Американський політик Грег Тревертон раніше був головним «прогнозистом» США. Як голова Національної ради розвідки, він брав участь у підготовці звітів розвідки США про глобальні тенденції. Його звіт за 2017 рік містив обережне визнання слабкостей Америки. У звіті відзначається «зростання нерівності» і «поляризована політика». Але у доповіді звучав оптимістичний висновок про те, що «глобальна позиція США залишається важливою перевагою», пише Financial Times.
Тепер, працюючи в академічних колах, Тревертон має більш песимістичний погляд на майбутнє США. Нещодавно він опублікував статтю під заголовком «Громадянська війна наближається». Аналітик стверджує, що політична поляризація Америки зараз настільки «екстремальна», що розкол неминучий. Розкол може бути мирним або навіть насильницьким.
Інші відомі американські аналітики також роблять подібні невтішні висновки. Наступного місяця буде опубліковано книгу «Як починаються громадянські війни» Барбари Уолтер з Каліфорнійського університету. Вона стверджує, що Америка відповідає критеріям країни, яка перебуває на межі внутрішнього конфлікту. На її думку, це характеризуватиметься «відносно постійним потоком терористичних атак».
Навіть науковці, що явно не зосереджені на політичній поляризації, стають дедалі похмурішими. За словами Томаса Едсола, який стежить за тенденціями в соціальних науках, політологи все частіше стверджують, що «повернення до традиційних демократичних норм в Америці буде надзвичайно складним, або й взагалі неможливим».
Республіканці навіть частіше, ніж представники Демократичної партії, кажуть, що демократія країни в небезпеці. Це стало відображенням наполягання колишнього президента США Дональда Трампа на тому, що вибори 2020 року у нього «вкрали».
Розмова про громадянську війну також поширена серед американських «правих». Майкл Ентон, який працював у Раді національної безпеки Трампа, нещодавно порівняв нинішню Америку зі станом країни перед громадянською війною.
Глибока похмурість американської еліти пов’язана з більш широким відчуттям національного занепаду. Однією з небагатьох речей, з якими погоджуються республіканці та демократи, є те, що Америка тепер повинна ставитися до Китаю як до серйозного та небезпечного глобального суперника.
Донедавна більшість американців припускали, що, незалежно від інших проблем, США збережуть перевагу над Китаєм у сфері технологій. Але цю перевагу вже не можна сприймати як належне. У нещодавній статті Грем Еллісон з Гарвардського університету та колишній виконавчий директор Google Ерік Шмідт заявили, що «Китай незабаром випередить США у сфері технологій».
Настрій «відчаю» в Америці викликає протилежні емоції у китайської еліти. Пекін переконаний у тому, що Китай перевершує США і врешті-решт витіснить Америку як домінуючу світову державу. У нещодавній промові китайський лідер Сі Цзіньпін заявив, що «Схід піднімається, а Захід занепадає».
Той факт, що в Америці в результаті пандемії COVID-19 померло близько 800 тисяч людей, а Пекін стверджує, що кількість смертельних випадків коронавірусу в Китаї становить 5 тисяч, часто називають доказом переваги китайської системи.
Зростання впевненості Китаю можна помітити і в офіційних переговорах між двома країнами. Коли держсекретар США Ентоні Блінкен розкритикував дії Китаю щодо Гонконгу та Тайваню, його китайський колега Ян Цзечі відреагував зневагою, стверджуючи, що «США вже не мають можливості розмовляти з Пекіном із позиції сили».
Звичайно, у закритій системі Китаю важко зрозуміти, чи офіційна риторика про перевагу Пекіна відображає реальну впевненість. Критики Сі Цзіньпіна часто потрапляють у в’язницю. Журналістку Чжан Чжань, яка поставила під сумнів офіційні версії того, що сталося в Ухані, де було зафіксовано перші випадки коронавірусу, засудили до чотирьох років позбавлення волі. Але іноземні спостерігачі та журналісти в Китаї повідомляють, що самовпевненість і націоналізм центрального уряду широко поширені серед «периферійних представників» Комуністичної партії, а також і серед населення країни.
Нинішнє поєднання кризи американської демократії і зростання впевненості авторитарних сил на глобальній арені нагадує 1930-ті роки. Велика депресія переконала багатьох в Америці та в цілому світі, що ліберальна демократія була фатальною помилкою. Тоді однопартійні держави, такі як СРСР, Італія Муссоліні та Німеччина проголосили контроль над власним народом і заявили про переваги над «політичними паломниками» із демократичного Заходу.
Але, як виявилося з часом, поверхневі «образи могутності» авторитарних сил 1930-х років приховували їхні глибокі проблеми, тоді як слабкість Америки приховувала стійкість. Ті, хто все ще розглядає США як охоронця глобальної політичної свободи, повинні сподіватися, що історія повторюється, резюмує видання.
Сполучені Штати критикують Китай за все, що, на думку Вашингтона, не відповідає принципам, які сповідують США. Демократія, більше капіталізму і свободи, припинення державної підтримки промисловості, вільний ринок — усе це успішно функціонує у США, свідчить про правильне влаштування суспільних відносин і має бути впроваджене в КНР. Уявімо, що сила переконання виявилася нездоланною і США досягли бажаного результату. Що буде далі? Читайте статтю Сергія Корсунського «Що зробило США та Китай великими державами і не дозволить Росії стати поруч із ними».
Про те, як КНР зміцнює свої геоекономічні та військові позиції у світі, — у статті Наталії Бутирської «Китай підбирається до берегів США: що це означає».