного маневру, яким український президент Володимир Зеленський міг би скористатися.

Бачення Путіна – це лише одна з багатьох можливих інтерпретацій мінських угод. Переговори за участю Франції, Німеччини, України та Росії могли б доповнити угоду, щоб обмежити «особливий статус Донбасу» та забезпечити справедливі вибори. Західні держави могли б підтримати Україну політично, економічно та дипломатично.

Чи погодився б на це Путін? Можливо, ні. У будь-якому випадку Захід не повинен нав’язувати Україні угоду. Це призвело б до підриву суверенітету України та дестабілізації всієї країни з непередбачуваними наслідками, які, своєю чергою, можуть зіграти і проти Європейського Союзу.

Путін також повинен зважити всі шанси. Переговори про ситуацію навколо України, а потім додаткові переговори з НАТО, для прикладу, щодо контролю над озброєннями, могли б послабити напруженість і дати очільнику Кремля те, що він хоче.

Путін міг би сказати росіянам, що він «державний діяч, який уникнув тиску Заходу». І навпаки, відмова від діалогу не залишить йому жодного інструменту, окрім непередбачуваної, тривалої і згубної війни. Путін змушує людей здогадуватися, чого він насправді хоче. Дипломатичні переговори – найкращий і найбезпечніший спосіб дізнатися про наміри РФ, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Reuters дізналося, що Путін говорив Макрону про Україну, Євромайдан та Зеленського

7 лютого президенти Росії та Франції Владімір Путін та Еммануель Макрон провели зустріч у Москві, на якій обговорювалося питання європейської безпеки, що включало ситуацію, пов'язану з Україною. 

Зустріч президентів тривала понад п'ять годин. У ході переговорів сторони обговорили українське питання та безпеку у Європі. Макрон зазначив, що лише дипломатичний шлях є прийнятним у вирішенні "української кризи". Путін вкотре використав кремлівські наративи, наполягаючи на виконанні Україною мінських угод у російському трактуванні.

Про те, чи має французький президент якісь нові ідеї окрім виконання "Мінська", читайте в статті Олега Шамшура "Що Макрон привіз Україні від Путіна". 

Чому виконання політичної частини мінських домовленостей зруйнує Україну читайте у статті Тетяни Силіної "Трупна отрута "Мінська": три способи уникнути страти України, яку задумав Путін".