Країнам Заходу стає дедалі важче конкурувати з Китаєм. Як США повинні реагувати на зростання впливу Пекіна? Це одне з найбільших питань, що стоять перед адміністрацією нового американського президента Джо Байдена. Багато американців стверджують, що політика «стримування» може бути дієвою. Дійсно, це один з небагатьох пунктів, щодо якого адміністрація Джо Байдена та його попередник Дональд Трамп можуть погодитися. Видимою також є політична перевага: спільні вороги можуть об'єднати розділену країну. Але політика стримування щодо Китаю ризикує бути приреченою на провал, пише Financial Times.
Найважливішим викликом, з яким зіштовхнуться Сполучені Штати у найближчому майбутньому є підйом все більш авторитарного Китаю за часів лідера Сі Цзіньпіна. Головна проблема полягає не в самому Китаї, а в його жорсткому режимі правління.
Дії китайської влади в Сіньцзяні та Гонконгу підкреслюють зневагу до прав людини та міжнародних угод. Пекін погрожує автономії Тайваню і розширює свою владу над Південно-Китайським морем. Коротше кажучи, Китай дедалі більше поводиться як зростаюча велика держава, якою править авторитарний лідер.
На загрозу від спроби Китаю досягти глобального домінування потрібно реагувати, захищаючи довгий перелік життєво важливих інтересів США: збереження колективної економічної та технологічної переваги; захист глобального статусу долара; підтримка військового стримування; недопущення територіальної експансії Китаю, особливо примусового «возз'єднання» Китаю із Тайванем. Важливим фактором стане консолідація, розширення союзів та партнерських відносин, а також захист ліберального міжнародного порядку, що базується на правилах. Тим не менше, такі проблеми, як зміна клімату потребуватимуть співпраці з Пекіном. Але чи можливо все це вдало поєднати?
По-перше, Китай є набагато потужнішим противником, ніж Радянський Союз. Пекін має успішнішу економіку, більш динамічний технологічний сектор, значно більшу кількість населення, згуртовану політику та компетентніший уряд. Відносні економічні показники Китаю були приголомшливими. Ще важливішим є його потенціал. Китай зіштовхнувся з величезними економічними проблемами, але навіть це не завадило країні мати найбільшу економіку у світі.
По-друге, економіка Китаю є високо інтегрованою на міжнародному рівні. З одного боку це є джерелом вразливості для Китаю, але з іншого – це важливий важіль впливу. Китайський ринок є «магнітом» для низки країн по всьому світу. Більшість держав хочуть хороших відносин як із США, так і з Китаєм. Вони не хочуть ставати перед бінарним вибором.
І нарешті, протягом останніх двох десятиліть, особливо останніх чотирьох років, США руйнували свою репутацію, засновану завдяки поміркованості, порядності, надійності та дотриманню основних демократичних норм. Це важливо, оскільки американські союзники матимуть вирішальне значення у запланованому змаганні. Світ навряд чи швидко забуде про президентство Трампа. Гірше того, трампізм все ще залишається в США. Раніше Америка говорила про необхідність Китаю бути "відповідальною зацікавленою стороною". Але після президентства Дональда Трампа сама Америка втрачає репутацію «відповідальної сторони». Це ризикує породити зневіру. То що ж можна зробити?
По-перше, США та американські союзники повинні оживити свою демократію та економіку. Їм варто захищати технологічну та цифрову автономію. Але найефективніший спосіб зробити це полягає в активізації їхньої науково-технічної інфраструктури, в тому числі шляхом оновлення освіти та заохочення імміграції талановитих людей.
По-друге, демократичні союзники повинні захищати основні цінності дотримання правди та свободи слова від усіх ворогів, внутрішніх та зовнішніх. Крім того, це потрібно робити спільними силами. По-третє, варто оновити норми функціонування світової економіки і запропонувати нові багатосторонні правила, які регулюватимуть поведінку Китаю. По-четверте, демократичні союзники повинні чітко визначити, які основні інтереси вони будуть відстоювати.
Останнє і найголовніше, необхідно зосередити увагу на спільному проекті захисту глобальної спільноти. Відносини США з Китаєм не такі, як колись були із Радянським Союзом. Так, буде велика конкуренція, але також має бути і глибоке співробітництво. У міру існування війни ідеологій, свобода та демократія Заходу залишаються сильнішими. Справжньою проблемою, з якою зіштовхнуться країни Заходу є не Китай, а відновлення демократичних цінностей вдома, резюмує видання.
Що робити зі зростанням Китаю - є найбільшим геополітичним викликом, з яким зіштовхнуться усі західні демократії в 2021 році, при цьому, жодна з демократичних країн досі не має послідовної відповіді на це питання. До того ж, Китай став перешкодою на шляху до відновлення відносин Європи та США. Вплив Китаю стрімко зростає у всьому світі. За прогнозами, до 2028 року Пекін наздожене США як найбільшу економіку.