Пандемія зробила людей сильнішими — The Economist 

Наприкінці 2019 року вірус, який пізніше назвали SARS-COV-2, нахабно увірвався в життя людства. 26 грудня лікар з китайської провінції Хубей Чжан Цзисян помітив сім випадків незвичної пневмонії, чотири з яких були пов'язані з ринком в Ухані. Влада закрила ринок 1 січня, але це було занадто пізно. Новий вірус вже поширювався в Ухані та по всьому Китаю. Подальші дослідження показали, що до того часу вірус непомітно прокрався і до Європи та Америки. Попри те, що пандемія коронавірусу стала причиною глобального занепаду, саме COVID-19 навчив людей бути більш стійкими та витривалими, пише журнал The Economist.

У 2020 році вірус почав розгулюватися по всій планеті. Зафіксовано більше 70 мільйонів випадків хвороби глобально, які зростають щодня. Близько семи мільйонів людей зіштовхнулися з симптомами так званого «тривалого COVID-19», переживаючи затяжний виснажливий стан більше трьох місяців. Гірше того, відомо, що понад 1,6 млн померли.

COVID-19 швидко став домінувати у житті людства. Коронавірус також висвітлює роботу глобальної політики. Пандемія показала як стійкість людей, так і їхню слабкість.

Значна частина суспільства не могла зрозуміти природу експоненціального зростання кількості випадків хвороби. Навесні, коли кількість випадків коронавірусу подвоювалась кожні п’ять-шість днів, одна за одною країни не могли вирішити, як правильно зупинити поширення хвороби, вагаючись щодо запровадження локдаунів.

Північна Італія має вдосконалену систему охорони здоров’я, яка в березні майже зруйнувалася під натиском різкого зростання кількості хворих, але навіть спостерігаючи за цим, багато країн не наважувалися запроваджувати локдаун. Велика Британія запровадила жорсткий карантин через два тижні після Італії. У той час кількість випадків хвороби вже зросла до катастрофічних масштабів. Це різко контрастує зі стратегіями деяких країн Азії, таких як Тайвань, Сінгапур та В'єтнам, які почали діяти надзвичайно швидко, щоб зупинити поширення хвороби.

Примітно, що після цієї невдачі восени все повторилося знову. Незважаючи на кілька місяців для підготовки, уряди багатьох країн не змогли вдруге передбачити кризу.

Ще однією ознакою слабкості є те, наскільки вправно прогалини у наукових знаннях про COVID-19 заповнювали опортуністи, викривляючи інформацію про вірус на власну користь. Інтернет був переповнений твердженнями, що маски не забезпечують захисту, а хвороба була викликана випромінюванням з веж зв'язку 5G.

Популістські політики також не впустили свій шанс використати пандемію на власну користь. У Бразилії президент Жаїр Болсонару сказав, що COVID-19 "це лише нежить". В Америці президент Дональд Трамп недооцінював серйозність пандемії. Також серед деяких політиків стало модним говорити про Швецію, яка не запроваджувала жорстких карантинних обмежень, тримаючи вірус під контролем. Однак, нещодавно король країни використав своє різдвяне звернення, де заявив, що стратегія Швеції «провалилася».

Пандемія виявила, наскільки людське суспільство має низьку готовність до незнайомих ризиків. Коли Китай закрив значні частини провінції Хубей 23 січня, багато аналітиків сказали, що волелюбні люди в західних демократіях не будуть терпіти таких драконівських заходів. Як виявилося, за кількома винятками, більшість людей негативно ставилися лише до вагань уряду.

Попри деякі протести проти карантину, схоже, що запобіжні заходи все-таки користуються популярністю. «Ізолювавши країну» і досягнувши низького рівня смертності від хвороби, прем’єр-міністр Нової Зеландії Джасінда Ардерн знову залишилася на посаді, після того як здобула перемогу на виборах з більшістю голосів.

Італія, яка втратила майже 70 тисяч людей від COVID-19, знаходиться на іншому кінці шкали смертності. Проте карантин, запроваджений прем'єр-міністром Джузеппе Конте, перетворили його з технократичного лідера на жорстку політичну силу.

Це може звучати різко, але такі стрімкі обійми локдаунів теж є ознакою крихкості. Боротьба з цією хворобою відбулася ціною психічних захворювань, економічних труднощів, збільшення нерівності, погіршення рівня медичних послуг та провалів в освіті, від яких постраждає покоління школярів. Можливо, через те, що Китай встановив стандарт для жорстких карантинних заходів, уряди багатьох країн не змогли досягнути найкращого балансу між тим, як захистити людей від COVID-19, при цьому не зашкодивши їм своєю політикою.

Восени група вчених спробувала підняти це питання, створивши так звану декларацію Великого Баррінгтона. Вони пропонували дозволити хворобі поширюватися серед молодих та здорових людей, щоб створити "колективний імунітет". Ідея мала як вдалі, так і невдалі моменти.

Однак, крім цих ознак слабкості важливо показати великий успіх часів пандемії: глобальна наука. На розробку та затвердження вакцини проти поліомієліту знадобилося 20 років. Сучасні вчені зробили цю роботу менш ніж за рік. Коли лікар Чжан підняв тривогу, COVID-19 був абсолютно новою хворобою. Сьогодні геном COVID-19 вже проаналізований. Вчені розуміють, як вірус потрапляє в клітину людини і викрадає її механізми продукування білків. Вони розробили протоколи та знайшли методи лікування, які рятують життя.

Ще багато чого потрібно зробити. І коли 2020 рік наближається до кінця, у Великій Британії з’явився новий варіант вірусу, який виявився на 70% більш заразним, ніж попередні штами. Новий штам вже з’явився і в деяких інших країнах. Але навіть незважаючи на те, що громадяни різних країн часто переживають власну «національну драму», адже пандемія справді є низкою національних епідемій, вчені з усієї планети докладали спільних зусиль для боротьби з COVID-19.

Завдяки їхній роботі є вагомі підстави думати, що наступного року пандемія вщухне. SARS-CoV-2 все ще існуватиме та вбиватиме людей. Мільярди людей все ще чекатимуть на вакцини, але людство зможе, хоча б частково, вирватися з полону пандемії, резюмує видання.