Пошуки власника селітри, яка стала причиною жахливого вибуху у Бейруті, привели в Україну — розслідування

Через рік після вибуху аміачної селітри у порту Бейрута — одного з найбільших безядерних вибухів в історії, в результаті якого загинуло понад 200 людей, а понад 300 000 було переміщено — все ще не було зрозуміло хто ж був власником речовини. Проте у опублікованому розслідуванні журналістського Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) автори приходять до висновку, що докази ведуть в Україну.

Одразу після вибуху журналісти почали шукати звідки та ким цей вантаж перевозився. Виявилося, що зареєстрована у Лондоні компанія, яка не демонструвала ніякої активності, під назвою Savaro Ltd, у 2013 році зафрахтувала вантаж вагою 2750 тонн, який мав би пливти з Грузії на завод вибухових речовин у Мозамбіку.

Натомість судно, що перевозило його, MV Rhosus, було затримано в Бейруті через несплачені борги та технічні дефекти. Вантаж перебував на складі до 4 серпня 2020 року, коли він вибухнув.

Але з'ясувати, кому належить Savaro Ltd, виявилося непростим завданням. Справжні акціонери компанії ховаються за офшорними номінальними директорами та акціонерами.

Вивчивши документи, журналісти дійшли висновку, що компанія Savaro Ltd була частиною більшої бізнес-мережі з центром у Дніпрі, яка торгувала аміачною селітрою, що може бути використана у виробництві вибухових речовин.  Український бізнесмен Володимир Вербонол, який володів однойменною компанією у місті Дніпро, одразу потрапив у поле зору. Але заперечуючи, що він мав якесь відношення до вантажу з Бейруту, він майже уникнув подальшого розслідування.

Географія цієї бізнес-структури охоплює також Англію, Шотландію, Карибський регіон, США і південну частину Тихого океану, випливає з розслідування.

Настільки заплутана структура свідчить про складні методи, які використовуються в міжнародних перевезеннях, і, на думку експертів, часто пов’язані з прагненням уникнути відповідальності або сприяти сумнівним діловим практикам, наголошують в OCCRP.

Вибух у порту Бейрута 4 серпня 2020 року називають одним із найбільших неядерних вибухів в історії. Загинули понад 200 людей, понад 300 тисяч залишилися без даху. Більшість ліванців вважає причиною катастрофи корумпованість влади і недбалість чиновників. Вибухонебезпечний матеріал тривалий час зберігався в порту без належних заходів безпеки.

Минулого місяця адвокати подали позов проти компанії Savaro Ltd в суд в Лондоні. Вони виступають, серед іншого, від імені сімей загиблих. Захисники вказують, що власники вантажу мають понести частину відповідальності за трагедію, оскільки з їхнього боку не було вжито належних заходів для вилучення небезпечних матеріалів.

У заяві, адресованій журналістам, згадані в їхньому розслідуванні українські структури заперечують причетність до партії вантажу, який перевозило судно Rhosus. Британський адвокат Savaro Річард Слейд на прохання про коментар не відповів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Після вибухів у Бейруті минув рік, але криза в Лівані лише загострюється — The Economist 

4 серпня в столиці Лівану Бейрута прогриміли два потужні вибухи. Джерелом вибухів став велика пожежа на складі петард, розташованому біля порту в Бейруті. Пізніше міністр охорони здоров'я Лівану Хамад Хасан повідомив, що в порту Бейрута вибухнуло судно, навантажене піротехнікою.

В результаті вибуху загинули 220 осіб (з них 1 громадянин України), 110 осіб вважаються зниклими безвісти, понад 6 тис. осіб постраждали, близько 300 тис. людей залишилися без даху над головою.

Вибуховою хвилею в радіусі 10 км зруйновано і пошкоджено понад 80 тис. будівель, 12 медичних центрів, 3 госпіталі, продовольчі склади, будинки і автомобілі.

За оцінками Організації Об'єднаних Націй, в зв'язку з вибухом в Бейруті більше половини населення Лівану ризикує зіткнутися з продовольчою кризою. В результаті вибуху був зруйнований основний пункт, через який Ліван проводив імпорт продовольства.

Детальніше про те, як переживає цей глибокий шок ліванське суспільство, читайте в статті дружини посла України в Лівані, письменниці, антрополога Марини Гримич "Бейрутський кратер".