Чому Європа знову опинилася в епіцентрі пандемії коронавірусу — The Guardian

На Європу чекає тривалий і важкий шлях у боротьбі з пандемією. Минулого тижня в Європі було зареєстровано 1,5 мільйона нових випадків захворювання COVID-19 - це рекорд, і європейські країни знову стали епіцентром пандемії. Ззовні може здатися, що континент перебуває у полоні другої хвилі пандемії, яка стрімко піднімається до свого піку. Але це не одна хвиля, а багато локальних хвиль, і саме це має вирішальне значення для розуміння того, як стримати поширення хвороби та запобігти повторенню катастрофи, спричиненої першою хвилею коронавірусу, пише британська газета The Guardian.

Існують попередні докази того, що сам вірус мутував, поки ще не доведено, що ця мутація вплинула на інтенсивність передачі хвороби чи на важкість перебігу захворювання. Мутація коронавірусу також не може пояснити синхронних спалахів хвороби у всіх частинах континенту.

Експерти вважають, що синхронність пояснюється головним чином подібністю стратегій охорони здоров'я, обумовленої спільним простором новин - тим, наприклад, що країни скасували свої перші локдауни приблизно в той самий час, і школи були відкриті по всій Європі з самого початку нового навчального року, до того ж, на поширення хвороби впливає і пора року.

Американський експерт з питань охорони здоров'я Ентоні Фаучі нещодавно заявив про те, що США все ще борються з першою хвилею пандемії, можливо, те саме можна сказати і про Європу.

Зараз думка експертів у галузі охорони здоров’я полягає в тому, що з різних причин стратегія Європи щодо виходу зі своїх весняних локдаунів фактично провалилася. Або політики проігнорували їхні поради, або просто не змогли організувати правильний механізм пом’якшення карантину.

Доброзичливість та довіра людей зникли в міру затягування пандемії, і коли експерти у галузі охорони здоров’я знову закликали до посилення карантинних обмежень цієї осені - політики не надто охоче прислухалися до таких порад.

Проте, в різкому поширенні хвороби не можна звинувачувати лише політиків. Можливо, деякі уряди впоралися з пандемією краще за інших, але всі вони намагаються задовольнити якомога більшу кількість своїх потенційних виборців, для того, щоб залишитися при владі в майбутньому.

Найбільш небезпечними моментами в стратегії багатьох політиків щодо боротьби з пандемією є часте нерозуміння причинно-наслідкових зв’язків та віра в те, що можна одночасно врятувати життя людей та «пощадити» економіку.

Спалах Covid-19, якщо його не зупинити вчасно, зростає експоненціально або вибухонебезпечно - це означає, що на початку він може зростати «тихо», доки раптом не вийде з під-контролю в певний момент, саме тому зупиняти такі спалахи хвороби треба заздалегідь.

Аналіз минулих пандемій, а також оцінки економістів щодо них, включаючи звіт, опублікований минулого місяця Міжнародним валютним фондом, говорять про одне і те ж: міста, регіони або країни, які почали боротися з вірусом заздалегідь, не чекаючи, поки ситуація вийде з-під контролю, не тільки втратили найменше людських життів, вони також були найбільш стійкими в економічному плані.

Експерти в галузі охорони здоров'я сходяться на думці, що перші локдауни, навіть попри свою погану організованість, були важливими. Європі, як і решті світу, бракувало знань, і на здобуття цих знань потрібно було витратити час. У більшості країн ці локдауни призвели до зниження рівня зараження, але не до такого низького рівня, як того хотіли б експерти. Вірус все ще циркулював, коли карантин пом’якшили, тобто, все ще існувала передача хвороби, що робило нові спалахи неминучими. Отже, оптимальною стратегією для наступного етапу стало встановлення точних локальних блокувань при виявленні нових спалахів.

Це вимагало наявності ефективної системи тестування та відстеження контактів для виявлення спалаху захворювання, а потім узгодженого комплексу заходів - таких як обмеження на в'їзд та виїзд, заходи соціального дистанціювання, захист ключових працівників - запроваджені на місцевому рівні, щоб припинити поширення захворювання. Що важливо, підтримка може бути спрямована на постраждалі райони більш цілеспрямовано, зменшуючи фінансове навантаження на державу.

Провал цієї стратегії спочатку не був помітний. Багато європейців насолоджувались відносно безтурботним літом. І все ж рівень зараження зростав - не стабільно, а експоненційно. Відкриття шкіл, університетів та відмова від дистанційної роботи посилили поширення коронавірусу у вересні, і до жовтня лікарні забили тривогу. Експерти вже тижнями закликали до посилення карантинних обмежень, включаючи посилення захисту найбільш вразливих верств населення, але їх зазвичай ігнорували. Люди просто втомилися від карантину і пандемії.

"Якщо тоді політики не хотіли діяти, це було не тому, що вони не розуміли ситуації, а тому, що були впевнені, що французи не готові чути повідомлення про новий карантин", - говорить епідеміолог і член науково-консультативної ради уряду Франції Арно Фонтане. На початку вересня науково-консультативну раду звинуватили у надмірній тривозі, і навіть почалося розповсюдження петиції з вимогою її відставки.

У Бельгії, яка має один із найвищих показників зараження в Європі на даний момент, вірусолог та урядовий радник Марк Ван Ранст вказав на частковий карантин в Німеччині, прокоментувавши, що його країна повинна була запровадити такий карантин ще шість тижнів тому.

Зараз ситуація з коронавірусом викликає занепокоєння на всьому континенті, зокрема в таких країнах, як Греція та Чехія, де рівень зараження донедавна був досить низьким. Карантинні обмеження посилюються скрізь. Вони відрізняються від країни до країни не лише тому, що місцевий контекст поширення хвороби є різним, але й тому, що існують розбіжності стосовно того, чого слід досягти на наступному етапі.

Деякі вчені стверджують, що нові локдауни повинні повністю усунути передачу інфекції до того, як буде реалізована стратегія виходу з карантину, інші кажуть, що достатньо знизити рівень поширення хвороби з меншим відривом, і стратегія виходу з локдауну «закінчить роботу», що дозволить економікам «почуватися краще».

Але хороша новина полягає в тому, що зараз країни мають кращий варіант реалізувати цю стратегію виходу, ніж навесні. Темпи тестування різняться, але досить високі на всьому континенті. Відстеження контактів працює краще, хоча і не настільки добре, як могло б бути. Деяким країнам все ще необхідно навчитися визначати джерело спалаху. Лікування хвороби покращилося, лікарні обладнані потужніше. Багато людей включили соціальне дистанціювання у свої звички.

Але важливо й те, що люди більш втомлені, бідніші, ніж були рік тому. Ось чому так важливо, щоб уряди країн чітко пояснили, чому застосовують ту чи іншу стратегію боротьби з пандемією, резюмує газета.