На дострокових парламентських виборах у Словаччині перемогла лівопопулістська партія колишнього прем’єр-міністра Роберта Фіцо SMER-SD. За результатами підрахунку 100% бюлетенів, ця партія набрала 22,94% голосів, випередивши ліберальну «Прогресивну Словаччину» (PS) майже на 5%.
Перемога SMER-SD загрожує потенційним переходом Словаччини до антиукраїнського табору. Фіцо, політик із відкрито промосковською позицією, пообіцяв припинити постачання зброї Києву, пригрозив заблокувати майбутнє членство України в НАТО та виступив проти антиросійських санкцій.
Перемогу Роберта Фіцо можна пояснити багатьма факторами. По-перше, він став частиною хвилі популізму, яка прокотилася Європою. По-друге, його партія ефективно використала зростання втоми від війни та економічні складнощі, з якими стикаються громадяни, щоб отримати їхні голоси. По-третє, популярності Фіцо сприяло і розчарування урядом Едуарда Гегера, що відзначався внутрішніми розбратами та значною втратою суспільної довіри.
Крім того, політик використав давні суспільні розбіжності в Словаччині, що випливають з різного сприйняття життя під час і після комунізму. Ця суспільна поляризація, яка зберігається понад три десятиліття, сприяла формуванню сегменту населення, що схиляється до Москви, критикує Київ, Україну та Європейський Союз і відчуває сильніший зв’язок із російською ідентичністю, ніж з європейською.
Як виглядатиме новий уряд
Президентка Словаччини Зузана Чапутова перед виборами заявила, що проситиме лідера найсильнішої партії сформувати уряд. Отже, Фіцо отримує шанс першим сформувати більшість у 150-мандатному парламенті. Для цього йому доведеться заручитися підтримкою хоча б двох із семи партій, що подолали п’ятивідсотковий бар’єр. Окрім SMER-SD і «Прогресивної Словаччини», це лівоцентрична партія HLAS (отримала 14,7% голосів виборців), OĽaNO (8,89%), Християнсько-демократичний рух (6,82%), ліберальна «Свобода і солідарність» (6,32%) та націоналістична «Словацька національна партія» (5,62% голосів).
Найімовірнішим є альянс SMER-SD із HLAS та «Словацькою національною партією» (SNS). Разом ці три партії контролюватимуть 79 місць у парламенті, що забезпечить їм більшість у чотири місця.
Та позиція HLAS щодо альянсу зі SMER-SD залишається досить неоднозначною. Партія відкололася від SMER-SD після внутрішньої суперечки між прихильниками Фіцо й тодішнім прем’єр-міністром Петером Пеллегріні, теперішнім лідером партії. Протягом передвиборчої кампанії Пеллегріні не поспішав із заявами щодо майбутніх коаліцій. «Якщо ви запитаєте мене, віддаємо ми перевагу будь-якій комбінації чи коаліції, я хочу сказати, що ні», — сказав він після підрахунку більшості голосів.
Попри це після оголошення результатів виборів о четвертій годині ранку в неділю Пеллегріні наголосив, що очікує отримати пропозицію про співпрацю від Фіцо й «ніщо не заважає створити таку коаліцію» — навіть незважаючи на те, що наявність «двох колишніх прем’єр-міністрів в одному уряді не є оптимальним рішенням».
Нова політика щодо України?
Повернення Фіцо до влади може мати серйозні наслідки для регіону. Словаччина, член НАТО та ЄС, від початку повномасштабного вторгнення була одним із найвідданіших союзників Києва. Вона була серед небагатьох європейських країн, які наполягали на жорсткіших санкціях Європейського Союзу проти Росії, а також передала Україні чимало військового обладнання.
А ось Роберт Фіцо не приховував прихильності до Кремля під час виборчої кампанії. Він критикував Захід за підтримку України й повторював російські пропагандистські наративи про «українських нацистів і фашистів», які начебто спровокували президента Росії Владіміра Путіна розпочати вторгнення. Він заявив, що в разі обрання припинить надсилати зброю до України та заблокує вступ України до НАТО.
«Є реальне занепокоєння стосовно того, що після виборів Словаччина може стати свого роду троянським конем Росії в ЄС і НАТО. Проблема в тому, що Фіцо вже перетнув кілька червоних ліній і його потенційні ультраправі партнери з коаліції, ймовірно, навіть більш проросійські, ніж він», — сказав журналіст словацької газети «Правда» Андрей Матісак.
У неділю, після оголошення результатів голосування, Фіцо знову згадав про Україну. Він сказав, що його партія «не змінює (своєї думки. — В.К.) про те, що ми готові допомогти Україні гуманітарним шляхом... ми готові допомогти у відбудові держави. Але ви знаєте нашу думку щодо озброєння України». При цьому Фіцо наголосив, що «люди в Словаччині мають важливіші проблеми, ніж Україна».
Повернення Фіцо до влади також може стати на заваді загальноєвропейській підтримці України. Словаччина здатна впливати на рішення ЄС, що вимагають консенсусу. Крім того, лідер SMER-SD, відомий тісними відносинами з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, зокрема взаємною критикою Європейського Союзу, може сформувати альянс із Орбаном, аби разом перешкоджати ініціативам Брюсселя. І цей союз може зміцнитися ще більше, якщо керівна партія Польщі «Право і справедливість» на майбутніх виборах у жовтні залишиться на ще один термін.
Ба більше, стратегічне значення Словаччини посилюється її транспортною інфраструктурою, необхідною для постачання зброї до Києва, й важливими газопроводами, що проходять до України через її територію. Отже, будь-яка зміна орієнтації політики за уряду Фіцо матиме наслідки не лише для внутрішньої згуртованості ЄС, а й для регіонального стратегічного та матеріально-технічного ландшафту, потенційно впливаючи на операції НАТО й маршрути постачання енергоресурсів до України.
Та ці побоювання можуть і не справдитися: незважаючи на те, що уряд Фіцо дійсно може стати провісником змін у зовнішній політиці Словаччини та позиції щодо війни, очікувати цілковитої перебудови не варто.
Колишній міністр закордонних справ Словаччини Растислав Качер вважає, що яскраво виражена проросійська позиція Фіцо під час кампанії може бути радше популістським маневром, аніж справжнім ідеологічним зрушенням. Лідер SMER-SD справді наголошував на тому, що припинить постачання зброї з уже виснажених військових резервів Словаччини. Проте він не заявляв про припинення постачання з боку національних виробників зброї, які забезпечують Україну найважливішим — артилерійськими снарядами.
Важливу роль у цьому питанні відіграють і потенційні партнери з коаліції. Партія HLAS свою позицію щодо України в передвиборчій кампанії висловила нечітко. Лідер партії Пеллегріні зауважив, що Словаччині більше «нема чого дати» Києву, але також сказав, що країна має й далі виробляти боєприпаси, які постачає до України. В неділю Пеллегріні також заявив, що SMER-SD мусить змінити свою позицію щодо зовнішньої політики, якщо хоче коаліції з HLAS.
Окрім того, Фіцо вважають більш орієнтованим на внутрішню політику, ніж на зовнішню. За словами аналітика Німецької ради з міжнародних відносин Мілана Ніка, залежність Словаччини від Євросоюзу в поєднанні з внутрішніми проблемами може пом’якшити будь-які радикальні зміни в зовнішній політиці. Цілком імовірно, що після виборів Фіцо може діяти досить прагматично щодо ЄС і НАТО. На думку Ніка, політик-популіст «прагне домінувати на внутрішній арені, і щоб досягти цього, принаймні в короткостроковій перспективі, напевне, не робитиме нічого серйозного на міжнародній арені, оскільки хоче уникнути непотрібної уваги з боку інституцій ЄС».
Друзі України в новому парламенті
Не варто забувати й про дружню до України «Прогресивну Словаччину». Ця ліберальна партія під керівництвом віцепрезидента Європейського парламенту, колишнього журналіста й доктора філософії Оксфордського університету Міхала Шимечки й далі підтримуватиме Київ. Шимечка наголосив: «Незалежно від результатів виборів і пов’язаного з ними формування уряду наша відданість підтримці України залишиться непохитною».
«Прогресивна Словаччина» також має теоретичний шанс сформувати коаліцію, якщо це не вдасться SMER-SD. Шимечка наголосив, що його партія зробить «усе можливе», щоб завадити Фіцо сформувати уряд: «Ми вважаємо, що це буде справді погано для країни, для нашої демократії, для нашої держави, для нашого міжнародного статусу, для наших фінансів і для нашої економіки, якщо пан Фіцо сформує уряд».
Лідер «Прогресивної Словаччини» чітко заявив про свою відмову співпрацювати з Фіцо чи будь-якими ультраправими партіями, однак залишається відкритим для формування альянсів із іншими потенційними партнерами. Ба більше, Шимечка вже запропонував коаліцію HLAS, блоку ОL’aNO колишнього прем’єра Ігоря Матовича, християнським демократам і партії «Свобода і солідарність».