Росія заздалегідь підготувала списки пріоритетних "мішеней".
Росіяни ще до початку широкомасштабної агресії готували списки активістів, журналістів і місцевих політиків як пріоритетних мішеней з метою обрізати доступ до ЗМІ, щоб мати змогу безкарно і без свідків знищувати українські міста. Відсутність достовірної інформації сіє паніку й хаос серед місцевих жителів, сприяючи захопленню території. Про це зокрема свідчать розповіді відеожурналіста Associated Press Мстислава Чернова, свідчення представниці НСЖУ Ліни Кущ, херсонського журналіста Олега Батуріна та інших. Усі факти свідчать, що ми маємо справу не з хаотичними злочинами Росії, а з чітко продуманою й заздалегідь підготовленою політикою знищення вільних медіа на захоплених грубою силою територіях. Про це пише у статті аналітик Громадянської мережі «Опора» Олександр Клюжев.
«Росіяни чудово усвідомлюють, що їхня стратегія захоплення територій — не для об’єктивного висвітлення. Висвітлення справжньої картини знищених або захоплених міст загрожує не так стабільності окупаційних адміністрацій, як спокою російського суспільства. Росіян, які досі вірять, що їхні солдати несуть на українські землі цукерки, а не снаряди, не можна турбувати реалізмом окупованих територій…. Знищення будь-яких умов для роботи вільних ЗМІ дозволяє режимові зберегти атмосферу двозначності, або рятувальну соломинку для одурманеного електорату. «Не все так однозначно» в реакції середньостатистичного росіянина на звірства їхніх військ — це великою мірою результат знищення першоджерел на захоплених територіях», - пише автор.
На сьогодні вже відомо про загибель 33 журналістів упродовж другого етапу російської агресії Вісьмох із них вбито під час виконання професійних обов’язків. 25 журналістів загинули від російських снарядів не під час виконання професійних обов’язків або як учасники бойових дій. ІМІ підрахував, що 14 українських та іноземних журналістів було поранено, а щонайменше 15 журналістів зникли безвісти. Серед зниклих безвісти найбільше журналістів із Маріуполя, доля яких досі невідома.
Аналітик Громадянської мережі «Опора» нагадує, що обов’язок Української держави та суспільства — подати сигнал, що від журналістів на окупованих територіях ніхто не чекає «інформаційної партизанщини» й самопожертви. Їх чекають на вільних територіях України, надаючи підтримку в переселенні та відновленні професійної діяльності.
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
