Путін не дозволяє росіянам помітити кошмарну реальність в Росії - NYT

Російські хакери останнім часом були темою заголовків газет в США і Європі, але мало хто з росіян помітив чи переймається цим. Навряд чи Росія в міжнародній пресі і 3 в очах її мешканцім можуть бути ще більше різними.

Про це на сторінках New York Times пише редактор російської газети "Ведомости" Максим Трудолюбов.

Він звертає увагу на те, в очах світу президент Володимир Путін - це той, хто руйнує баланс сил в Європі після Холодної війни, витісняє США з Близького Сходу і спонсорує націоналістичних демагогів на Заході. Він вплинув на результат американських виборів і не виключено, що зробить те ж саме в 2017 році у Німеччині, Нідерандах і Франції. Принаймні такі можливості Путіна випливають з публіканцій західної преси. Але в самій Росії мало що з цього притаманне внутрішньому образу президента.

Більшість новин в російських ЗМІ, підконтрольних владі, стосуються не Росії, а подій в світі. І коли глядчам і читачам пропонують інформацію про Володимира Путіна на тлі репортажів з Алеппо і Токіо, його сприймають як якесь іноземне явище, які ніякого відношення до росіян і їхнього життя не має.

Автор пише, що насправді ж ситуація страшна. Найсвіжіший кошмарний випадок стався в сибірському місті Іркутськ, де 71 людина померла через отруєння настоянкою глоду. На упаковці було вказано, що рідину не можна пити, тому що вона містить метил, а не етил. Але алкоголіки все одно пили настоянку. Проблема в тому, що вона коштує один долар в той час, як найдешевша пляшка горілки - 3 долари. Алкоголіки на дні ланцюга доходів не можуть собі її дозволити навіть "паленку" за 1,6 долара. Російський дослідних центр федерального і регіонального ринків алкоголю оцінює, що таких "споживачів" у Росії 10-12 мільйонів.

Новини про отруєння і проблему, яка за ними стоїть, могли б отримати більше ефірного часу на телебаченні і викликати серйозне громадське обговорення. Але замість них телеканали показують війну в Сирії, наплив біженців у Європі чи вибори у Франції.

"Якби внутрішні проблеми були в центрі уваги суспільства, люди б зіштовхнулися з реальністю не лише жебраків і п'яниць. Вони б дізналися про дітей, які помирають у дитбудинках через недофінансування", - пише російський журналіст, нагадуючи, що минулого серпня в Іркутську дійсно троє вихованців державного дитбудинку померли від дизентирії через відсутність коштів на належне лікування.

Тим часом, доходи росіян скорочуються, бідність зростає. Економічний спад 2014 року вдарив по найменш захищеним росіянам. З 2013 до 2016 року кількість людей, які живуть за межею бідності офіційно зросла з 15,5 мільйонів до 21,4 мільйонів людей. При цьому, урядовці проводять лінію на щомісячному доході в розмірі 160 доларів. Якби вони послуговувался європейською моделлю, яка вважає бідними усіх, чиї доходи нижчі за 60% середньої зарплати, то показник був би значно вищим. Все це - огидна зворотна сторона тієї непередбачуваної сили, яку світ бачить за екранах телевізорів. Списати все на дорогі військові авантюри Москви останніх років дуже привабливо. Але, на думку автора, все може виявитися не так.

"Анексія Криму і подальші агресивні кроки Москви були не лише відповіддю на конкретну подію, а саме прозахідну революцію в Україні. Вони можуть виявитися логічними наслідками рішення Кремля скерувати Росію на той шлях, на якому вона зараз", - йдеться в статті.

За російською рецесією, яка повільно переросла в стагнацію, стоїть падіння цін на нафту, а також деякі довгострокові фактори, такі яз зростання втручання держави в економіку і погіршення бізнес-клімату. Занепад російської економіки почався ще до вторгнення в Україну чи Сирію. Навіть попри зростання цін на нафту до 50 доларів за барель російський Мінфін не бачить можливості зростання економіки більше ніж на 1,5% аж до 2030 року. І це рукотворна ситуація, а не важка доля. Володимир Путін за роки свого президенства зробив своїм пріоритетом контроль над ключовими економічними активами і соціальним порядком.

Економічне підгрунтя для нинішньої зовнішньої політики Росії не краще, ніж було 100 років тому перед Жовтневим повстанням.Все багатство сьогодні, як і тоді, було зосереджене в руках невеликого кола людей. Однак нинішня ситуація відрізняється тим, що новий цар зробив себе популярним.

Відчуття небезпеки в суспільстві поширюється. І усвідомлення того, що Росія з її націоналізованою економікою і старіючим населенням тепер не здатна змагатися на рівних в економічному і політичному вимірі з іншими великими державами, можливо, призвело до того, що Кремль вважає беззастережне застосування сили єдиним способом демонструвати свою "велич".

Раніше видання New York Times писало, що популярність Путіна не залежить від економіки Росії. Завдяки дедалі більшому контролю уряду над інформацією, Путін переписав соціальний контракт в Росії. Тривалий час він базувався на економічному зростанні, але тепер опирається на геополітичний статус.

Раніше видання The Economist в статті "Ліга націоналістів" писало, про те, чому радикали стають популярними. В багатих країнах песимізм відіграє важливу роль. А сповільнення економічного зростання зменшує і підтримку глобалізації. Нерівність також шкодить. У освічених людей справи йдуть добре, але робітничий клас часто страждає. Трамп зміг схилити на свій бік білих роботяг в США. А одним з головним аргументів для Brexit і посилення популярності Ле Пен стало переконання, що "колись було краще".