Національні меморіали жертв Другої світової війни можуть стати частиною загального комплексу – пані посол Німеччини

Цього тижня в Україні вперше відзначили День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни - 22 червня. На відміну від Росії, де історична пам'ять надійно прихована за маскою «побєдобесія», у нашій країні цей день - спроба переосмислити події однієї з найкривавіших воєн в історії.

Про політику пам'яті та перспективи відкриття в Берліні меморіалу українським жертвам Другої світової війни редакторка відділу міжнародної політики ZN.UA Тетяна Силіна говорила із пані послом Німеччини в Україні Анко. Фельдгузен.

Нині МЗС Німеччини активно просуває спорудження окремого меморіалу польським жертвам Другої світової у самому центрі Берліна. Але відмовляється підтримати рішення Бундестагу про створення такого самого  окремого пам'ятного місця для восьми мільйонів українських жертв гітлерівської Німеччини.

В Україні багато хто сприймає такий підхід як подвійні стандарти. Але дипломат стверджує: рішення Бундестагу стало несподіванкою, раніше у Берліні дотримувалися ідеї створення єдиного центру пам'яті.

«У нас була позиція, що краще мати один великий центр інформації, де молоде покоління могло б дійсно отримати інформацію про минуле. Бундестаг вирішив інакше після багатьох років дискусії. Я була здивована, але це рішення нашого парламенту, обраного народом», - пояснює пані посол.

На її думку, варто шукати можливість згадувати всі жахи Другої світової війни і віддавати данину пам'яті жертвам в єдиному центрі. Так, у рішенні Бундестагу пам'ятник для польських жертв згадується в контексті створення центру інформації.

«Може зрештою ми знайдемо можливість пам'ятати всіх жертв в одному місці. Але якщо дійсно починати робити все окремо, то, думаю, буде і український пам'ятник. Але чи буде це краще?», - розмірковує Фельдгузен.

Свою роботу в напрямку історичної пам'яті Анка Фельдгузен бачить в тому, щоб якомога більше німців зрозуміли, що Україна насправді була найбільшою жертвою тієї війни, а місцем-символом усвідомлення стала Корюківка (за два дні березня 1943 року було жорстоко вбито 6 700 осіб, а саме село випалили вщент).

«Це місце - Корюківка. Наймасштабніша каральна акція німецьких військ проти цивільного населення. Ніхто про неї не знав. Я випадково, ще за часів Януковича, дізналася про трагедію цього містечка. І ми придумали такий довгостроковий проєкт, завдяки якому такі трагедії також могли б бути в дискусії у Німеччині», - додає дипломат.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Україна домагається будівництва меморіалу українським жертвам нацизму у Берліні – посол Мельник

Докладніше про те, як історична пам'ять впливає на рішення сучасної Німеччини, і як події минулого пов'язані з поставками зброї у сьогоденні, читайте в інтерв'ю Тетяни Силіної із пані послом Німеччини Анкою Фельдгузен «Усі бояться бути з Росією в прямій війні».