Європа та США відстають від Китаю у темпах цифрового розвитку — The Washington Post

Колись Трансатлантичне торговельно-інвестиційне партнерство, запропоноване у 2013 році, мало започаткувати нову еру економічної інтеграції в Атлантичному регіоні. Звичайно, вже існував союз безпеки у вигляді НАТО, але Трансатлантичне торговельно-інвестиційне партнерство збиралося стати його аналогом у світі, де все більші масштаби набирає конкуренція з Китаєм. Однак Заходу стає дедалі важче «стримувати» Китай, і грандіозний задум так і не вдалося реалізувати, пише The Washington Post.

За наявності Трансатлантичного торговельно-інвестиційного партнерства, Атлантичний регіон міг би встановити правила та стандарти для світової торгівлі на найближчі роки. Але Трансатлантичне торговельно-інвестиційне партнерство - це вже історія. Вирівнювання нормативних актів у різних сферах, незважаючи на грандіозний потенціал, виявилося занадто складним завданням. Крім того, в деяких частинах Європи була присутня недовіра до відповідності стандартам США.

Потім, звісно ж, почалося президентство Дональда Трампа. Тоді розмови про Трансатлантичне торговельно-інвестиційне партнерство просто припинилися і сама ідея зникла. В Європі швидко визнали, що розмова про торгівлю з президентом Дональдом Трампом приречена бути непродуктивною.

Через чотири роки світ змінився. Європейський Союз уклав низку угод з ключовими партнерами по всьому світу. І за останні кілька місяців Китай став великим торговельним партнером ЄС, тоді як США повільно втратили європейську довіру.

Але ще більш важливим є зростання «цифрових» проблем. Вантажні контейнери все ще перетинають океани, але саме потоки даних визначають відносини між найбільшими економіками світу. Пандемія ще більше підштовхнула світ до переходу в цифрову епоху.

І в цьому випадку важливим фактором є зростання Китаю. Пекін продовжує інвестувати значні кошти у всі можливі цифрові технології, його спритні підприємці успішно використовували свій потенціал, і керівництво країни зрозуміло важливість цифровізації для посилення контролю над суспільством. Немає сумнівів у тому, що Китай є зростаючою «цифровою» наддержавою.

Європа почала відставати від Китаю у темпах «цифрового розвитку», а тепер намагається зосередити свої зусилля на спробі врегулювати те, що ледве піддається контролю. Загальний регламент про захист даних щодо конфіденційності є найважливішим прикладом, але в Брюсселі є ряд інших далекосяжних пропозицій.

Часто це стосується питання "цифрового суверенітету". Що саме це означає у світі, де люди все більше залежать від вільних потоків даних, далеко не ясно. Дехто навіть вважає, що це означає суверенітет Європи, головним чином від Сполучених Штатів. У багатьох країнах американські технологічні гіганти розглядаються як смертельна загроза європейському суспільству.

Але Європа, яка відстала в цифрових перегонах, тепер намагається знайти «свій шлях до вершини», однак це буде нелегко. Тільки значний акцент на сприянні інноваціям може допомогти Європі компенсувати «програш», але для цього потрібно буде переорієнтувати політику.

Сфера 5G, де Європа займає глобальну лідерську позицію, може стати ключем до наступного етапу цифрової революції. Завдяки Ericsson і Nokia Європа повинна спробувати наздогнати Китай. Але регуляторні та інші перешкоди означають, що європейський континент зараз значно відстає як від Китаю, так і від США у розгортанні та використанні цих мереж.

Зараз Європа постала перед вибором: або вона працює у напрямку „цифрового суверенітету”, принаймні частково проти США, або вона прагне до глибокого цифрового трансатлантичного партнерства.

Європейська Комісія підтримує нового американського президента Джо Байдена та закликає до "спільної технологічної програми ЄС та США", пропонуючи "об'єднати зусилля як технологічні союзники для формування правил функціонування цифрової сфери та створення регуляторного середовища", створивши «Технологічну раду ЄС-США».

Це чудовий політичний підхід, і чим раніше розпочнеться глибокий діалог з цифрових питань, тим краще. Договір про захист конфіденційності, який спростив вільний потік даних через Атлантику, був розкритикований європейським судом. Цей договір потребує заміни, адже «старий варіант» може зашкодити відносинам США та ЄС.

У Європі існує великий тиск на різні форми цифрового оподаткування, що може призвести до серйозних проблем у двосторонніх відносинах, якщо не буде знайдено компромісу. Крім того, виникає питання регулювання цифрових платформ, щодо якого сторони також повинні домовитися та встановити спільні стандарти.

Китай намагається сформувати стандарти та правила функціонування майбутньої глобальної цифрової інфраструктури, і робить це з майстерністю та рішучістю. Проблема полягає в тому, що якщо Сполучені Штати та Європа почнуть йти різними шляхами щодо цифрових питань, це обов’язково полегшить реалізацію китайських глобальних цифрових амбіцій з часом. Трансатлантичне торговельно-інвестиційне партнерство та індустріальна епоха відходять на задній план, адже зараз наближається цифрова доба, тому демократичним союзниками потрібне трансатлантичне цифрове партнерство. В «цифрових перегонах» може перемогти лише одна сторона, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Яку «зовнішньополітичну зброю» використовує Китай — Bloomberg

Що робити зі зростанням Китаю -  є найбільшим геополітичним викликом, з яким зіштовхнуться усі західні демократії в 2021 році, при цьому, жодна з демократичних країн досі не має послідовної відповіді на це питання. До того ж, Китай став перешкодою на шляху до відновлення відносин Європи та США. Вплив Китаю стрімко зростає у всьому світі. За прогнозами, до 2028 року Пекін наздожене США як найбільшу економіку.