Новий лідер Словаччини Роберт Фіцо під час нещодавньої передвиборчої кампанії в країні наробив багато галасу, попередивши, що не пошле «жодної кулі», щоб допомогти Україні захиститися від вторгнення Росії.
Його різкий відхід від рішучої проукраїнської позиції попереднього уряду частково ґрунтується на історичній симпатії Словаччини до Росії, але є також дуже особиста причина, чому Фіцо не любить Україну, - пише Politico.
Все почалося ще у 2009 році, коли Фіцо був прем'єр-міністром Словаччини. 7 січня того року довготривала суперечка між Росією і Україною щодо природного газу досягла апогею. Москва припинила транспортувати газ в країни ЄС через українську територію, що спричинило кризу в Словаччині посеред зими.
«Відключення коштувало словацькій економіці близько 100 мільйонів євро на день, оскільки заводи були змушені зупинитися. Відчайдушний Фіцо зателефонував Владіміру Путіну, який на той час був прем’єр-міністром РФ, і українському прем'єр-міністру Юлії Тимошенко з проханням відновити постачання газу», - пише видання.
Рано вранці 14 січня словацька делегація на чолі з Фіцо прибула в Київ, щоб зустрітися з українським урядом. Українська сторона змусила їх дуже довго чекати. Через 3 години після прибуття словаків запросили на зустріч, на якій, на їхній подив, були присутні представники преси. Під об'єктивами камер Тимошенко 20 хвилин лаяла Фіцо за те, що він став на бік Москви у газовій суперечці.
«Це була абсолютно неприємна ситуація. Фіцо був червоний від гніву. Це була катастрофа. Його принизили», - сказав на умовах анонімності високопоставлений словацький чиновник, який знає про те, що сталося в 2009 році.
Після цього словаки полетіли до Москви, де їх привітав Путін на ретельно продуманій церемонії, що відбулася в розкішному Георгіївському залі Кремля.
«Після цього Фіцо почав займати відверто антиукраїнську позицію. Він сказав, що нам не потрібно підтримувати українців, ми не потрібні Україні, вони не ведуть з нами серйозних розмов. Це особисте», - пояснив Александр Дулеба, старший науковий співробітник Словацької асоціації зовнішньої політики.
Politico пише, що це була не єдина помилка Києва під час газової кризи. 16 січня тодішній президент Словаччини Іван Гашпарович також прилетів до Києва, щоб зустрітися зі своїм колегою Віктором Ющенком, який повідомив йому, що «Нафтогаз» зможе відновити деякі потоки газу до Словаччини. Але під час зустрічі, яка мала завершити угоду, голова «Нафтогазу» повідомив обом президентам, що він не зможе цього зробити.
«Українцям вдалося принизити і прем'єр-міністра, і президента Словаччини», - сказав словацький високопосадовець.
Незважаючи на те, що Тимошенко і Путін домовилися про припинення кризи, і 20 січня потоки відновилися, гіркий присмак того, що сталося в Києві, залишається.
«Певні політичні кола в Словаччині не довіряють українцям», - пояснив словацький чиновник.
Тепер стара історія вилазить Україні боком. З початку російського вторгнення Словаччина була одним з найсильніших прихильників України. Вона надіслала своєму східному сусідові систему протиповітряної оборони радянських часів С-300 і була першою країною, поряд з Польщею, яка надіслала винищувачі МіГ-29. Словацькі збройові заводи також продають Україні зброю і боєприпаси.
Але під час виборчої кампанії Фіцо закликав до кардинальної зміни політики, заявивши, що ЄС повинен допомогти у переговорах про мирну угоду замість того, щоб надсилати зброю.
Він також звинуватив Україну у війні.
«Війна в Україні почалася не рік тому, вона почалася в 2014 році, коли українські нацисти і фашисти почали вбивати росіян на Донбасі і в Луганську», - сказав він.
На виборах 30 вересня популістська партія Фіцо SMER посіла перше місце, набравши 23,4% голосів. Тепер він збирається сформувати уряд, до якого увійдуть представники трьох партій. Після виборів тимчасовий уряд зупинив постачання зброї в Україну.
«Бюрократичний уряд Словаччини, що йде у відставку, більше не відправлятиме в Україну жодних військових матеріалів», - заявив речник уряду.
Фіцо здавна симпатизував Москві і Радянському Союзу, тож зміна політики ґрунтується не лише на його гірких спогадах про те, як з ним вчинили в Києві у 2009 році. Але ті події справді вплинули на нього.
«Він точно пам'ятає, що сталося в 2009 році», - сказав колишній міністр закордонних справ Словаччини Мирослав Влаховський на Татранському саміті GLOBSEC цього місяця.