Чому соціальне дистанціювання та миття рук не зупинять поширення COVID-19 у школах — The Guardian

Під час пандемії коронавірусу уряди багатьох країн не можуть вирішити, що робити з навчальним процесом та школами. Попри те, що респіраторні віруси зазвичай сильно вражають дітей, COVID-19 мав напрочуд м'який вплив на цю «вікову категорію», що може свідчити про меншу вразливість дітей до коронавірусу, порівняно з дорослими, пише британська газета The Guardian.

Проте фактичні дані про COVID-19 у дітей і досі не дають можливості зробити чіткі висновки.

Дані ранніх досліджень вказували на те, що діти дійсно мають менше шансів інфікуватися коронавірусом, ніж дорослі. Але це могло бути через те, що діти, інфіковані COVID, як правило, мають слабкі або навіть відсутні симптоми хвороби, тому вони часто і не підозрюють, що перехворіли.

Один із способів вирішити цю загадку - взяти випадкову вибірку спільноти, і провести тести на коронавірус серед людей, незважаючи на те, мають вони симптоми чи ні.

Національне опитування в Іспанії виявило лише трохи меншу поширеність вірусу, який викликає COVID-19, серед дітей віком до десяти років, порівняно з дітьми старшого шкільного віку та дорослими.

І згідно з останніми даними дослідження Управління національної статистики Великої Британії, показники інфікування COVID-19 в Англії були найвищими серед підлітків старшого віку та дорослого населення, але кількість випадків коронавірусу серед дітей не надто відрізнялася від кількості випадків хвороби серед дорослих. До того ж, діти можуть передавати вірус швидше, адже часто не відчувають симптомів хвороби.

Суть полягає в тому, що діти будь-якого віку можуть інфікуватися COVID-19, а також можуть інфікувати інших.

Сприйнятливість дітей молодшого віку до інфекції може бути дещо нижчою, ніж сприйнятливість старших вікових груп населення, але це не стосується підлітків та молодих людей, тому вони можуть сприяти активному поширенню COVID-19.

По мірі того як у всьому світі школи знову відновили роботу, кількість випадків хвороби серед школярів почала зростати, але часто важко визначити, де відбувається передача інфекції:  в школі, вдома чи в інших місцях.  

Спалахи хвороби частіше зустрічаються в середніх школах порівняно з початковими школами, а дослідження, проведені в Англії, показали, що більшість випадків COVID-19 в освітніх закладах стосувалися саме шкільного персоналу, а не учнів. До того ж останні статистичні дані демонструють, що кількість випадків COVID-19 серед вчителів була більшою, ніж серед представників інших професій.

Тому, важко сказати, чи поширення коронавірусу в школах відображає загальний рівень передачі хвороби в громаді або ж пришвидшує загальне поширення хвороби.

Так чи інакше, втрати після закриття шкіл можуть бути серйозними, адже значно постраждає рівень освіти. Тому, гарантія безпечних умов навчання під час пандемії має стати одним із головних пріоритетів урядів країн.

Для прикладу, уряд Англії вирішив залишити школи відчиненими під час другої хвилі пандемії, однак британська влада ризикує саботувати ці зусилля, якщо не прийме поточного консенсусу щодо того, як мінімізувати передачу інфекції в школах.

Діти не застраховані від COVID-19, шкільні класи – це зазвичай закриті приміщення, де учні та вчителі проводять багато годин на день, активно взаємодіючи між собою, а це саме ті фактори, які сприяють поширенню коронавірусу.

Щоб перемогти COVID-19, потрібно використовувати всі інструменти охорони здоров’я. Хоча будь-яка окрема тактика може мати слабкі сторони, рівні захисту стають сильнішими, якщо застосовуються всі необхідні інструменти для запобігання передачі COVID-19 .

На початку пандемії акцент на митті рук та дезінфекції поверхонь домінував у розмовах щодо запобігання поширенню хвороби.

Цей "театр гігієни" може бути досить ефективним варіантом, але в кінцевому рахунку такий підхід не вбереже від COVID-19, адже вірус знаходить багато шляхів для поширення, на яких також варто зосереджуватися.

Наприклад, вже відомо, що передача вірусу через непродезінфіковані поверхні відіграє меншу роль у розповсюдженні COVID-19, порівняно з повітряно-крапельним шляхом. До того ж, серйозну небезпеку становить безсимптомний перебіг хвороби, адже в таких випадках люди стають джерелом інфекції, самі того навіть не усвідомлюючи.

Таким чином, проста розмова може бути більш значущим шляхом передачі COVID-19, ніж чхання або кашель. Люди зазвичай «утримуються від кашлю на інших», особливо якщо у них є симптоми COVID-19, але коли людина говорить або дихає, вірус також може поширюватися дрібними частинками, які виділяються. Більші краплі, що утворюються під час кашлю чи чхання, зазвичай падають на землю на відстань 1–2 метри, тоді як менші частинки вірусу можуть поширюватися на більші відстані і накопичуватися в приміщеннях.

Нещодавно вчені створили моделювання передачі COVID-19 за різних побутових ситуацій, в тому числі, під час навчального процесу. Під час цих моделювань люди сиділи на відстані двох метрів один від одного, але для того, аби запобігти передачі хвороби, всі інші профілактичні заходи, включаючи провітрювання приміщення, зменшення кількості учасників та носіння масок для обличчя, були необхідними. Хоча є деякі застереження щодо точності таких висновків учених, можна погодитися, що сама лише соціальна дистанція не захистить від COVID-19 у приміщенні.

Попри те, що школи вже застосували деякі важливі запобіжні заходи, інші інструменти для перешкоджання поширенню хвороби все ще використовуються недостатньо. Такі заходи, як покращення вентиляції в приміщеннях та загальне носіння масок, мають вирішальне значення.

Навіть відчинені вікна можуть збільшити циркуляцію повітря в класних кімнатах, а це допомагає розріджувати потенційні дрібні частинки вірусу, які висять у повітрі. Також, досить ефективним було б встановлення портативних фільтрів для очищення повітря, які могли б «ловити» вірусні частинки.

Уряди деяких країн зобов’язують учнів одягати маски лише в коридорах, але це не враховує ризик передачі хвороби в класних кімнатах. Маски для обличчя можуть допомогти фізично заблокувати вірусні частинки. Також, якщо погода дозволяє, можна проводити перерви на відкритому повітрі.

Зрозуміло, що лише соціальної дистанції та миття рук недостатньо для захисту учнів, вчителів та персоналу шкіл від передачі вірусу в приміщенні. Але уряди країн повинні зробити все можливе для того, аби максимально убезпечити навчальний процес, якщо вони вирішили залишити школи відкритими під час другої хвилі пандемії, резюмує газета.