Чому деякі країни постраждали від пандемії більше, ніж інші — The Guardian

Враховуючи те, що близько двох мільйонів людей у світі померли від коронавірусу та майже сто мільйонів зараз інфіковані, COVID-19 все ще є причиною хаосу, навіть коли в деяких країнах вже почалася вакцинація. Однак летальні випадки розподілені нерівномірно. Деякі країни досить вдало відреагували на пандемію коронавірусу, інші ж постраждали більше. Чому так сталося, намагається з’ясувати британська газета The Guardian.

Серед загального населення Японії у 126 мільйонів було зафіксовано більше п’яти тисяч смертей від коронавірусу, тоді як Мексика, де чисельність населення майже така ж, як і в Японії, зафіксувала більше 150 тисяч летальних випадків. Чим пояснюються такі різкі відмінності? Багатство? Система охорони здоров’я? Вік? Клімат?

Виявляється, смертельність від коронавірусу залежить від культурних відмінностей у готовності людей дотримуватися правил.

Усі культури мають соціальні норми або неписані правила соціальної поведінки. Кожна нація дотримується стандартів одягу, виховує дітей за власними «стратегіями», такі «неписані законодавчі кодекси» допомагають суспільству функціонувати. Психологи показали, що деякі культури досить суворо дотримуються соціальних норм. Інші ж більш «розкуті» та спокійніше ставляться до порушення правил.

Ця відмінність, вперше помічена Геродотом, зараз може бути кількісно визначена психологами та антропологами. Відносно США, Великої Британії, Ізраїлю, Іспанії та Італії, такі країни, як Сінгапур, Японія, Китай та Австрія, виявились набагато «суворішими». Ці відмінності не є випадковими. Дослідження як у великих державах, так і в невеликих громадах показали, що суспільства, які «хронічно» зіштовхуються з будь-якими загрозами - стихійні лиха, інфекційні хвороби, голод чи військове вторгнення, розробляють більш жорсткі правила, що забезпечують порядок та згуртованість. Це має хороший еволюційний сенс: дотримання правил допомагає пережити хаос і кризу. З іншого боку, більш вільні суспільства, які зіштовхувалися з меншою кількістю загроз, можуть дозволити собі бути більш «розкутими» у питанні дотримання правил.

Жоден тип суспільства не є кращим чи гіршим - доти, доки не розпочнеться щось схоже на глобальну пандемію. Ще в березні були підозри, що «вільним культурам» з їх духом, який схильний до порушення правил, буде важче дотримуватися жорстких обмежень, що може закінчитися потенційно трагічними наслідками.

У дослідженні, яке відстежувало понад 50 країн, опублікованому цього тижня, помітно, що з урахуванням багатьох інших факторів, «вільні» культури мали в п'ять разів більше випадків коронавірусу і у вісім разів більше летальних випадків хвороби, ніж більш «суворі суспільства».

Примітно, що аналіз даних британської компанії YouGov показав, що люди у вільних культурах набагато менше боялися COVID-19 протягом 2020 року, навіть попри те, що випадки хвороби різко зростали. У країнах з більш «суворою суспільною культурою» майже 70% людей боялися заразитися вірусом, тоді як у країнах з більш «розкутим» суспільством цей показник складає 49%.

Люди в суспільствах, які пристосовані до низького рівня небезпеки, не реагували так швидко на «сигнал загрози», коли розпочалася пандемія. Це може трапитися і в природі. Найвідоміший випадок - це птах додо або маврикійський дронт, який, еволюціонувавши без контакту з хижаками, вимер за століття після першого контакту з людьми.

Історія додо показує, що риси, відточені в одному середовищі, можуть стати ключовими при зміні середовища. Це те, що вчені називають еволюційною невідповідністю, і саме це призвело до великої кількості летальних випадків коронавірусу у «розкутих» суспільствах, що свідчить про труднощі, які виникають у таких суспільних груп при адаптації до нових умов.

Пандемія стала особливо небезпечною, коли використала схильність деяких суспільств до порушення правил проти них. Американці є прикладом цього духу. Ось чому Сполучені Штати можуть похвалитися великою кількістю креативності та інновацій. Здавалося б, що «необачна» поведінка має вщухнути в надзвичайних ситуаціях. Проте багато громадян США продовжують влаштовувати вечірки, ходити без масок і не вірити в існування коронавірусу. Коли спрацьовує захисний рефлекс, це часто відбувається у зворотному напрямку: люди більше бояться карантинних обмежень, ніж самого вірусу.

Такі культурні розбіжності ускладнюють розпізнавання сигналу загрози. Але повідомлення колишнього президента США Дональда Трампа також не дозволяли людям реально оцінити небезпеку.

«Просто зберігайте спокій. Пандемія зникне», - сказав він 10 березня 2020 року. Навіть у січні 2021 року, після того, як загинуло більше 300 тисяч американців, він скаржився на перебільшення загрози, про яку говорили в Центрі контролю та профілактики захворювань.

Британський прем'єр-міністр Борис Джонсон також «недооцінив» загрозу. Джонсон та його міністри не поспішали запроваджувати обмежувальні заходи, що спровокувало те, що британці не відчували небезпеки.

Щоб мінімізувати подальші летальні випадки коронавірусу та підготуватися до майбутніх глобальних загроз, деякі експерти називають пандемію “генеральною репетицією” на майбутнє – «більш розкуті суспільства» повинні адаптуватися і прислухатися до правильних сигналів загроз. Три дії є ключовими.

По-перше, потрібно змінити спосіб спілкування про тип загрози, з якою зіштовхується людство. Люди швидко реагують на чіткі, конкретні загрози, такі як війна, для прикладу. А у випадку з пандемією, оскільки мікроби невидимі та абстрактні, сигнал небезпеки легше ігнорувати. Державні службовці охорони здоров’я повинні чітко усвідомити небезпеку. Однак просто залякувати людей може дати зворотний ефект: коли люди почуваються безпорадними, то стають пасивними, але щоб переконати людей змінити свою поведінку необхідна чесність.

По-друге, слід чітко вказати, що ті чи інші обмеження будуть тимчасовими. Суспільства, схильні до порушення правил можуть погодитися дотримуватися обмежень, якщо розумітимуть, що ці заходи не триватимуть вічно.  

По-третє, що потрібно всім країнам, то це те, що називається культурною багатосторонністю: здатність дотримуватися правил, залежно від того, наскільки небезпечні умови. Нова Зеландія є прикладом такого підходу. Тамтешнє населення досить «розкуте», але на початку пандемії країна змогла запровадити суворі карантинні обмеження, що допомогло зменшити кількість смертей від COVID-19. Крім цього, варто усвідомити, що перед загрозою рівні всі, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Найбільшу загрозу для людства зараз представляє пандемія та зміна клімату — Урсула фон дер Ляєн

Нагадаємо, в країнах Європейського Союзу розпочалась масова вакцинація від COVID-19. Аналогічні кампанії минулого місяця також стартували у Великій Британії, Канаді, США, Росії та інших країнах. Однак у ВООЗ попереджали, що сама лише вакцинація не зможе зупинити пандемію - у боротьбі з коронавірусом потрібне «підкріплення».

Вперше спалах коронавірусу у китайському місті Вухань був зафіксований 12 грудня 2019 року. Першими про випадки захворювання за межами Китаю заявили влади Японії, Таїланду та Південної Кореї.

30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію через коронавірус, а вже 11 березня - пандемію.

Яким буде світ після пандемії, які загрози коронавірус несе для майбутнього людства, читайте у статті архімандрита Кирила Говоруна «Життя після SARS-CoV-2: Середньовіччя чи Ренесанс?» в ZN.UA.