Підтримати
Україна здобула чергову велику перемогу у війні проти російської агресії. Вона змогла визволити Херсон без вступу у виснажливі міські бої. Однак, в адміністрації Джо Байдена на цей успіх відповіли неоднозначними сигналами про дуже чутливе питання: чи повинні українці почати мирні переговори з Росією.
Про це в статті для Bloomberg пише професор школи передових міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса Гел Брандс. Він нагадує про те, як голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі закликав Київ шукати врегулювання, перш ніж конфлікт не зайшов в глухий кут, як Перша світова війна. Інші чиновники США зайняли протилежну позицію, сказавши, що Вашингтон ніколи не буде змушувати президента Володимира Зеленського почати переговори чи йти на поступки.
«Нічого про Україну без України», - пообіцяв президент Джо Байден.
На думку Брандса, це був рідкісний прояв риторичної непослідовності з боку відносно дисциплінованої адміністрації, який відображає невизначеність щодо чотирьох критичних питань, головне з яких стосується того, чи затяжна війна зробить США сильнішими чи слабшими. Впродовж місяців російська армія була вразливою в Херсоні. Близько 20 тисяч солдатів намагалися утримати позиції на правому березі Дніпра. Українська армія за допомогою американських систем HIMARS ізолювала їх, а потім почала методичний наступ. Росіяни не могли вічно утримувати свої позиції. На початку листопада вони вивели свої погано забезпечені і виснажені підрозділи.
Брандс визнає, що це не єдина українська перемога цієї осені. Армія України змогла також визволити значні території в Харківській області і серйозно пошкодити Кримський міст, який сполучав окупований півострів і Росію. Але якщо склалося враження, що адміністрація Байдена раптом почала вагатися щодо курсу війни, то це тому, що насуваються кілька ключових викликів. Автор перелічує їх.
По-перше, Україна й далі буде визволяти свої території чи ситація зайде у виснажливий глухий кут? З одного боку, визволення Херсона дозволяє українським силам за допомогою HIMARS знищувати ті російські лінії забезпечення з Криму, які ще залишилися. Також сили, які були зайняті на херсонському напрямку, тепер можуть готуватися до наступу на інших напрямках. Але з іншого боку, на думку Брандса, українська армія теж потребує відпочинку. Вона може зіштовхнутися з жорсткішим російським опором, оскільки армія Росії поповнила свої рядки мобілізованими, скоротила довжину ліній забезпечення, підготувала оборонні укріплення і окопалась перед наближенням зими. Автор визнає, що армія України дивувала скептиків і раніше.
«Але зважаючи на те, що вона витіснила Росію з її найбільш уразливих позицій, наступні кроки буде важче зробити», - вважає автор.
По-друге, наскільки вірогідна ескалація? Путін погрожує застосувати ядерну зброю, щоб зберегти контроль над українськими регіонами, про анексію яких він оголосив. Україна вже переступила через ці його «червоні лінії» на сході і в Херсонській області. Однак, Крим грає центральну роль у наративі Путіна про відродження Росії. Втрата півострова може підірвати його політичний престиж набагато більше, ніж попередні поразки. Тож Брандс пише, що останні події не заспокоїли тих членів адміністрації Байдена, хто думає, що «не ідеальний мир - це краще, ніж навіть найменший ризик катастрофи».
По-третє, чи збережеться проукраїнська коаліція? Досі європейські союзники займали тверду позицію. Українські перемоги, швидше за все, допоможуть зберегти підтримку до кінця зими. Уважні спостерігачі включно з Держсекретарем Ентоні Блінкеним визнали, що Путін не демонструє інтересу до компромісу.
Однак, команда Байдена все ще намагається уникнути сценарію, за яким Україна була б тією стороною, яка блокує дипломатичні зусилля в той час, коли Європа страждає від економічних труднощів взимку. Білий дім також може бути стривожений тим, як Палата представників під управлінням республіканців вплине на американську позицію щодо України наступного року.
Брандс вважає, що, вірогідно, саме тому Вашингтон переконав президента Зеленського відмовитися від своєї попередньої заяви, що Україна буде вести переговори лише з наступним лідером Росії. Ці його слова фактично робили зміну режиму в Москві «метою Заходу у війні».
«Якщо Україна хоче підтримку, необхідну для перемоги у війні, їй потрібно продемонструвати, що вона відкрита до переговорів про її закінчення», - пише Брандс.
І останнє питання: чи затяжний конфлікт допоможе або нашкодить США? Якщо Україна зазнала важких втрат через війну, для Вашингтона, на думку автора, вона була стратегічно дуже корисною. Російська армія була розбита. НАТО розширюється і зміцнює свою оборону. Китай зіштовхнувся з більшим опором у західній частині Тихоокеанського регіону, оскільки Японія, Тайвань і Австралія почали зміцнювати свої армії. Європейські країни тепере бачать проблему своєї залежності від одного автократа у Москві і переглядають свої зв’язки з іншим в Пекіні. Путін зіштовхнувся з тяжкими проблемами в Україні. Тож агресивний авторитаризм більше не здається «хвилею майбутнього».
«Однак, ключові чиновники гадають, чи США не отримали від війни в Україні все, що могли. З плином часу ціна може стати вищою і виражатися у відволіканні уваги від інших регіонів, у споживанні дефіцитних боєприпасів, у вразливості до криз, які можуть спалахнути в інших місцях», - пише Брандс.
Він додає, що існують дві протилежні точки зору. З одного боку, затяжна війна, яка викрила жалюгідну неадекватність військово-промислової бази США, може змусити країну серйозно взятися за переозброєння. Але з іншого боку, якщо ситуація в Тайванській протоці буде погіршуватися так швидко, як американські чиновники кажуть, тоді потреба у відносно швидкому закінченню війни в Україні буде більш гострою.
«Попри всі дебати і дилеми, які ховаються за останніми розмовами про переговори, напевне, найбільше тисне страх, що у Вашингтона просто не так багато часу», - йдеться в статті.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google