Давос. Популісти перемогли в Британії і США завдяки підтримці частини істеблішменту - експерт

Глобальний підйом політиків-популістів супроводжується тезою, що "справжні люди" борються проти "істеблішменту". Але це не означає, що всі, хто критикує владу - популісти.

Про це на Всесвітьому економічному форумі в Давосі сказав професор політології Прінстонського університету Ян-Вернер Мюллер.

Він зауважив, що сьогодні протестні партії змішалися з популістами і радикалами. Однак існує одна фундаментальна відмінність. Справжні популісти достатньо зухвалі, щоб визначати самостійно, хто "народ", а хто ні. Саме тому, на думку Мюллера Марін Ле Пен у Франції, Дональд Трамп у США і Найджел Фарадж у Великобританії - популісти, а, приміром, грецька партія SIRIZA, попри свою погану економічну і соціальну політку, все ж протестна партія.

На думку політолога, попри свою боротьбу проти "істеблішменту", популісти змогли здобути перемогу у Великобританії і США тільки завдяки підтримці представників цього ж таки істеблішменту і представників основних політичних сил. Приміром, якби чинні конгресмени від Республіканської партії не оголосили публічно про свою підтримку Дональда Трампа, на думку Мюллера, він би навряд чи переміг. Так само, UKIP і євроскептичні партії добилися Brexit лише тому, що на їхній бік стали такі представники влади, як Борис Джонсон.

Мюллер звертає увагу на те, що лідер націоналістичної "Партії свободи" в Австрії Норберт Гофер все ж програв на президентських виборах.

"Це сталося тому, що більшість традиційних консерваторів відкрито сказали: ні, не треба голосувати за цю людину", - вважає Мюллер.

Вчора під час дискусії у Давосі експерти дійшли висновку, що підйом популістів почався через глобальні зміни у сфері праці. Розлючені люди обирають популістів, політиків, які пропонують погані рішення, але грають на невдоволенні. І люди, розуміючи, що радикальна політика не допоможе їм і нічного не змінить у їхньому житті на краще, все одно обирають поганих лідерів.

Раніше видання The Economist писало, що популісти змінюють ЄС навіть без перемоги на виборах. Насправді для них навіть краще не перемагати на виборах, щоб не втрачати підтримку виборців і мати право критикувати істеблішмент.